Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 206/5355/18
провадження № 61-6714св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3,
відповідачі: акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
третя особа - орган опіки та піклування Самарської районної в м. Дніпрі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулись з позовом допублічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (далі - АТ "Перший Український міжнародний банк"), треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Самарської районної в м. Дніпрі ради про вселення, про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 5833621 від 07 листопада 2007 року, відповідно до якого він отримав грошові кошти у розмірі 45 093,00 доларів США на строк до 07 листопада 2022 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором укладено договір іпотеки № 5833971 від 07 листопада 2007 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Через скрутне матеріальне становище позивач не зміг виконувати умови кредитного договору, а тому з нього на користь відповідача було стягнено грошові кошти та право власності на належну йому квартиру було перереєстровано на ПАТ "ПУМБ", про що починаючи з початку 2018 року йому повідомлялось в телефонному режимі.
У липні 2018 року йому стало відомо що в суді розглядається справа про виселення його сім`ї разом з малолітньою донькою з квартири АДРЕСА_1 . Однак не зважаючи на те, що розгляд справи тривав, відповідач позбавив позивача права користування житлом 21 серпня 2018 року. В той день працівники банку зайшли до квартири та змусили позивача її залишити. Йому було дозволено взяти з собою лише документи. В цей день замки на вхідних дверях були змінені.
31 серпня 2018 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська банку відмовлено у задоволенні позовних вимог про виселення позивачів, а тому відповідач незаконно виселив його сім`ю із займаного житла, чим також спричинив моральну шкоду, яку позивачі оцінюють в 75 000,00 грн.
Просили суд ухвалити рішення, яким вселити їх до квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 25 000,00 грн кожному.
У квітні 2019 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 протиправними та зобов`язати департамент поновити реєстрацію місця проживання вищезазначених осіб, вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кожному по 25 000 грн, стягнути судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року позов задоволено.
Визнано дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправними.
Зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 .
Стягнено з АТ "Перший Український міжнародний банк" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, кожному по 25 000,00 грн, а всього 75 000,00 грн.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому права позивачів мають бути відновлені шляхом вселення їх в квартиру АДРЕСА_1 та стягнення на їх користь заподіяної неправомірним виселенням моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Перший Український міжнародний банк" задоволено частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасовано та відмовлено в задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій є обґрунтованими, оскільки права позивачів мають бути відновлені шляхом вселення їх до квартири АДРЕСА_1 . Однак, що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки позивачами не доведено чим підтверджується факт заподіяння їм моральних чи фізичнихстраждань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року АТ "Перший Український міжнародний банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Посметною М. М., в якій просять скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині визнання дій Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправними та зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та в частині вселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 щодо одночасної зміни підстав та предмету позову; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 521/12963/18 щодо підвідомчості розгляду вимог; постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 щодо мотивованості рішення. Судом першої та апеляційної інстанції порушено пункт 3 статті 49 ЦПК України в частині одночасної зміни предмету та підстав позову; статтю 19 ЦПК України в частині дотримання цивільної юрисдикції спору; статті 316, 317, 321 ЦК України в частині непорушності права власності; частину четверту статті 263 ЦПК України в частині не наведення прикладу застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано умови договору іпотеки від 07 листопада 2007 року, частини третьої статті 9, частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку"
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій оскаржується в частині позовних вимог про вселення, визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року відмовлено.
У травні 2020 року матеріали цивільної справи № 206/5355/18 надійшли до Верховного Суду та 18 травня 2020 року передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17; від 05 червня 2019 року у справі № 521/12963/18; від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17; від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).