Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 426/7974/17
провадження № 51-2553 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
засудженого
ОСОБА_1,
захисника
Шурхна К.А. (в режимі відеоконференції),
прокурора
Чабанюк Т.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Луганського апеляційного суду від 13 травня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Сватівський районний суд Луганської області вироком від 16 липня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі статті 71 КК частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком цього ж суду від 6 вересня 2016 року й призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Суд виправдав ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням за частиною 2 статті 307, частиною 1 статті 309 КК (за епізодом від 10 квітня 2017 року) на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 15 травня 2018 року приблизно о 17:40, перебуваючи в приміщенні клубу "Кристал" на пл. Привокзальній, 4 у м. Сватовому, незаконно зберігав при собі два медичних шприци з особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,1322 г.
3. Луганський апеляційний суд 13 травня 2020 року скасував вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_1 за частиною 2 статті 307 КК та засудження його за частиною 1 статті 309 КК й ухвалив свій вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 309 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 307 КК - на строк 8 років із конфіскацією майна, яке є його особистою власністю; за частиною 2 статті 309 КК - на строк 4 роки, а на підставі статей 70 і 71 КК апеляційний суд визначив засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
4. Відповідно до частини 5 статті 72 КК апеляційний суд зарахував ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з 15 травня 2018 року по 12 травня 2020 року з розрахунку один день такого ув`язнення за один день позбавлення волі.
5. Суд апеляційної інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні повторно незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, а також у незаконному зберіганні такого засобу без мети збуту, повторно та особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 307 КК.
6. Як установив апеляційний суд, 10 травня 2018 року близько 13:20 у будинку № 20 на вул. Гоголя та 15 травня 2018 року о 16:20 на пл. Привокзальній, 4 у м. Сватовому ОСОБА_1 двічі збув ОСОБА_3 кожного разу за 200 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,092 г та 0,0267 г відповідно.
7. Також апеляційний суд визнав доведеними обставини, що були встановлені судом першої інстанції за епізодом зберігання наркотичного засобу без мети збуту 15 травня 2018 року.
Вимоги і доводи касаційної скарги
8. У касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1, заперечуючи законність його засудження за частиною 2 статті 307 КК, просить скасувати на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК вирок апеляційного суду і закрити кримінальне провадження.
9. Засуджений вказує, що обвинувачення стосовно нього сфальшоване, а суд апеляційної інстанції упереджено й неповно здійснив розгляд, не дав належної оцінки доказам, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості у вчиненні збуту наркотичних засобів.
10. Аргументуючи позицію, він по суті не погоджується з установленими фактичними обставинами, заперечує достовірність покладених в основу вироку окремих доказів, наголошуючи на тому, що на відеозаписі контрольної закупки не було зафіксовано факту збуту ним ацетильованого опію, на аудіозаписах за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи - не його голос, а також оспорює достовірність показань свідків. Крім того, засуджений указує на неправильне застосування частини 5 статті 72 КК.