Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 556/839/17
провадження № 51-135км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
засудженої
ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника
Крестинської Л.А. (в режимі відеоконференції),
прокурора
Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Крестинської Л.А. на вирок Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Воронки Володимирецького району Рівненської обл. та жительки смт Володимирець Рівненської обл.,
засудженої за вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що 14 серпня 2014 року вона з метою отримання соціальної допомоги виготовила офіційний документ - декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (далі - Декларація), в який внесла неправдиві відомості, а саме не вказала, що її чоловік з 15 листопада 2013 року володіє мінітрактором марки "Changfa CF-344", та подала цю Декларацію до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації. Через подання неправдивої Декларації вона шляхом обману заволоділа коштами, виплаченими у вигляді державної соціальної допомоги, на суму 31 459,78 грн. У такий же спосіб 2 лютого та 3 серпня 2015 року вона повторно не вказала в Декларації інформації про мінітрактор та шляхом обману заволоділа бюджетними коштами на суми 35 409,96 грн та 49 780,87 грн відповідно.
2. Володимирецький районний суд Рівненської області вироком від 31 серпня 2018 року виправдав ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу злочину.
3. Рівненський апеляційний суд вироком від 10 жовтня 2019 року скасував виправдувальний вирок та засудив ОСОБА_1 до покарання у виді:
- за частиною 1 статті 190 КК - штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн);
- за частиною 2 статті 190 КК - штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн);
- за частиною 1 статті 358 КК - штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн);
- за частиною 3 статті 358 КК - позбавлення волі на строк один рік;
- за частиною 4 статті 358 КК - штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн).
4. На підставі частини 1 статті 70 КК суд призначив їй остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк один рік і, застосувавши пункт "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 року", звільнив від призначеного покарання та стягнув на користь держави майнову шкоду в розмірі 116 650,61 грн.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 і 2 частини статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вирок апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діянні засудженої складу кримінального правопорушення.
6. Як стверджує сторона захисту, апеляційний суд надав неправильну правову оцінку обставинам справи, вказавши, що засуджена під час заповнення Декларацій діяла з прямим умислом, адже жодним доказом не доведено, що вона знала про володіння її чоловіком у 2014-2015 роках мінітрактором, коли заповнювала Декларації.
7. За твердженням захисника, апеляційний суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, вказавши у вироку таке: " ОСОБА_1 достовірно знала, що трактор перебуває в користуванні і володінні сім`ї", в той час як засудженій було висунуто обвинувачення у тому, що вона "знаючи, що міні-трактор зареєстрований за її чоловіком, не внесла його до декларації".
8. Також сторона захисту не вважає декларацію про майновий стан офіційним документом у значенні статті 358 КК.
9. До того ж захист не погоджується із сумою задоволеного цивільного позову, оскільки засуджена частково відшкодувала завдану шкоду, чого суд апеляційної інстанції не врахував.
10. До початку судового розгляду захисник надала додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вказала, що засуджена та її чоловік є особами з інвалідністю і виховують п`ятьох неповнолітніх дітей. За таких обставин призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї є можливим навіть у випадку наявності двох транспортних засобів. Адвокат звертає увагу, що постановою об`єднаної палати Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 159/3357/18 (провадження № 51-2570кмо19) за схожих обставин було закрито кримінальне провадження щодо особи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.
Позиції учасників касаційного розгляду
11. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
12. У судовому засіданні засуджена та захисник просили задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.
13. Прокурор Чабанюк Т.В. вважала, що у задоволенні касаційної скарги сторони захисту належить відмовити, а оскаржений вирок - залишити без зміни.
Оцінка Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженої та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони захисту належить задовольнити.
Щодо обвинувачення за статтею 190 КК
15. Відповідно до частини 1 статті 190 КК шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.Для встановлення складу шахрайства необхідно не лише підтвердження того, що повідомлені особою відомості є недостовірними, й того, що повідомлення саме цих даних обумовлювало передачу їй майна.
16. У контексті отримання соціальної допомоги для встановлення шахрайства стороні обвинувачення недостатньо довести, що під час звернення за соціальною допомогою особа повідомила відповідному органу недостовірні відомості. Необхідно довести, що їх недостовірність стала безпосередньою причиною призначення особі такої допомоги. Іншими словами, слід довести, що у разі повідомлення достовірних відомостей, соціальна допомога не була би призначена і виплачена.
17. Якщо особа повідомила недостовірні відомості щодо фактів і обставин, які не можуть позначитися на праві особи на соціальну допомогу або на розмірі цієї допомоги, таке неправдиве повідомлення не може розглядатися як спосіб заволодіння майном шляхом шахрайства.
18. Порядок отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок), визначає, що виплата соціальної допомоги припиняється, лише якщо навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру.
19. Таким чином, законодавство визнає, що самі по собі неправдиві відомості - без встановлення причинового зв`язку між ними і призначенням соціальної допомоги - не тільки не можуть стати достатньою підставою для обвинувачення особи у шахрайстві, але й не дають підстав для припинення виплати такої допомоги.
20. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що засуджена визнана винуватою у шахрайстві у зв`язку з тим, що всупереч Порядку та Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" вона не зазначила у Декларації, що її чоловік володіє мінітрактором марки "Changfa CF-344".
21. Факт наявності мінітрактора у володінні сім`ї та відсутності в Декларації повідомлення про цей транспортний засіб ніким не оспорюється. Тому потребує з`ясування те, чи могла його наявність у володінні сім`ї засудженої позначитися на її праві отримати відповідну соціальну допомогу.
22. Пункт 10 Порядку передбачає:
"соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є … більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). При цьому не враховуються транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об`єктами оподаткування (крім тракторів на гусеничному ходу)".
23. Таким чином, наявність у сім`ї засудженої мінітрактора могла свідчити про шахрайський обман із боку засудженої лише у разі, якщо доведено, що у володінні сім`ї перебував більш ніж один транспортний засіб, який є об`єктом оподаткування, однак про наявність такого транспортного засобу умисно не було повідомлено відповідний орган.
24. Суд зазначає, що засуджена тричі подавала Декларації, в яких не був зазначений мінітрактор: 14 серпня 2014 року, 2 лютого та 3 серпня 2015 року.