ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 260/1736/20
адміністративне провадження № К/9901/36150/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 260/1736/20
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк" до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача, - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк", в інтересах якого діє адвокат Мартиняк Віталій Васильович,
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, постановлену суддею Микуляком П.П.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. 12 травня 2020 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач, АТ "Ощадбанк" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович (далі - третя особа 1, приватний виконавець Лукеча О.В.), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (далі - третя особа 2, ОСОБА_1 ), яким просило:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 139 від 11 березня 2020 року в частині відмови приватному виконавцю Лукечу О.В. у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;
1.2. зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради розглянути в установленому порядку питання щодо надання дозволу приватному виконавцю Лукечу О.В. на звернення стягнення на означену квартиру з прийняттям відповідного рішення та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задоволено, провадження в адміністративній справі №260/1736/20 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі виник щодо правомірності рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11 березня 2020 року № 139 як органу опіки та піклування, яким відмовлено в наданні дозволу приватному виконавцю на реалізацію квартири, що є об`єктом іпотеки та право користування, якою мають малолітні діти. При цьому, відповідно до змісту позовної заяви, порушення прав, свобод та інтересів спірним рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради, позивач пов`язує із неможливістю виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості та реалізації іпотечного майна.
3.1. Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради спрямоване на захист майнових (житлових) прав дітей, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини у цій справі за своїм характером є цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративній справі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а тому цей спір має вирішуватись судом за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
4. 28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Ощадбанк" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк", в інтересах якого діє адвокат Мартиняк Віталій Васильович, на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року про закриття провадження та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 260/1736/20.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Наполягає, що у цій справі оскаржується рішення органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11 березня 2020 року як правового акта індивідуальної дії, спір виник між сторонами, де одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і у зв`язку з неналежним виконанням такою стороною зазначених функцій, а наведені судом першої та апеляційної інстанцій доводи, як підставу для закриття провадження по справі, про наявність приватного права та інтересу, що полягає в неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи.
5.1. Скаржник зазначає, що предметом позову у даній справі є виключно дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій із захисту прав та інтересів дітей та по здійсненню контролю за дотриманням їх житлових прав і охоронюваних законом інтересів, встановленого законом порядку прийняття рішень щодо надання дозволу на реалізацію предмету іпотеки в рамках виконавчого провадження, зокрема, правомірність вирішення такого питання та дотримання встановленої процедури.
5.2. Скаржник, посилаючись на висновки Велика Палата Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладені у постанові 29 серпня 2018 року у справі №463/624/14-а (2-а/463/25/15) провадження №11-685апп18, наполягає на тому, що спір у цій справі не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
5.3. Крім того, скаржник вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №809/846/18, оскільки спір у вказаній (зразковій) справі пов`язаний із захистом речових прав на нерухоме майно, тобто не є тотожним спору у цій справі.
6. 28 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30 березня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
11. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 18 січня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
12. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради рішення від 11 березня 2020 року № 139 як органу опіки та піклування, яким відмовлено в наданні дозволу приватному виконавцю на реалізацію квартири, що є об`єктом іпотеки та право користування, якою мають малолітні діти.
13. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
14. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
15. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
16. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
18. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
19. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
20. Натомість, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
22. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
23. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 березня 2008 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 82703/1. Відповідно до вказаного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 378750,00 грн на споживчі потреби, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 березня 2018 року.
24. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, між банком та позичальником був укладений іпотечний договір від 27 березня 2008 року, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
25. У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, АТ "Ощадбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2008 року.
26. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2012 року у справі № 712/6174/12, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатське обласне управління Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" заборгованість у розмірі 621422,21 грн та судові витрати у розмірі 1820,00 грн.
27. 11 грудня 2012 року Ужгородським міськрайоним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі № 712/6174/2012.
28. 31 жовтня 2019 року приватним виконавцем Лукеча О.В. відкрито виконавче провадження № 60465367 з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 712/6174/2012.
29. В процесі здійснення виконавчого провадження, приватним виконавцем Лукеча О.В. отримано інформацію, що в квартирі, яка є предметом іпотеки з 16 листопада 2017 року проживають та мають право на користування квартирою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
30. 21 лютого 2020 року приватний виконавець Лукеча О.В. звернувся до Служби у справах дітей Ужгородської міської ради за наданням попереднього дозволу на звернення стягнення на предмет іпотеки: квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 та право користування,якою мають діти - ОСОБА_4 2005 р.н., ОСОБА_5, 2006 р.н., ОСОБА_6, 2008 р.н.
31. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11 березня 2020 року № 139 "Про надання дозволів (відмову) на вчинення правочинів про відчуження та набуття майна, право власності на яке або право користування, яким мають діти" відмовлено у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, право на користування, якою мають малолітні: ОСОБА_4 2005 р.н., ОСОБА_5, 2006 р.н., ОСОБА_6, 2008 р.н.
32. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради спрямоване на реалізацію майнових прав дітей та за твердженням позивача, впливає на його права та інтереси щодо квартири, яка є предметом іпотеки, та кошти за реалізацію якої в рамках виконавчого провадження будуть спрямовані на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. При цьому, суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративній справі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а тому спір має вирішуватись судом за правилами цивільного судочинства.
33. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у цьому спорі ознак публічно-правового спору, який би міг бути розглянутим в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.
34. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, слідує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивача, його речових прав на нерухоме майно, як іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду, постановленого в порядку цивільного судочинства.
35. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що безпосередньо між АТ "Ощадбанк" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк" та виконавчим комітетом Ужгородської міської ради публічно-правові відносини не виникали, оскільки позивач безпосередньо не звертався з будь-якими заявами до відповідача як до суб`єкта владних повноважень, а останній, відповідно, не застосовував свої владні управлінські функції відносно позивача. А відтак, між цими сторонами не виник публічно-правовий спір.
36. Відмовляючи приватному виконавцю Лукеча О.В. у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, право на користування, якою мають малолітні: ОСОБА_4 2005 р.н., ОСОБА_5, 2006 р.н., ОСОБА_6, 2008 р.н. відповідач виходив із відповідності такого рішення інтересам дітей та порушення їх права користування житлом.
37. Так, надання дозволу відповідачем на відчуження об`єкта іпотеки у якому зареєстрована неповнолітня дитина безпосередньо впливає на права цієї дитини, які виражаються у фактичному праві користуванні об`єктом іпотеки в якому вона має зареєстроване місце проживання.
38. У справі, що розглядається, відповідач - виконавчий комітет Ужгородської міської ради, не є суб`єктом, законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою позивача.
39. Натомість, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
40. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що цей спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту майнового права неповнолітніх дітей, відтак, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.
41. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17 зазначала, що у разі якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
42. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині неврахування судами попередніх інстанцій правової правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) провадження №11-685апп18, Верховний Суд виходить із такого.
43. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
44. Проаналізувавши правові позиці Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру та юридичної природи спірних правовідносин, з яких виник спір у справі, які зазначив скаржник у касаційній скарзі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті, колегія суддів приходить до таких висновків.
45. У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про правомірність розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, яким надано дозвіл подружжю на укладення договору застави квартири, зареєстровані малолітні, не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства .
46. Разом з тим, слід відмітити, що в межах указаної конкретної справи, Великої Палата Верховного Суду виходила із змісту заявлених позовних вимог, відповідно до яких предметом перевірки у цій справі було визначено виключно дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій із захисту прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та по здійсненню контролю за дотриманням батьками житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей встановленого законом порядку прийняття рішень щодо надання дозволу на укладення правочину стосовно нерухомого майна, зокрема, правомірність вирішення такого питання на підставі звернення осіб, які не є батьками неповнолітніх, дотримання процедури проходження документів.
47. Натомість, у справі, що розглядається позивач рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11 березня 2020 року № 139 з питань дотримання порядку та процедури проходження документів не оскаржував.
48. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що головним лейтмотивом висновку про необхідність розгляду спору за правилами адміністративного судочинства у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ця справа розглядалася адміністративними судами з 2012 року та вже була закрита у квітні 2013 року судом першої інстанції. Водночас ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду скасувано ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2013 року про закриття провадження у цій справі та направив її до цього ж суду для продовження розгляду, вказавши на публічно-правовий характер спору.
49. Відтак, постановлення у цій справі 06 квітня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали про повторне закриття провадження через те, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового характеру, і спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, за висновком Великої Палати поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому Велика Палата, враховуючи непослідовність національного суду у цій справі, дійшла висновку, що така позиція судів створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист і з огляду на наведену вище аргументацію дійшла висновку, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
50. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. При цьому, висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому, адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
51. За наведених обставин, колегія суддів констатує, що спірні правовідносини у справі №463/624/14-а (2-а/463/25/15) та у справі № 260/1736/20 не є подібними, що не дає підстав дійти висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
52. З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.
53. Подібна правова позиція викладалася Верховним Судом під час розгляду близьких за змістом правовідносин у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №337/2021/17 (2-а/337/159/2017), від 16 вересня 2020 року у справі № 826/11456/18, від 20 січня 2021 року у справі № 808/2135/18.
54. Прикладом того, що аналогічні справи розглядаються в порядку цивільного судочинства може слугувати, зокрема, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 686/19338/17.
55. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.