Постанова
Іменем України
30 березня 2021 року
місто Київ
справа № 645/1047/17
провадження № 61-5117св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року у складі судді Бабкової Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених у червні 2018 року позовних вимог просив визнати 89/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в порядку поділу якого визнати за ним та відповідачем ОСОБА_2 право власності на 89/400 частин спірного житлового будинку за кожним, виділити в натурі зазначену частину будинку як окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, визначити порядок користування земельною ділянкою за зазначеною адресою відповідно до часток у праві власності на спірний будинок.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 липня 1999 року сторонами придбано житловий будинок літ. А-1, житловою площею 36, 7 кв. м із надвірними будівлями: сараї літ. Б і Г, вбиральні літ. В. і Е, та огорожа № 1-5. Між тим, виходячи із даних технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 22 липня 2015 року, житлова площа будинку літ. А-1 становить 80, 8 кв. м, допоміжна - 41, 5 кв. м. Зазначені поліпшення у спірному будинку, його добудова були здійснені в період шлюбу, за його фінансовою та трудовою участю.
21 листопада 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова у цивільній справі № 645/6766/15-ц ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року. У наведених рішеннях суди зазначили, що оскільки спірний житловий будинок на час розгляду справи суттєво перебудований та переобладнаний, поділений в натурі, правильним є висновок суду першої інстанції, що за відсутності спеціальних знань у галузі будівництва, без проведення відповідного експертного дослідження суд позбавлений можливості встановити, яку частку у співвідношенні до загальної площі будинку становлять приміщення, придбані ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15 липня 1999 року. Тобто, судами спір по суті не вирішений, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, провадження у справі у частині позовних вимог про визнання 89/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 89/400 частин житлового будинку за кожним закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвалу суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що 21 листопада 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова у цивільній справі № 645/6766/15-ц ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року.
Зі змісту судових рішень випливає, що предметом остаточно сформульованих позовних вимог ОСОБА_1 після їх уточнення було, зокрема, визнання 89/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку поділу майна подружжя виділення у власність ОСОБА_1 89/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1, та у власність ОСОБА_2 89/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 . Таким чином, позовні вимоги щодо визнання 89/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виділення у власність ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя 89/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1, та у власність ОСОБА_2 89/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 у зазначеній цивільній справі та в справі, що переглядається, є тотожними. Крім предмета спору, однаковими також є і сторони справи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова 21 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у справі № 645/6766/15-ц з боку позивача ОСОБА_1 не були доведені підстави позовних вимог, зокрема той факт, що поліпшення у спірному будинку, його добудова були здійснені в період шлюбу, або за його фінансової та трудової участі після розірвання шлюбу. Так, із змісту договору купівлі-продажу від 15 липня 1999 року випливає, що сторонами придбано житловий будинок літ. А-1, житловою площею 36, 7 кв. м, із надвірними будівлями: сараї літ. Б і Г, вбиральні літ. В. і Е, огорожа № 1-5. Втім, виходячи із даних технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 22 липня 2015 року, житлова площа будинку літ. А-1 становить 80, 8 кв. м, допоміжна - 41, 5 кв. м. Клопотання про призначення експертизи для вирішення зазначених питань позивач та його представник під час розгляду цивільної справи № 645/6766/15-ц не заявляли, хоча суд роз`яснював їм таке право та наслідки неподання таких доказів.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що предмети позовів у цивільній справі № 645/6766/15-ц та в цій цивільній справі є відмінними. Зазначає, що у справі, що переглядається, позивач звернувся до суду із позовом про поділ майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Крім того, також є різним склад учасників у справі, що також унеможливлювало закриття провадження у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просила касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.