ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/21868/15
адміністративне провадження № К/9901/25479/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурова компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Келеберди В.І. від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Твердохліб В.А., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М. від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурова компанія" до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бурова компанія" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Інспекція), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 17 серпня 2015 року №65-23; 2) зобов`язати відповідача відкоригувати дані особових карток Товариства шляхом виключення суми боргу у розмірі 1510677,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у Товариства відсутній податковий борг зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, адже ним у встановлені законодавством строки в повному обсязі сплачені відповідні узгоджені грошові зобов`язання, тому у контролюючого органу не було правових підстав для направлення позивачу податкової вимоги та зобовязання сплати боргу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про те, що виставлена позивачу вимога, в якій повідомлено про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у загальній сумі 1510677,82 грн., була сформована Інспекцією відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) й підстави для її скасування та зобов`язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, відсутні. Окрім того зазначив, що на час розгляду справи податковий борг самостійно сплачено позивачем й докази наявності в особових картках заборгованості відсутні, а тому в силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною й, як наслідок, не створює будь-яких негативних наслідків для Товариства, не порушує його права та законні інтереси, оскарження такої податкової вимоги не сприяє відновленню порушених прав позивача, що, відповідно, виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
На думку позивача, судами не взято до уваги, що станом на 06 серпня 2015 року, як і на дату формування оскаржуваної податкової вимоги у Товариства не було податкового боргу зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, адже у червні 2015 року підприємство не здійснювало видобування вуглеводнів й згідно вимог пункту 257.4 статті 257 ПК України не мало обов`язку по сплаті авансового внеску з рентної плати за червень 2015 року, розпочавши у липні 2015 року видобування вуглеводнів, позивачем сплачено авансові внески за цей місяць, тому вважає, що мала б рахуватися переплата, а не заборгованість з таких платежів. З наведеного вказує також і на помилковість висновків судів про наявність правових підстав для нарахування пені, сума якої увійшла до оскаржуваної податкової вимоги.
Контролюючий орган у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Інспекції як платник за неосновним місцем обліку (платник окремих податків).
Позивач є власником спеціальних дозволів на користування надрами та є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Позивачем за І квартал 2015 року до контролюючого органу подано податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин по Сарському родовищу, яким самостійно задекларовано суму грошових зобов`язань в розмірі 4514093,64 грн., у тому числі: по рентній платі за користування надрами для видобування нафти в сумі 2024326,75 грн; по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату у розмірі 74870,57 грн.; по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в сумі 2414896,32 грн.
У зв`язку із цим в інтегрованій картці платника податків 20 травня 2015 року здійснено нарахування грошових зобов`язань зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 2024326,75 грн. по терміну сплати - 20 травня 2015 року.
30 травня 2015 року в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі нараховані авансові внески з рентної плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 674775,58 грн. по терміну сплати - 30 травня 2015 року, проте станом на 14 травня 2015 року за позивачем обліковувалась переплата по рентній платі за користування надрами для видобування нафти в сумі 2703890,68 грн., яка у відповідності до положень статті 87 ПК України була зарахована в рахунок сплати самостійно визначених платником податків за І квартал 2015 року грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 2024326,75 грн. та авансових внесків у сумі 674775,58 грн.
Станом на 01 червня 2015 року залишок переплати по рентній платі за користування надрами для видобування нафти становив 4788,35 грн. = (2703890,68 грн. - 2024326,75 грн. - 674775,58 грн.).
В подальшому 30 червня 2015 року в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі нараховані авансові внески з рентної плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 674775,58 грн. по терміну сплати - 30 червня 2015 року, які підприємством в термін, визначений пунктом 257.4 статті 257 ПК України, сплачені не були, в результаті чого, з урахуванням наявної переплати в сумі 4788,35 грн., виникла недоїмка в розмірі 669987,23 грн.
Внаслідок несвоєчасної сплати авансових внесків за червень 2015 року по терміну сплати - 30 червня 2015 року Товариству нараховано пеню в загальному розмірі 17181,04 грн.
27 липня 2015 року згідно платіжного доручення №388 позивачем сплачено рентну плату за користування надрами для видобування нафти у сумі 675000,00 грн., проте у зв`язку з наявністю податкового боргу вказана суму зарахована в рахунок повного погашення податкового боргу в розмірі 669987,23 грн. та в рахунок часткового погашення пені в сумі 5012,77 грн., залишок несплаченої суми пені з рентної плати за користування надрами для видобування нафти склав 12168,27 грн.
В подальшому 30 липня 2015 року в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі нараховані авансові внески з рентної плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 674775,58 грн. по терміну сплати - 30 липня 2015 року, які підприємством в термін, визначений пунктом 257.4 статті 257 ПК України, сплачені не були, в результаті чого виникла недоїмка в розмірі 674775,58 грн. З урахуванням наявної пені в сумі 12168,27 грн., податковий борг Товариства з рентної плати за користування надрами для видобування нафти склав 686943,85 грн.
Також встановлено, що згідно поданого підприємством розрахунку по рентній платі за І квартал 2015 року в інтегрованій картці платника податків 20 травня 2015 року здійснено нарахування грошових зобов`язань зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 2414896,32 грн. по терміну сплати - 20 травня 2015 року.
У зв`язку із цим 30 травня 2015 року в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі нараховані авансові внески з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в загальному розмірі 804965,44 грн. по терміну сплати - 30 травня 2015 року, проте станом на 30 квітня 2015 року у Товариства обліковувалась переплата по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в сумі 3221655,08 грн., яка була зарахована в рахунок сплати самостійно визначених платником податків за перший квартал 2015 року грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 2414896,32 грн. та авансових внесків у сумі 804965,44 грн. Станом на 01 червня 2015 року залишок переплати по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу становив 1793,32 грн. = (3221655,08 - 2414896,32 - 804965,44).
Також 30 червня 2015 року в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі нараховані авансові внески з рентної плати за користування надрами для видобування нафти в загальному розмірі 804965,44 грн. по терміну сплати - 30 червня 2015 року, які підприємством у визначений законом строк сплачені не були, внаслідок чого виникла недоїмка в розмірі 803172,12 грн.
Внаслідок несвоєчасної сплати авансових внесків за червень 2015 року по терміну сплати - 30 червня 2015 року Товариству нараховано пеню в загальному розмірі 20596,41 грн.
27 липня 2015 року згідно платіжного доручення №387 сплачено рентну плату за користування надрами для видобування природного газу в сумі 805000 грн., проте у зв`язку з наявністю податкового боргу вказана суму зарахована в рахунок повного погашення податкового боргу в розмірі 803172,12 грн. та в рахунок часткового погашення пені в сумі 1827,88 грн. Залишок несплаченої суми пені склав 18768,53 грн.
Крім того 30 липня 2015 року в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі нараховані авансові внески з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 804965,44 грн. по терміну сплати - 30 липня 2015 року, які підприємством у визначений законом строк сплачені не були, внаслідок чого виникла недоїмка в розмірі 804965,44 грн. З у рахуванням наявної пені в сумі 18768,53 грн., податковий борг позивача з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу склав 823733,97 грн.
22 серпня 2015 року позивач отримав податкову вимогу від 17 серпня 2015 року №65-23 на загальну суму 1510677,82 грн, у тому числі рентна плата за користування надрами для видобування нафти - 686943,85 грн., рентна плата за користування надрами для видобування природного газу - 823733,97 грн.
Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства вказаної податкової вимоги.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
За змістом пункту 2.2 розділу II чинного на момент виникнення спірних відносин Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №576, податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов`язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.
Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (пункт 3.1 розділу III вказаного Порядку).
Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, що є підставою для формування та надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що спірна сума грошового зобов`язання зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, визначена в оскаржуваній податковій вимозі, самостійно задекларована Товариством у поданому ним до контролюючого органу податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року, а тому вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.
З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір станом на момент формування податкової вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржувана податкова вимога про сплату податкового боргу прийнята Інспекцією відповідно до вимог ПК України й відсутні підстави для її скасування та зобов`язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач.
Нездійснення ж Товариством у червні 2015 року видобування вуглеводнів, на що посилається позивач, не спростовує наявності законних підстав для прийняття податкової вимоги, адже не звільняє підприємство від виконання податкового обов`язку по сплаті узгоджених грошових зобов`язань, самостійно обчислених та задекларованих платником у податковій звітності.
При цьому суди встановили, що станом на момент розгляду цієї справи податковий борг самостійно сплачено позивачем й докази наявності в особових картках заборгованості відсутні.
Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
За змістом пункту 60.2 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Отже, враховуючи наведені вище положення та встановлені у справі обставини, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною й, як наслідок, не створює будь-яких негативних наслідків для Товариства та не порушує його права та законні інтереси.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд й при розгляді справ №816/1125/16 та №826/26101/15 у своїх постановах від 06 березня 2020 року та від 04 червня 2020 року відповідно.
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заявлені Товариством позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд