ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Власова Ю. Л., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Сімоненко В. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року (провадження № 11-20сап21)
у справі за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Друга Дисциплінарна палата ВРП відповідно) розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 призначався двічі: на 25 травня та 22 червня 2020 року.
22 травня 2020 року суддя ОСОБА_1 повідомив, що не має можливості взяти участь у засіданні 25 травня 2020 року через надмірну кількість справ, призначених до розгляду на вказану дату.
22 червня 2020 року на засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 не прибув. Надіслав заяву, у якій зазначив про неможливість взяти участь у вказаному засіданні Дисциплінарної палати з огляду на надмірну кількість справ, призначених до розгляду, серед яких клопотання, що надійшли від органів досудового розслідування.
22 червня 2020 року Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення № 1914/2дп/15-20 (далі - рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, рішення ВРП), яким суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Цього ж дня на офіційному вебсайті ВРП були оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП.
Рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП оприлюднене на офіційному вебсайті ВРП 03 липня 2020 року.
03 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до ВРП скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, у якій було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що останнім днем строку оскарження згаданого рішення стало 02 липня 2020 року. Однак те, що оприлюднення та вручення йому спірного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП здійснено після закінчення строку на його оскарження, а також те, що він перебував у відпустці, до того ж поза межами міста Києва, і не мав можливості ознайомитися з текстом рішення дисциплінарного органу, унеможливило подання ним скарги в установлений законом десятиденний строк, отже, цей строк пропущений з поважних причин.
22 грудня 2020 року ВРП ухвалою відмовила в задоволенні клопотання судді ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП. Скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП залишила без розгляду та повернула скаржнику.
20 січня 2021 року ОСОБА_1 оскаржив цю ухвалу ВРП до Великої Палати Верховного Суду.
Скаргу обґрунтовано тим, що ВРП, відмовивши в задоволенні його клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, належним чином не оцінила поважність вказаних у клопотанні причин пропуску строку на подання скарги, внаслідок чого прийняла незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка порушує його право на доступ до правосуддя та оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_1 зазначав, що об`єктивно не мав можливості подати скаргу до ВРП у визначений законом строк, адже рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП було оприлюднене на сайті ВРП лише 03 липня 2020 року, а повний його текст був виготовлений та направлений ОСОБА_1 08 липня 2020 року, тобто поза межами строку на його оскарження, який закінчився 02 липня 2020 року. Наведене унеможливлювало подання скарги у встановлений законом строк, оскільки скаржнику були невідомі мотиви прийняття рішення Дисциплінарною палатою.
Направлена ВРП копія повного тексту оскаржуваного рішення ВРП надійшла до Печерського районного суду міста Києва лише 13 липня 2020 року.
При цьому в період з 26 червня по 24 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за межами Києва, а з 27 липня по 31 липня 2020 року - був відсутній у зв`язку отриманням додаткових днів відпочинку як компенсацію за роботу у вихідні дні.
Фактично копію повного тексту рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1 отримав після виходу на роботу 03 серпня 2020 року і в цей же день звернувся зі скаргою до ВРП.
ОСОБА_1 наголошував на тому, що законом не встановлено обов`язку судді відстежувати оприлюднення повного тексту рішення Дисциплінарної палати ВРП на її офіційному вебсайті. Крім того, під час перебування у відпустці поза межами міста Києва (до 27 липня 2020 року) у нього була відсутня технічна та фактична можливість скористатися послугами Інтернету та зайти на сайт ВРП для ознайомлення зі змістом рішення ВРП. Скарга ж була подана до ВРП у 10-денний строк (на сьомий день) з дня ознайомлення з рішенням ВРП на сайті ВРП та в перший день після виходу на роботу та отримання повного тексту цього рішення ВРП.
На думку ОСОБА_1 , є підстави для висновку про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, однак ВРП протиправно відмовила в його поновленні.
У відзиві на скаргу ВРП вказала, що оскаржувана ОСОБА_1 ухвала ВРП прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а тому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
ВРП посилалася на те, що суддя ОСОБА_1 не обґрунтував причини пропуску строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати окремо за кожен день понад десятиденний строк з дня його ухвалення навіть у разі оприлюднення рішення з порушенням строку, встановленого для його виготовлення, та після закінчення строку на його оскарження.
На переконання ВРП, вказані суддею ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного на 42 дні строку є недостатніми і непереконливими. Наведені ним обставини не належать до тих, що є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Тому у ВРП не було підстав для поновлення строку на оскарження рішення ВРП, адже причини його пропуску, що були наведені ОСОБА_1 у відповідному клопотанні, не можна вважати поважними.
18 березня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду скаргу ОСОБА_1 на ухвалу ВРП від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20 залишено без задоволення, а зазначену ухвалу ВРП - без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком ВРП про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 , оскільки суддя подав скаргу після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, а зазначені ним причини пропуску цього строку не можна вважати поважними й такими, що дають підстави для його поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках вказала, що останнім днем строку для подання скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП було 02 липня 2020 року, а суддя ОСОБА_1 оскаржив його до ВРП лише 03 серпня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на 42 дні.
Зазначила, що в клопотанні про поновлення строку для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1 не обґрунтував причини його пропуску окремо за кожний день понад десятиденний строк з дня ухвалення оскаржуваного рішення ВРП, тоді як 22 червня 2020 року на офіційному вебсайті ВРП були оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП.
Вважала, що посилання скаржника на перебування за межами міста Києва, відсутність на робочому місці в суді у зв`язку з відпусткою чи використанням днів відпочинку не можна вважати такими, що об`єктивно позбавили суддю можливості, за умови його зацікавленості в результатах вирішення дисциплінарної справи чи наміру на реалізацію його права щодо оскарження такого результату, відстежити ухвалення дисциплінарним органом рішень у його дисциплінарній справі на офіційному вебсайті ВРП, доступ до якого є вільним.
Велика Палата Верховного Суду відхилила як неприйнятне посилання судді ОСОБА_1 на те, що чинне законодавство не покладає на особу обов`язок відстежувати інформацію на вебсайті ВРП.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що ВРП правомірно залишила скаргу ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП без розгляду та повернула її скаржнику з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновила, оскільки наведені причини пропуску цього строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна, тому висловлюємо окрему думку відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною (далі - Конвенція).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, за правилами касаційного провадження.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Статус ВРП та мета її створення передбачені у статті 1 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
У статті 26 названого Закону передбачено, що ВРП у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Отже, суб`єктами дисциплінарного провадження у ВРП є дві сторони, з одного боку - орган ВРП, яким є Дисциплінарна палата, утворена із числа членів ВРП, а з іншого боку - суддя. Більш детально діяльність Дисциплінарних палат урегульовано в Регламенті ВРП.
У пункті 5.1 глави 5. Регламенту ВРП вказано, що формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі, а її органів - Дисциплінарних палат, а також інших органів - засідання. Засідання ВРП та її органів проводяться відкрито.
Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Частиною другою статті 42 Закону № 1798-VIII визначено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
У статті 50 Закону № 1798-VIII вказано, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарн