ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 642/4267/19
адміністративне провадження № К/9901/1475/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді - Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил від 4 грудня 2018 року № 2066/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 8500 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2019 року позовну заяву залишено без задоволення.
На вказане рішення суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, з підстав недодержання позивачем вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме позивачем до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків - протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом сплати судового збору у розмірі 1152,60 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником 22 листопада 2019 року до Другого апеляційного адміністративного суду, через засоби поштового зв`язку, направлено квитанцію від 22 листопада 2019 року №23910067 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2019 року у справі № 642/4267/19 повернуто скаржнику, оскільки вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року усунуто не у повному обсязі.
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги, зокрема, посилається на те, що за подання позивачем апеляційної скарги на рішення місцевого суду про оскарження постанови в справі про порушення митних правил судовий збір у порядку і у розмірах, встановлених Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) сплаті не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Так, згідно із частиною першою статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги; далі - МК України), порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 МК України.
Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
За приписами частини п`ятої статті 529 вказаного Кодексу постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною четвертою статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів митниці, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено цим Законом № 3674-VI.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI, серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
За частиною другою статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 14 грудня 2017