ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 140/2781/19
адміністративне провадження № К/9901/8034/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (судді Улицький В.З., Кузьмич С.М., Шавель Р.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Волинської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС (надалі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 31 травня 2019 року №UA205020/2019/000174/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позову зазначив, що під час митного оформлення автомобіля контролюючому органу надано усі документи, що підтверджують його митну вартість та обраний метод її визначення. Будь-яких неточностей, розбіжностей, ознак підробки в поданих до митного оформлення документів не було. Також, як вказував ОСОБА_1, у Відповідача не було жодних підстав вважати, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості.
Крім того, за твердженнями Позивача, в спірному рішенні про коригування митної вартості Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні чи не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Відповідач, за висновками Позивача, не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Документи, які б підтверджували вартість товару, визначену самим митним органом, позивачу надано не було
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС від 31 травня 2019 року №UA205020/2019/000174/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судовий збір у сумі 768,40 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що:
- декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування;
- інформація про митну вартість автомобіля у розмірі 20700 євро, а відтак і її складові, отримана із зовнішніх джерел, а саме електронного довідника SCHWACKE, оскільки декларування товару здійснено Позивачем за другорядним резервним (шостим) методом визначення митної вартості товару, а не за основним методом (за ціною договору (контракту)).
- задекларована митна вартість у розмірі 20700 євро підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №56/05/2019 від 29 травня 2019 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі №140/2781/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що:
- у Відповідача були обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися інші документи, що засвідчують факт оплати товару;
- під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що в графах 12 та 45 поданої МД декларантом заявлено митну вартість на рівні 20700 євро (610225,63 грн.), при цьому, згідно з рахунком-фактурою № б/н від 16 травня 2019 року вартість цього транспортного засобу становить 17500 Євро. В той же час, згідно із витягом із каталогу Schwacke вартість продажу транспортного засобу становить 20650 Євро. При цьому, заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу у розмірі 20700 Євро (610225,63 грн.) не підтверджується жодним із наданих декларантом до митного контролю та оформлення документом.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції..
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, вважаючи рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 травня 2019 року декларантом подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію (надалі також - МД) №UA205020/2019/014330 з метою декларування товару автомобіль легковий (1 шт.: марка VOLKSWAGEN, модель Т6; ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, загальна кількість місць (включаючи місце водія) 9 шт.; призначення: для перевезення пасажирів; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм двигуна- 1968 см; двигун НОМЕР_3; колісна формула - 4х2; маса в разі макс. завантаження - 3000 кг; потужність 110 kw; такий, що був у використанні; тип кузова - міні вен; колір - білий; календарний рік виготовлення - 2016 рік; модельний рік виготовлення - 2017 рік). Декларантом в графі 42 митної декларації вказано ціну товару в сумі 17500,00 євро та зазначено в графі 12 митну вартість в сумі 610225,63 грн., що еквівалентно 20700 євро за курсом валют станом на 28 травня 2019 року (вартість 1 євро - 29,479499 грн.).
Митну вартість визначено за резервним шостим методом (графа 43 МД).
На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; висновок автотоварознавчого дослідження від 20 травня 2019 року №872/05/2019, акт про проведення огляду від 19 травня 2019 року №UA20903/2019/13589 та додатковий аркуш до акта; витяг з довідника Schwacke NET від 21 травня 2019 року №025475/30161761.
За результатами аналізу поданої декларантом Позивача до митного оформлення митної декларації №UA205020/2019/014330 та долучених документів встановлено, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів" декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про здійснення комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписки з бухгалтерських документацій; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти, специфікації (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларант заявою-повідомленням від 31 травня 2019 року №б/н повідомив про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість.
31 травня 2019 року Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000174/2.
Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00301.
5 червня 2019 рок для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом в інтересах позивача до Волинської митниці ДФС подана нова електронна митна декларація № UA205020/2019/015208.
Відповідачем товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на недотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Позивач вважає, що висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 22 жовтня 2019 року у справі № 804/7761/15, від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16, від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 8 лютого 2020 року у справі №825/648/17.
При цьому, Позивач вказує на те, що Відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, не доведена.
Позивач наполягає на тому, що Відповідачеві разом з митними деклараціями було подано документи на підтвердження визначеної за основним методом митної вартості товарів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об`єктивні й достовірні дані. Відповідач, за твердженнями Позивача, необґрунтовано й безпідставно скоригував митну вартість товарів шляхом прийняття такого, що не відповідає вимогам законодавства, рішень про коригування митної вартості товарів.
Також Позивач вважає, що підтвердженням оплати товару є договір купівлі - продажу вживаного автомобіля, відповідно до якого вартість товару становить 17500 Євро. Зазначений документ підтверджує ціну, яку Позивач дійсно сплатив за придбаний товар. З урахуванням цього вважає безпідставним твердження суду апеляційної інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларантом заявлено митну вартість за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості на рівні 20700,00 Євро, оскільки згідно з висновком автотоварознавчого дослідження №56/05/2019 від 29 травня 2019 року вартість автомобіля становить 20700 Євро. При цьому під час оцінки використовувалася інформація з електронного каталогу Schwacke NET, отримана з ресурсів мережі Інтернет, була роздрукована із зазначенням дати отримання інформації та сторінки додані до вказаного висновку. Згідно з оцінкою вживаних автомобілів за електронним каталогом Schwacke NET купівельна вартість автомобіля з ПДВ становить 17350,00 Євро та вартість продажу - 20650,00 Євро.
В рішенні про коригування митної вартості від 31 травня 2019 року №ЄА205020/2019/000174/2 Відповідач зазначає, що митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET, однак Відповідачем не наведено з яких підстав рівень митної вартості, визначений митним органом, становить 25550 євро.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, вказує на те, що заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу у розмірі 20700 Євро (610225,63 грн.) не підтверджується жодним із наданих декларантом до митного контролю та оформлення документом.
Також вважає безпідставними твердження про те, що митну вартість товару заявлено за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості на рівні 20700 євро згідно з висновком автотоварознавчого дослідження.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному Позивачем індивідуальному акту в контексті дотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при його прийнятті, Суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Сукупність наведених норм у взаємозв`язку дає підстави для висновку, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 22 жовтня 2019 року у справі № 804/7761/15, від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 2 березня 2021 року у справі № 380/842/20.
У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Як підтверджується матеріалами справи та зазначено Відповідачем, зокрема у відзиві на позов, разом із митною декларацією декларантом подано: рахунок-фактуру, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, висновок автотоварознавчого дослідження від 20 травня 2019 року, витяг з довідника Schwacke NET.
Згідно із витягом Schwacke NET, наданим Позивачем до митного оформлення, вартість продажу цього транспортного засобу із ідентифікаційним номером кузова НОМЕР_1, тобто безпосередньо того, що ввозився Позивачем, становить 20650 євро.
При цьому Позивач задекларував митну вартість товару у вищому розмірі, а саме 20700 Євро.
Така вартість цього автомобіля, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявним у матеріалах справи висновком автотоварознавчого дослідження №56/05/2019 від 29 травня 2019 року, складеного сертифікованим членом Союзу експертів України судовим експертом Панасюком Віктором Степановичем з додатками.
Згідно із відомостями, що зазначені в цьому висновку щодо ввезеного Позивачем транспортного засобу: кузовні складові (правий поріг, двері, праве крило) відновлювалися ремонтом; на двигуні та КПП містяться сліди підтікання мастила; складники підвіски рульового керування, гальмівної системи потребують діагностики та ремонту; присутні корозійні пошкодження КТЗ, деформація без пошкодження ЛФП щитка передка, дверей, даху; оббивку салону та сидінь пошкоджено та забруднено; хромовані деталі потьмяніли; наявні сколи на лобовому склі.
Отже, сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи та подавались до митного оформлення не дають підстав вважати, що Позивач визначив митну вартість транспортного засобу за відсутності відповідних документів, що підтверджують цю вартість.
А відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності визначення Позивачем митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів є обґрунтованим.
Водночас, суд апеляційної інстанції за результатами оцінки наявних у справі доказів, дійшов помилкового висновку про те, що відсутність доказів оплати вартості товару не дає підстав Позивачу для формування митної вартості автомобіля за резервним методом у розмірі 20700 Євро.
У ситуації наявності відповідних доказів, які в сукупності та взаємозв`язку підтверджують митну вартість автомобіля, що ввозиться особою, лише відсутність доказів фактичного перерахування коштів фізичній особі (платіжних доручень, банківських виписок), за недоведеності Відповідачем наявності обов`язку щодо перерахування коштів у конкретно визначений законодавством спосіб, який передбачає складення документів про плату товару, не може бути підставою для невизнання визначеної митної вартості.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься також і копія договору (в тому числі його переклад), укладеного між Позивачем та ОСОБА_2, згідно з умовами якого продавець приймає платіжні перекази, векселі та чеки умовно; вважається, що покупець виконав свої платіжні обов`язки лише тоді, коли купівельна ціна, включаючи можливі накладні витрати, поступає до продавця. До того ж зміст цього договору підтверджує факт часткової оплати вартості транспортного засобу Позивачем ОСОБА_2 як продавцю.
Крім того, необхідно зазначити й те, що суд апеляційної інстанції, вважаючи таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржуваний індивідуальний акт, не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи витягу Schwacke NET, за результатами аналізу якого сформовано висновки про вартість ввезеного Позивачем митної вартості на рівні 20550 Євро.
Вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для митного оформлення, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом методом, як не довів і правових підстав для визначення митної вартості у розмірі 25550 Євро.
А відтак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, застосував положення статей 54 та 54 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих статей у подібних правовідносинах, викладеного зокрема у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 804/7761/15, на яку посилався Позивач в обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави касаційного оскарження судового рішення.