ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1402/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Селяніна В.О.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фінансового управління Івано-Франківської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бойко С.М., судді - Матущак О.І., Якімець Г.Г.)
від 02.12.2020,
у справі за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
до фізичної особи-підприємця Бородайка Костянтина Павловича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (додатку до договору) та визнання укладеним цього договору в редакції позивача,
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2019 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з позовом до ФОП Бородайка К.П. про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківськ та додатку до нього (розрахунку розміру пайового внеску) і визнання укладеним цього договору в редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є замовником об`єкта будівництва за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Саєвича, 5, який введено в експлуатацію 02.07.2017. Проте, відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та не уклав з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Івано-Франківська.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська та додатку до нього (розрахунку розміру пайового внеску) між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ФОП Бородайком К.П. у редакції позивача, окрім пунктів 3.3, додатку №1 до договору, які викладено в редакції суду, та пункту 6.5 договору, який судом було виключено.
Місцевий суд вказав, що оскільки об`єкт будівництва введено в експлуатацію 02.07.2017, а чинна на той момент ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, укладення спірного договору є обов`язковим для сторін спору.
Господарський суд змінив п. 3.3 договору, додаток №1 до договору, зменшивши на підставі ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі на 240 853,74 грн, оскільки на цю суму відповідач здійснив роботи з прокладення мереж водопостачання.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 скасовано в частині розміру пайової участі для розвитку інфраструктури населеного пункту (додаток №1 до договору).
В цій частині додаток №1 до договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури викладено в новій редакції, з зазначенням розміру пайової участі для нежитлових будівель та споруд - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва, для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 залишено без змін.
Змінюючи відсотки розміру пайової участі, апеляційний суд врахував приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, що набрав чинності 01.01.2020, яким передбачено зменшення розміру пайової участі, а саме: для нежитлових будівель та споруд з 7 відсотків на 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, а для житлових будинків з 4 відсотків на 2 відсотки вартості будівництва об`єкта.
У січні 2021 року Фінансове управління Івано-Франківської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 залишити в силі.
Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Вказує, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в України" щодо пайової участі вступили в силу з 01.01.2020, а тому висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній, а питання застосування норм цього Закону та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на момент здачі об`єкта в експлуатацію, тобто реалізації свого права замовника будівництва під час дії статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є необхідним для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/3627/18, від 29.07.2020 у справі №922/4248/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 04.12.2019 у справі №904/310/19, від 17.06.2020 у справі №339/5564/17, від 26.06.2020 у справі №922/3049/18, від 29.07.2020 у справі №922/4248/17, від 16.09.2020 у справі №641/6714/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає рішення судів незаконними. Зазначає, що суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в України" у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 27.07.2015 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської області та ПП "Меридіан" було укладено договір № 52 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, за умовами якого замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Саєвича, 5 (реконструкція з надбудовою), в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м Івано-Франківська.
Відповідно до пункту 1.2 договору про пайову участь, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Саєвича,5. Договір встановлення суперфіцію від 30.12.2011.
Пунктом 2.1 договору про пайову участь замовник зобов`язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.
За змістом пункту 3.1 договору про пайову участь попередній розмір пайового внеску становить 611 463,50 грн і згідно з додатком до цього договору розрахований, виходячи із площі житла - 2 473,10 кв.м, нежитла - 219, 29 кв.м, відсотка для житла - 4, нежитла - 7.
Замовник сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 122 292,70 грн протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору (пункт 3.3 договору про пайову участь).
У пунктах 3.4, 3.5 договору про пайову участь визначено, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного/технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Суму остаточного розміру пайового внеску замовник сплачує до прийняття об`єкта в експлуатацію.
На виконання умов договору про пайову участь ПП "Меридіан" 20.08.2015 сплатило 122 292,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2015 №111.
Відповідно до договору від 14.07.2015 №12/2883 ПП "Меридіан" та ФОП Бородайко К.П. є співзамовниками будівництва - реконструкції з надбудовою багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Саєвича, 5 (друга черга).
Згідно з пунктом 1.1 цього договору сторони домовились спільно та за власний рахунок здійснювати комплекс юридичних та фактичних дій будівництва об`єкта. В додатковій угоді до вказаного договору від 18.09.2015 за №1 сторони також домовились спільно здійснювати комплекс робіт з прокладки позамайданчикових мереж водопостачання на виконання технічних умов від 15.09.2015 №283.
Фізична особа-підприємець Бородайко К.П., як замовник, зокрема, уклав договір підряду на виконання будівельних робіт від 12.04.2016 та договір про надання послуг на ведення технічного нагляду за будовою від 12.04.2016.
В декларації про початок будівельних робіт щодо об`єкту будівництва, яка була зареєстрована 04.01.2016 за №ІФ 0822160040948, замовниками вказані ПП "Меридіан" та ФОП Бородайко К.П.
ПП "Меридіан" було ліквідовано 11.04.2016 (витяг з ЄДРПУО від 01.02.2019 №1004944287).
Згідно з повідомленням №ІФ 102171500188 від 26.05.2017 про зміну даних у зареєстрованій декларації від 04.01.2016 №ІФ 0822160040948 замовником об`єкта будівництва зазначений ФОП Бородайко К.П.
В подальшому щодо вказаного об`єкта були зареєстровані дозвільні документи, зокрема, повідомлення №ІФ102171500188 про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.05.2017, відповідно до яких замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул.Саєвича, 5 (реконструкція з надбудовою) зазначений ФОП Бородайко К.П.
Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ІФ 143171532082 в червні 2017 року ФОП Бородайком К.П. багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення по вул. Саєвича, 5 (реконструкція з надбудовою) здано в експлуатацію без укладення договору про пайову участь (а.с. 23-26).
Декларація про готовність об`єкта будівництва до експлуатації була зареєстрована 02.07.2017 за №ІФ 1413171532082.
У пункті 22 цієї декларації зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного 27.07.2015, сплачено в повному обсязі.
Згідно з платіжним дорученням від 12.06.2017 №176, ФОП Бородайко К.П. сплатив 500 000,00грн, призначення платежу: на інженерно-транспортну та соціальну інфраструктуру міста згідно з договором №52.
Окрім того, на виконання технічних умов від 15.09.2015 №283 згідно з проектом № 184-10-СТЗ замовники об`єкта будівництва виконали роботи з прокладення позамайданчикових мереж водопостачання. Вартість цих робіт за довідкою Комунального підприємства "Івано-Франківськ Водоекотехпром" від 02.06.2017 №Д-136/17 складає 240 853,74 грн, ця ділянка позамайданчикового водопроводу задіяна в системі водопостачання м. Івано-Франківська і фактично вже використовується, з неї подається холодна вода до ряду об`єктів (житлових будинків, частини корпусів міської клінічної лікарні, човнової станції та громадських туалетів міського озера).
ФОП Бородайко К.П. неодноразово звертався до Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з заявами про зменшення пайової участі на вартість виконаних робіт з прокладання позамайданчикових мереж водопостачання (листи від 11.04.2017, від 02.06.2017 № 2, від 04.07.2017 № 03/12, від 27.09.2017 № 03/15, від 25.09.2018 № 03/29). На ці звернення отримував відповіді про те, що воно розглянуто на засіданні сесії міської ради, але це питання не набрало необхідної кількості голосів, а тому позивачу необхідно виконати умови договору в частині повної сплати пайової участі (листи від 22.06.2017 № 250/16.5-14/35в, від 05.09.2017 № 411/16.5-14/35в, від 14.11.2017 № 18/01-27/2754, від 15.01. 2019 № 13/16.5-15/18в).
17 січня 2019 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось з листом-пропозицією №23/16.5-15/19в до ФОП Бородайка К.П. укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком - розрахунком розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".
При розрахунку використано такі показники: показник опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м об`єкта будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ) - 8879,17 грн, площа об`єкта будівництва (житло) - 3310,30 кв.м, площа об`єкта будівництва (нежитло) - 411,90 кв.м, відсоток для житла 4, відсоток для нежитла - 7, розмір пайової участі - 1 431 721,77 грн, сплачено 622 292,70 грн, розмір пайової участі - 809 429,07 грн.
Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в добровільному порядку сторонами укладений не був.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі з вимогами про визнання укладеним вказаного договору.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.
Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Водночас, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими виключено ст. 40 з Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Тобто, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.
Станом на час розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Івано-Франківськ. Відтак, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст. 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при вирішення спору про укладення договору про пайову участь викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 13.01.2020 у справі № 922/267/20, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19, від 23.03.2021 у справі № 904/454/18.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували викладеного вище, внаслідок чого при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема частини третьої статті 179 та статті 187 Господарського кодексу України, частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та дійшли передчасного висновку про обґрунтованість та доведеність заявленої Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позовної вимоги про визнання укладеним між ним та ФОП Бородайком К.П. договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська, про наявність законодавчих підстав для укладення цього договору.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Згідно з частинами 2 та 3 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що замовники будівництва у 2020 році (в період розгляду справи у місцевому та апеляційному судах) не звільняються від пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте її розміри та порядок сплати було змінено, зокрема, у порівнянні з приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Для сплати пайової участі у 2020 році укладення відповідного договору не є обов`язковим.
У спірних правовідносинах метою звернення Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з позовом до ФОП Бородайка К.П. є зобов`язання останнього сплатити кошти пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська як замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Саєвича, 5.
Таким чином, встановивши обставини несплати ФОП Бородайком К.П. пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська, суд мав перевірити обраний Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради спосіб захисту та відновлення порушеного права на предмет його законності та ефективності, зокрема враховуючи зміну у 2020 році порядку сплати пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який визначений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019.
При цьому, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Івано-Франківської області, що при визначенні розміру пайової участі ФОП Бородайка К.П. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська необхідно врахувати його витрати в сумі 240 853,74 грн на прокладання позамайданчикових мереж водопостачання, оскільки на момент виконання будівельних робіт (2015 - 2017 роки) ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" була чинна та передбачала, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму кошторисної вартості будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За приписами пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що апеляційним судом не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 04.12.2019 у справі № 904/310/19 щодо застосування ст. ст. 86, 237, 238 ГПК України при вирішенні спору про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту та наявності у господарського суду повноважень самостійно визначити розмір пайової участі, який має сплатити замовник, у разі виявлення неправильного розрахунку величини пайової участі наведеного позивачем.
Окрім того, при касаційному перегляді справи виявлено, що судами у рішенні від 04.08.2020 та постанові від 14.12.2020 було неправильно застосовано ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. ст. 179, 187 Господарського кодексу України, Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19. Ці висновки було послідовно підтверджено і в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19, від 23.03.2021 у справі № 904/454/18.
Колегія суддів погоджується з аргументами касаційної скарги про необхідність зміни суми договору, яка визначена у п. 3.3 договору у разі зміни апеляційним судом додатку № 1 "Розрахунок розміру пайової участі" до договору та застосуванні відсотків розміру пайового внеску визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", які є відмінними від тих, що були застосовані судом першої інстанції.
Неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права в сукупності з порушенням норм процесуального права щодо дослідження дійсних обставин справи унеможливило їх встановлення, що має значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зокрема, належним чином дослідити обґрунтованість вимог Фінансового управління Івано-Франківської міської ради про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська, перевірити обраний позивачем спосіб захисту та відновлення порушеного права з врахуванням мети звернення фінансового управління з позовом до ФОП Бородайка К.П., і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства прийняти рішення з належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення.
Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд