ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 260/695/19
адміністративне провадження № К/9901/1464/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя: Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Заверуха О.Б.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Закарпатської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1, скаржник) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасування рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарі від 21 березня 2019 року № UA 305000/2019/000063/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA30500/2019/00026.
У позовній заяві Позивач зазначав, що у Відповідача були відсутні правові підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки митну вартість ввезеного автомобіля марки "КІА" було обґрунтовано зазначено декларантом за фактично сплаченою ціною згідно із фактурою, тобто визначено за основним методом. Всупереч нормам статей 54, 58 Митного кодексу України (надалі також - МК України) Відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначено які саме відомості щодо імпортованого автомобіля не підтверджені документально або не є достовірними, не вказано які саме складові митної вартості залишились не підтвердженими, як і не встановлено розбіжностей або ознак підробки поданих до митного оформлення документів на підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про наявність в документах, поданих для підтвердження митної вартість автомобіля, розбіжностей чи ознак підробки, як і не встановлено цим рішенням відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Також в оскаржуваному рішенні Відповідачем не зазначається про ненадання Позивачем чи його декларантом документів, визначених у частині другій статті 53 МК України.
Суд першої інстанції також зауважив на тому, що всупереч вимогам частини другої статті 58 МК України, митний орган у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості не наводить визначених цією нормою підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), натомість декларантом було подано всі необхідні документи для застосування основного методу. Водночас, формальні висновки щодо неможливості послідовного застосування методів визначення митної вартості товару згідно зі статтею 57 МК України не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та належно мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в наданому декларантом зображенні квитанції від 18 березня 2019 року №000420 L01 про внесення оплати за товар відсутні реквізити отримувача, платника та ознаки товару, щодо якого було здійснено оплату, у зв`язку з чим ідентифікувати дану квитанцію з оцінюваним товаром, на думку апеляційного суду, є неможливим. Оскільки подані декларантом документи підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, а банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків з ідентифікуючими ознаками про оплату готівкою подано не було, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості автомобіля.
Вказуючи на не підтвердження здійсненого платежу оцінюваного товару суд апеляційної інстанції зробив висновок, що основний метод визначення митної вартості застосуванню не підлягав, а неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, на думку апеляційного суду, підтверджує обґрунтоване застосування митницею резервного методу визначення митної вартості товару.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу посилаючись на відповідність вимогам законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 березня 2019 року Позивачем придбано у нерезидента (AUTOHVEZDY s.r.o.) транспортний засіб марки "КІА", модель "Ceed 1.6 CRDi Kombi", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 . Його вартість, визначена у договорі, а також у фактурі №20190044, становить 60000 чеських крон.
Декларантом ТОВ "Етна-брок", в інтересах ОСОБА_1 подано до Закарпатської митниці ДФС митну декларацію від 21 березня 2019 року №UА305160.2019.016632, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу 60000 чеських крон. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 60000 чеських крон, в графі 45 "коригування" вказано 75173,56 грн (що еквівалентно 62500 чеських крон, в т.ч. 60000,00 чеських крон - вартість транспортного засобу та 2500 чеських крон - витрати на транспортування).
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи : 1) рахунок-фактуру (інвойс) №2190044 від 18 березня 2019 року; 2) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА305100/2019/604285 від 19 березня 2019 року; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 3 грудня 2015 року; 4) некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) 20190044 від 18 березня 2019 року; 5) договір про надання послуг митного брокера 09/12-002 від 9 грудня 2018 року; 6) копію митної декларації країни відправлення № MRN19СZ5800002J8896К0 від 18 березня 2019 року; 7) декларацію-інвойс №20190044 від 18 березня 2019 року; 8) митну декларацію UА305160.2019.016632 від 21 березня 2019 року.
Розглянувши подані Позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган направив декларантові електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом надано: довідку про транспортні витрати від 20 березня 2019 року б/н; зображення веб-сайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж даного транспортного засобу; зображення квитанції від 18 березня 2019 року №000420 L01 про внесення оплати за товар.
21 березня 2019 року Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу прийнявши рішення №UA305000/2019/000063/2, у якому зазначив, що надання довідки про транспортні витрати від 20 березня 2019 року б/н врегулювало розбіжності в документах в частині документального підтвердження транспортних витрат як складової митної вартості. Разом з тим, відомості, наявні в інших поданих декларантом зображеннях, не містять достатніх даних для визначення заявленої декларантом митної вартості, тому митну вартість імпортованого автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 8972,50 євро (230108,67 чеських крон), що у валюті рахунку з доданням вартості транспортування у сумі 2500 чеських крон склало 232608,67 чеських крон.
Також, Закарпатською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2019/00026, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Позивач стверджує, що митним органом не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Під час декларування спірного товару митний орган не вказував на наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена Позивачем за автомобіль. Наведене нівелює обґрунтованість сумнівів у правильності задекларованої митної вартості імпортованого автомобіля, з якими закон пов`язує можливість витребування додаткових документів на підтвердження складових визначеної митної вартості.
Скаржник акцентує, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції всупереч наведеному не містить посилання на відсутність конкретних числових значень складових митної вартості у поданих до розмитнення документах.
Посилаючись на висновки Верховного Суду скаржник також зазначає, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (постанова ВС від 23 липня 2019 року по справі №1140/3242/18); рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, не є обґрунтованим (постанови ВС від 6 березня 2019 року у справі №809/278/17, від 27 липня 2018 року у справі №809/1174/17, від 27 липня 2018 року у справі №809/1174/17, від 21 лютого 2018 року у справі №820/17417/14); неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (постанова ВС від 12 червня 2018 року у справі №820/1780/18); спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів (постанова ВС від 19 лютого 2019 року у справі №805/2713/16-а).
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач зазначає, що враховуючи відсутність серед поданих до митного оформлення документів платіжного документа про сплату рахунку, підтверджуючого документа про транспортні витрати, нерозбірливий текст експортної декларації в частині зазначення статистичної вартості товару, а також у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації про вищу вартість цього товару (у тому числі спрацювання АСАУР з індикатором ризику саме для даного транспортного засобу), у митниці виникли обґрунтовані сумніви в достовірності (дійсності) заявленої декларантом митної вартості товару та правомірно скеровано вимогу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Оскільки відомості, наявні в додатково поданих декларантом зображеннях, не містили достатніх даних для визнання митної вартості, а заявлена митна вартість не відповідала наявній у митного органу ціновій інформації щодо імпортованого автомобіля, митницею обґрунтовано відмовлено у митному оформленні автомобіля за заявленою митною вартістю та в подальшому прийнято оскаржувані індивідуальні акти.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зміст статті 53 МК України дає підстави для висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову та посилаючись на недоведеність Позивачем факту сплати суми грошового зобов`язання за придбаний транспортний засіб (оскільки в наданому декларантом зображенні квитанції від 18 березня 2019 року №000420 L01 відсутні реквізити отримувача, платника та ознаки товару, щодо якого було здійснено оплату), та вважаючи, що ця обставина доводить обґрунтованість не застосування основного методу визначення митної вартості, не врахував, що самостійно квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.
Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Варто зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів та проставлення про це відмітки на інвойсі (рахунку-фактурі) за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування показників митної вартості.
У своїх висновках суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні також виходив з того, що митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, однак, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до статті 64 МК України митна вартість на імпортований Позивачем товар визначена з використанням резервного методу.
Відповідно до частин другої-шостої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Зазначаючи про те, що підставою для обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої вартості автомобіля за основним методом є цінова інформація (числовий індикатор), згенерована АСАУР безпосередньо для даного транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1, Відповідач, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, водночас зазначив про те, що застосування резервного методу обумовлене неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2 в (статті 62 МК України) та методі 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості Відповідачем, з-поміж іншого, зазначено, що заявлена митна вартість за першим методом не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю ціновій інформації, наявній у митного органу, зокрема з відкритих інтернет-ресурсів з продажу автомобілів, яка відрізняється від вартості, заявленої декларантом.
В той же час, за твердженнями Відповідача, неможливість застосування методів 2а та 2б (за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів) безпосередньо пов`язана з специфікою власне самого товару та його стану - бувшого у використанні транспортного засобу, для якого фізичні характеристики та комплектація є визначальними для вартості. У зв`язку з цим, такий товар також не коректно співставляти з комерційно взаємозамінними (відповідно до статті 60 МК України) або ж з використанням застережень відповідно до статті 61 МК України.
Наведене вказує на застосування Відповідачем непослідовного та суперечливого підходу щодо аналізу поданих на підтвердження задекларованої вартості товару документів та використання цінової інформації щодо заявленого до митного оформлення товару. Вказане не враховано судом апеляційної інстанції, що дає підстави вважати необґрунтованими висновки в оскарженому рішенні суду апеляційної інстанції.
Натомість, суд першої інстанції, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались Позивачем під час митного оформлення товару (в тому числі додатково) та під час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність Відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих декларантом з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про наявність в документах, поданих для підтвердження митної вартість автомобіля за ціною договору (основним методом), розбіжностей чи ознак підробки, також даним рішенням відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не встановлена.
Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за відсутності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості імпортованого автомобіля при недоведеності неможливості її визначення за основним, є безпідставним.
При цьому надані Позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. При цьому заповнення відомостей про статистичну вартість у декларації країни відправлення №MRN19CZ5800002J8896K0 від 18 березня 2019 року, як вважає Відповідач нерозбірливо, являє собою, по суті, деяке зміщення та накладення друкованого тексту, однак не унеможливлює з`ясування числового значення вартості товару, за якою відповідний транспортний засіб вивезено з країни відправника.
Отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та містяться у поданих до митного оформлення документах, не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, Відповідачем не доведено недостовірність заявленої Позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 4 червня 2020 року у справі №1.380.2019.001823, від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16.
За наведеного, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення Позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
Вказана обставина в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для митного оформлення та додатково, підтверджує зроблені судом першої інстанції висновки про те, що Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Позивачем допущено порушення податкового законодавства, натомість суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийняв законне та обґрунтоване рішення.