ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 1340/4596/18
адміністративне провадження №К/9901/29518/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Желєзного І.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції справу № 1340/4596/18
за позовом ОСОБА_1 до Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області (далі - Рудківська міськрада) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Гуляка В.В., Пліша М.А.,
ВСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ:
1. 14.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та нечинним рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки";
визнати протиправним та скасувати рішення Рудківської міськради від 23.04.2018 №283 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд;
зобов`язати Рудківську міськраду на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2018 про безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні у порядку безоплатної приватизації вільної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд площею 0,1 га в порядку, визначеному статтею 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з підстав не передбачених ЗК України.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.02.2019 задовольнив позовні вимоги.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким залишив без розгляду позов в частині вимог про визнати протиправним та нечинним рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м.Рудки". В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Рудківської міськради - відмовив.
4. 25.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019, а рішення Львівського окружного адміністративного суду - залишити в силі.
5. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 №633/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Желєзний І.В..
7. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до свого провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. ОСОБА_1 19.04.2018 звернувся до Рудківської міськради з заявою про надання у порядку безоплатної приватизації вільної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд площею 0,1 га.
Рішенням Рудківської міськради від 23.04.2018 №283 позивачу відмовлено у наданні в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та підсобних приміщень у м. Рудки.
Вказане рішення обґрунтовано посиланням на Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки, затверджене рішенням XVI-ої сесії Рудківської міськради від 28.03.2017 №239, згідно із яким для отримання земельної ділянки позивачу необхідно зареєструватися в черзі серед громадян, які подали заяви про виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у м. Рудки, облік яких ведеться у міській раді м. Рудки. Загальна чисельність зареєстрованих в черзі громадян становить 380 осіб.
Не погоджуючись з таким рішеннями відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що положення статей 116, 118, 121, 122, 123 ЗК України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації та зобов`язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята. Вказаних вимог законодавства відповідачем не дотримано, у зв`язку із чим рішення Рудківської міськради від 23.04.2018 №283 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині оскарження рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки", суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем не дотримано процедуру оприлюднення зазначеного рішення відповідача, а також те, що норми вказаного Положення не відповідають нормам ЗК України.
10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання протиправним та нечинним рішення Рудківської міськради від 28.03.2017№239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки", виходив із того, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що без затвердженого детального плану території відповідач не мав достатніх підстав для задоволення заяви позивача в межах долучених графічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (площі). При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував, зокрема тим, що ним не було пропущено строк звернення до суду в частині оскарження рішення відповідача від 28.03.2017 № 239, оскільки він дізнався про нього тільки з відповіді Рудьківскої міськради від 23.04.2018. Також позивач вказує на те, що прийняттям органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки фактично був порушений порядок приватизації земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, встановлений чинним законодавством України. А відмова судом апеляційної інстанції у задоволенні решти позовних вимог є наслідком залишення без розгляду зазначеної вище вимоги.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивача Рудківська міськрада просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ОСОБА_1 судове рішення - без змін, оскільки вона, ухвалюючи оспорювані позивачем рішення діяла правомірно у зв`язку із чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
15. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
16. За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
17. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
18. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
19. Згідно із пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
20. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
21. За змістом статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
22. Відповідно до пункту "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.
23. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
24. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
25. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
26. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
27. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.
28. Отже реалізація права позивача на отримання земельної ділянки на пільгових умовах вимагає від останнього вчинення певних дій, спрямованих на реалізацію такого права. Зокрема, згідно з нормами ЗК України, такими діями є надання відповідному органу місцевого самоврядування клопотання із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовних розмірів. Також до клопотання слід додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
29. Як видно із матеріалів справи 19.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій висловив прохання надати йому земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та підсобних приміщень в порядку безоплатної приватизації, додавши копію паспорта, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали з місцем вибору земельної ділянки.
30. Відмова відповідача у наданні позивачу в порядку безоплатної приватизації зазначеної вище земельної ділянки мотивована посиланням на Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки, затверджене рішенням Рудківської міської ради від 28.03.2017 №239, згідно із яким позивачу необхідно зареєструватися в черзі на отримання земельної ділянки серед громадян, які подали заяви про виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у м. Рудки, облік яких ведеться у міській раді м. Рудки. Загальна чисельність зареєстрованих в черзі громадян становить 380 осіб.
31. Колегія суддів зазначає, що мотиви з яких виходив відповідач відмовляючи позивачу у задоволенні зазначеної вище заяви не грунтуються на вимогах закону, оскільки ЗК України безпосередньо не встановлено черговості розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування клопотань громадян про безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а також не надано органам місцевого самоврядування повноважень щодо прийняття рішень, які б урегульовували питання черговості надання земельних ділянок.
32. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 28.01.2020 № 2240/2962/18.
33. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обґрунтування прийнятого відповідачем рішення за наслідками розгляду заяви позивача не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми ЗК України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача від 23.04.2018.
34. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем зазначеного вище Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки, затвердженого рішенням Рудківської міської ради від 28.03.2017 №239, оскільки у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві відмовлено саме з посиланням на нього, у зв`язку із чим постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на правильному розумінні закону, з огляду на те, що він вдався до аналізу мотивів, якими не обґрунтовувалось оспорюване рішення відповідача від 23.04.2018, у зв`язку із чим його постанова в цій частині підлягає скасуванню.
35. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, оскільки відповідач відмовив позивачу у наданні йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та підсобних приміщень в порядку безоплатної приватизації з підстав не передбачених ЗК України та фактично не розглянув подані ним документи, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Рудківської міськради від 23.04.2018 №283 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про безоплатну приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд та зобов`язання відповідача на черговій сесії повторно розглянути зазначену заяву позивача є обґрунтованими, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанцій в цій частині ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права.
36. Водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки" у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.
37. Так, для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.
38. Відповідно до змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
39. Частиною другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
40. Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.
41. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти.
42. Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.04.2020 у справі № 1440/2398/18 та від 11.08.2020 у справі № 640/18067/18.
43. Колегія суддів зазначає, що оспорюване позивачем Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки, затверджене рішенням Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 є нормативно-правовим актом, яке діяло на час звернення до адміністративного суду з даним позовом та є чинним на час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції.
44. Дія оспорюваного у цій справі рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки" мала вплив на права та обов`язки осіб, на яких поширювалася його дія, як на дату набрання чинності актом, так і упродовж перспективної дії цього документа. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.
45. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у разі, коли суб`єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковий до застосування на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не повинно розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 КАС України, оскільки вимога про порушення права негативною триваючою дією чинного нормативного-правового акта, яка для суб`єкта правовідносин є реальною, актуальною, об`єктивно обґрунтованою і шкідливою хоча б на етапі звернення до суду про його оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення за захистом порушеного права.
46. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.03.2019 (справа №712/8985/17), 18.07.2019 (справа №826/16725/17).
47. З урахуванням наведеного висновки суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позовних вимог в частині оскарження позивачем нормативно-правового акта у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, ґрунтується на неправильному правозастосуванні.
48. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
49. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
50. За таких обставин, оскільки суд апеляційної інстанції фактично не переглядав в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки", колегія суддів позбавлена процесуальної можливості розглянути спір в цій частині по суті позовної вимоги, у зв`язку із чим, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 в частині залишення без розгляду позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки" слід скасувати, а справу в цій частині направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 343, 349, 352, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,