Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 627/1021/17
провадження № 51-2602км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Козленка О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Козленка О.М. на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 1201722036000352, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Козіївка Краснокутського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання
у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 000 грн
у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин. ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 23:00
у с. Слобідка Краснокутського району Харківської області на перехресті вулиць Світлої (Крупської) та Підлісної, між ОСОБА_1 та сином його співмешканки ОСОБА_3 виникла сварка, яка надалі переросла у бійку. Після закінчення бійки ОСОБА_1 направився за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 . У ОСОБА_1, який усвідомлював, що ОСОБА_3 прийде до нього з метою помсти на грунті попереднього конфлікту, виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою недопущення повторного насильства стосовно себе зі сторони
ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 зайшов до однієї з кімнат власного будинку, взяв із сейфа свою мисливську рушницю ІЖ-12 № НОМЕР_1, зареєстровану у встановленому законом порядку, зарядив двома набоями
12 калібру та, вийшовши з будинку, сів на подвір`ї поруч із гаражем і став чекати ОСОБА_3 .
Через деякий час на територію домоволодіння зайшов ОСОБА_3
і, тримаючи в правій руці сокиру, став ходити по подвір`ю. Коли останній
перебував під світлом від вуличного ліхтаря, ОСОБА_1 окликнув його,
а потерпілий, утримуючи в правій руці сокиру, почав йти в його бік.
Приблизно о 23:45 ОСОБА_1 на території двору власного домоволодіння за вищевказаною адресою підняв рушницю, направив її в бік ОСОБА_3 та зробив влучний постріл у грудну клітку останнього, що спричинило смерть потерпілого, і яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи настала внаслідок проникаючого вогнепального поранення грудної клітки
з формуванням трьох раневих каналів з ушкодженням легенів та аорти.
Виявлені поранення утворились від пострілу з вогнепальної зброї з неблизької дистанції в строк незадовго до смерті в період, що вираховувався першими хвилинами, та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебувають
у причинному зв`язку зі смертю.
Таким чином, причиною смерті ОСОБА_3 є численні наскрізні проникаючі вогнепальні поранення грудної клітки з пошкодженням дуги аорти та легенів із розвитком гострої крововтрати.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 27 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Козленко О.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вважає, що в діях ОСОБА_1 була необхідна оборона і він захищався від неправомірних дій ОСОБА_3, який йому погрожував сокирою.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Подоляк М.С. вважав, що касаційна скарга захисника Козленка О.М. задоволенню не підлягає.
Захисник Козленко О.М. підтримав свою касаційну скаргу.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
З обвинувального акта вбачається, що на перехресті вулиць між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка, яка далі переросла
в бійку, після закінчення якої ОСОБА_1 направився за місцем свого проживання. У ОСОБА_1, який усвідомлював, що ОСОБА_3 прийде до нього з метою помсти, на ґрунті попереднього конфлікту виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, з метою недопущення повторного насильства стосовно себе зі сторони
ОСОБА_3 ОСОБА_1 в одній із кімнат власного будинку взяв із сейфа свою мисливську рушницю, зарядив двома набоями та став чекати ОСОБА_3 . Через деякий час на територію домоволодіння зайшов ОСОБА_3 і, тримаючи в правій руці сокиру, став ходити по подвір`ю. ОСОБА_1 окликнув його, а ОСОБА_3, утримуючи в правій руці сокиру, почав йти в його бік. Після чого ОСОБА_1 зробив влучний постріл у груди ОСОБА_3, внаслідок чого вбив його.
Суд погодився з таким формулюванням обвинувачення та вважав його доведеним, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство.
Із таким висновком суду погодитись не можна.
Виходячи з фактичних обставин справи, причиною дій ОСОБА_1 було попереднє застосування щодо нього насильства і те, що ОСОБА_3 йшов на нього із сокирою в руці.
Ці обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_1, відповідно до яких він не заперечував факту заподіяння смерті ОСОБА_3, натомість зазначав, що умислу на вбивство у нього не було, він захищався від неправомірних дій потерпілого; даними протоколу огляду місця події від
19 серпня 2017 року, відповідно до якого на відстані 7 сантиметрів від ноги трупа ОСОБА_3 лежить сокира (т. 1, а.с. 8-34).
Той факт, що стосовно ОСОБА_1 було застосовано насильство, підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи від 19 серпня 2017 року № 70-КК/17 про наявність у нього легких тілесних ушкоджень у виді синців на обличчі та на голові, забійної рани на голові, підсклерального крововиливу, синця на тулубі, садна на правій верхній кінцівці (т. 1,
а с. 99, 100). Про наявність гематом на обличчі ОСОБА_1 зазначали в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім того, суд у вироку послався на дані висновку судово-цитологічної експертизи від 20 жовтня 2017 року
№ 1105-Ц/2017 (т. 2, а.с. 46-49), відповідно до яких у змивах із сокири, вилученої під час огляду місця події від 19 серпня 2017 року, знайдені сліди потожирових виділень, походження яких і від ОСОБА_3, і від
ОСОБА_1 не виключається.
Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Разом із тим, як передбачено ч. 5 ст. 36 КК, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
Тобто закон передбачає винятки із загального правила про те, що у разі необхідної оборони особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя.
Таким чином, зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що смерть потерпілому ОСОБА_1 заподіяв, перебуваючи у стані необхідної оборони, з метою відвернення нападу озброєної особи. Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК такі дії не мають наслідком кримінальну відповідальність, тому висновки судів про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства є безпідставними.
Не можна погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки дії ОСОБА_1 були умисними, то стан необхідної оборони виключається. Дії особи, яка захищається від нападу, також є умисними, адже особа передбачає настання наслідку, у даному випадку, у виді смерті і бажає або свідомо припускає їх настання. Однак такі дії не визнаються законом суспільно небезпечними, а тому виключається протиправність діяння.
Отже, правильно встановивши фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій надали їм невірну юридичну оцінку, тобто допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
У зв`язку з тим, що в діях засудженого ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 115 КК, оскільки він відповідно до вимог ст. 36 КК перебував у стані необхідної оборони, судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд