Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 417/8100/19
провадження № 61-7994св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_1,
відповідач третя особа
- -
орган досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області, управління Державної казначейської служби України у Марківському районі Луганської області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 30 січня 2020 року в складі судді Рукас О. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Авалян Н. М., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач, орган досудового розслідування).
Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2015 року відповідачем було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12015130480000306, об`єднане в подальшому із кримінальними провадженнями № 12015130480000329 від 03 грудня 2015 року та № 12016130480000010 від 13 січня 2016 року.
На час звернення до суду із цим позовом досудове розслідування не завершене. Позивач вважає, що слідчі органу досудового розслідування не здійснюють належним чином досудове розслідування особливо тяжкі злочини посадових осіб СТОВ "Оріон", КСП "Дружба", Кризької сільської ради Марківського району впродовж 17 років, не проводячи повного і всебічного розслідування, експертиз, неодноразово та необґрунтовано закриваючи кримінальні провадження. Незаконними діями посадових осіб КСП "Дружба" та СТОВ "Оріон" батькам позивача заподіяно збитків на суму близько 1 500 000,00 грн. Він є спадкоємцем по закону, але Агрофірма "Агріком" яка захопила землі та майно КСП "Дружба" не хоче віддавати йому зазначену суму коштів. Моральна шкода, яка завдана позивачу, полягає у душевних стражданнях, які він зазнавав впродовж 17 років від неправомірних дій слідчих, які покривали злочини посадових осіб СТОВ "Оріон", КСП "Дружба" проти нього, його батьків, та розпалювали ненависть, так як він не міг відчувати любов до тих, хто їх обікрав. На думку позивача 17 000 000,00 грн є справедливою компенсацією за перенесені ним душевні страждання протягом тривалого періоду часу. Крім того, слідчі органу досудового розслідування не здійснюють належне досудове розслідування неправомірних дій директора СТОВ "Оріон" Стешенка С. В., а тому позивач не може оформити спадщину на частку майна своїх батьків, яка належала їм на праві власності в КСП "Дружба". Загальна сума понесених матеріальних збитків батьків позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 4 206 829,00 грн
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 30 січня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до органу досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Марківському районі Луганської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Луганського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 30 січня 2020 року залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що зазначений позивачем відповідач - орган досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області не є юридичною особою, і вказане підтверджується відсутністю відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому він не має цивільної процесуальної дієздатності і не може бути учасником (зокрема, відповідачем) у судовій справі. При цьому, суд вказував, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" та додатків № 1 та № 2 до неї, утворено, в тому числі, юридичну особу - головне управління Національної поліції в Луганській області замість ліквідованих відповідних територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України в межах Луганської області. Судом першої інстанції позивачу були роз`яснені статті 12, 13, 51 ЦПК України, однак він відмовився від пред`явлення позову до іншого відповідача, залучення співвідповідача по справі, зазначивши, що саме орган досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області є належним відповідачем у цій справі. Разом із цим, суд не має повноважень проводити заміну неналежного відповідача з власної ініціативи, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку, що при відмові позивача від такої заміни чи від залучення співвідповідача, суд закриває провадження у справі у зв`язку із відсутністю у визначеного позивачем відповідача цивільної процесуальної дієздатності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 травня 2020 року ОСОБА_1, не погодившись із ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 30 січня 2020 року та постановою Луганського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, надіслав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 30 січня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що на думку позивача належним відповідачем по справі є держава, яку в судах представляють її органи влади, яким і є орган досудового розслідування (відповідач). Разом із цим, заявник також посилається на наказ Міністерства внутрішніх справ України № 750 від 06 липня 2017 року "Про реорганізацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України", у якому зазначено про поширення статусу юридичної особи на всі структурні підрозділи головного управління Національної поліції в Луганській області.
Позиції інших учасників
01 липня 2020 року управління Державної казначейської служби України у Марківському району Луганської області надіслало відзив на касаційну скаргу, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки орган досудового розслідування дійсно не юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі. У зв`язку із цим просило суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .
Фактичні обставини, встановлені судами
01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до органу досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Марківському районі Луганської області, про відшкодування матеріальної шкоди (з уточненням позовних вимог) у сумі 4 206 869,00 грн та моральної шкоди в розмірі 17 000 000,00 грн, заподіяної внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 30 січня 2020 року закрито провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки відповідач не є юридичною особою, а тому не наділений цивільною процесуальною дієздатністю та не може бути учасником справи (зокрема, відповідачем).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та виживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У пункті 1 частини першої статті 19 ЦПК України зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
У статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом (частина третя статті 81 ЦК України).
Відповідно до статті 82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду, визначивши відповідачем у справі орган досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області.
Судом першої інстанції правильно встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що орган досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області не є юридичною особою, і вказане підтверджується відсутністю відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому він не наділений цивільною процесуальною дієздатністю і не може бути учасником (стороною, зокрема, відповідачем, або третьою особою) судової справи, враховуючи вимоги статей 80-82 ЦК України та статей 47, 48 ЦПК України.
Разом із цим, як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" та додатків № 1 та № 2 до неї, було ліквідовано відповідні територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України та утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, в тому числі, уповноважену за територіальною підвідомчістю юридичну особу Міністерства внутрішніх справ України - головне управління Національної поліції в Луганській області.
У частинах першій та другій статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції у судовому засіданні, яке відбулося 30 січня 2020 року, були роз`яснені позивачу ОСОБА_1 статті 12, 13, 51 ЦПК України, однак він відмовився від пред`явлення позову до іншого відповідача або залучення співвідповідача по справі, зазначивши, що саме орган досудового розслідування являється належним відповідачем та має відповідати за даним позовом (т. 2 а. с. 43-45).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року № 910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Разом із цим, такі органи держави мають володіти необхідним обсягом цивільної процесуальної дієздатності, щоб бути учасником справи у суді, відповідно до вимог статей 80-82 ЦК України та статей 47, 48 ЦПК України.
У пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем зазначено в якості відповідача (сторони) по справіорган досудового розслідування Марківського відділу поліції головного територіального управління Національної поліції України в Луганській області, який не є юридичною особою, а отже не має цивільної процесуальної дієздатності та не може бути учасником (стороною або третьою особою) у судовій справі, а тому відповідна позовна заява ОСОБА_1 з визначеним ним складом сторін не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не побавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у порядку, визначеному законодавством України.
Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги, що в наказі Міністерства внутрішніх справ України № 750 від 06 липня 2017 року "Про реорганізацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України" зазначено про наявність статусу юридичної особи у всіх структурних підрозділів головного управління Національної поліції в Луганській області, оскільки відповідних відомостей зазначений документ не містить. Разом із цим, дані твердження позивача також спростовуються інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Інші аргументи касаційної скарги в цілому є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і висновки суду є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, і при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Разом із цим, Верховним Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для беззаперечного скасування оскаржуваних судових рішень.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.