Постанова
Іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 185/3086/18
провадження № 61-6060св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частини квартири.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем його матір ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя уклала з відповідачем договір довічного утримання від 15 вересня 2005 року, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Вказував на те, що зазначений договір був укладений в інтересах їх сім`ї, зобов`язання щодо утримання ОСОБА_4 за її життя несли як він, так і відповідач, а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно, яке перейшло до відповідача у власність відповідно до договору довічного утримання, належить їй на праві особистої власності та не може бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, з подальшим визначенням часток у праві спільної сумісної власності подружжя.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд, установивши, що спірна квартир придбана подружжям за час шлюбу, договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї, дійшов висновку, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, частки дружини та чоловіка в ній є рівними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2019 року ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї. Договір довічного утримання укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, і саме ОСОБА_2 виконувала умови цього договору щодо утримання ОСОБА_4, а тому спірне майно є особистою власністю ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з заявою, у якій просив зупинити касаційне провадження у цій справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з заявою, у якій просив замінити ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, її правонаступником.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., зупинено касаційне провадження у цій справі до залучення до участі у справі правонаступника та витребувано із відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр`ївському районах та місту Павлограду Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Для встановлення правонаступників ОСОБА_2, Верховний Суд зробив запит до Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області.
На запит суду відомості про спадкоємців нотаріальною конторою не надано.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року витребувано із Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області інформацію про те, чи заводилась спадкова справа щодо спадкового майна померлої ОСОБА_2 і у разі, якщо заводилась, зобов`язано надіслати на адресу суду засвідчену копію спадкової справи.
31 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов лист Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з копією спадкової справи № 62/2020, яка заведена після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року поновлено касаційне провадження у цій справі та залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
15 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка є матір`ю позивача, укладений нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно з умовами якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язалась довічно утримувати та доглядати ОСОБА_4
28 вересня 2005 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 договір довічного утримання відповідно до частини другої статті 755 ЦК України припинив свою дію.