ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16780/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Балац С.В.)
від 02.11.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Пашкіна С.А.)
від 15.01.2021,
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг"
про заміну неякісної продукції та стягнення 723 241,38 грн,
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2020 року АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Техноекотрейдінг" про заміну неякісної продукції та стягнення 723 241,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем укладених між сторонами договорів поставки від 18.06.2019 за № № ЦЗВ-03-02219-01, ЦЗВ-03-02319-01, ЦЗВ-03-02419-01, ЦЗВ-03-02519-01, ЦЗВ-03-02619-01, ЦЗВ-03-02719-01.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021, позовну заяву і додані до неї документи повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки при розгляді позову суд повинен давати оцінку обставинам, які склалися при виконанні кожного з шести договорів поставки, а сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
У лютому 2021 року АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено ст. 173, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19, від 10.05.2018 у справі №918/1/18, від 10.05.2019 у справі №905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №9901/430/19.
Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.
Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.
За замістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 908/420/20.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є вимоги про заміну неякісної продукції та стягнення штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 723 241,38 грн за укладеними між сторонами спору договорами поставки від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02219-01, від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02319-01, від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02419-01, від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02519-01, від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02619-01, від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02719-01.
На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви, окрім договорів та додаткових угод до них, додано копії специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних по кожному договору.
Також, на підтвердження поставки неякісної продукції до позовної заяви додано копії актів (сертифікатів) щодо якості поставленої продукції, декларації постачальника про відповідність обладнання ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006, актів про фактичну якість і комплектність продукції від 25.03.2020 № 89 та № 88, актів про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 17.04.2020 № 23 та № 24, листи філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" від 14.04.2020 № ЦЗВ-20/1370, від 01.07.2020 № ЦЗВ-20/1896, від 18.08.2020 № ЦЗВ-20/2240, від 02.09.2020 № ЦЗВ-20/2343, від 09.09.2020 № ЦЗВ-20/2438 на адресу відповідача щодо виявлення факту поставки ТОВ "Техноекотрейдінг" неякісної продукції, листи-відповіді ТОВ "Техноекотрейдінг" на звернення філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" від 24.04.2020 № 0420158, від 18.08.2020 № 0820369, і ці всі документи, як зазначає позивач, стосуються вказаних шести договорів поставки.
Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі договорів поставки, які за своєю правовою природою є однотипними та містять ідентичний предмет регулювання, неналежне виконання відповідачем обов`язків за договорами поставки є спільною підставою для звернення з позовом у цій справі. Заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин поставки продукції та перевірки її якості.
Позовні вимоги АТ "Українська залізниця" виникли з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню всіх обставин справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки позов подано на підставі шести договорів, кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо, здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку.
Однак, наведені висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає передчасними, оскільки необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано позивачем пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19).
Узагальнюючи вищезазначене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду констатує, що ні суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву АТ "Українська залізниця", ні апеляційний господарський суд, перевіряючи висновки місцевого господарського суду про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, не врахували правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, передбачених частинами першою, шостою статті 173 ГПК України, а тому дійшли помилкового висновку й щодо наслідків, передбачених приписами пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.
Слід також зазначити, що посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору є безпідставним, оскільки таке право суду було передбачено та закріплено в ст. 63 ГПК України в редакції до 15.12.2017.
Проте, на час постановлення оскаржуваної ухвали статтею 174 ГПК України в редакції після 15.12.2017, на відміну від статті 63 ГПК України в редакції до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких підстав, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
Відповідно до частин 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
З урахуванням викладеного ухвала та постанова, що оскаржується, підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд