ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1347/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020
та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020
у справі № 909/1347/19
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про визнання банкрутом
Учасники справи:
від ОСОБА_1 - Шуляк Ю. С. (за дов. НМС №609256 від 22.03.2021);
від АТ "Альфа-Банк" - Матвійчук М. З. (адв.);
1. Короткий зміст вимог
1.1. Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
1.2. Ухвалою суду від 28.01.2020 відкрито провадження у справі №909/1347/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Бандуристого Р. С.
29.01.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі "Інтернет".
1.3. 02.03.2020 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-банк") з грошовими вимогами до боржника в сумі 5.215.944,11 основних вимог та 1.259.061,48 грн пені, які ґрунтуються на кредитних договорах № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008.
Заборгованість за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 складається з:
- 1.504.142,72 грн (61.147,99 доларів США) заборгованості за тілом кредиту;
- 2.322.592,24 грн (94.420,46 доларів США) заборгованості за процентами;
- 239.812,26 грн (9.749,10 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення тіла кредиту);
- 733.104,39 грн (29.802,93 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення процентів кредиту);
Заборгованість за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008 складається з:
- 607.209,04 грн (24.684,90 доларів США) заборгованості за тілом кредиту;
- 782.000,11 грн (31.790,69 доларів США) заборгованості за процентами;
- 42.815,24 грн (1.740,57 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення тіла
кредиту);
- 243.329,59 грн (9.892,09 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення процентів кредиту).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020, зокрема, визнано вимоги АТ "Альфа-Банк" правонаступника АТ "Укрсоцбанк" у загальному розмірі 919.850,66 грн, з яких перша черга погашення (судовий збір за подачу заяви з грошовими вимогами) - 4.204,00 грн, третя черга погашення - 915.646,66 грн (вимоги із заборгованості за кредитним договором №149-22/340 від 17.01.2008, з яких: 607.209,04 грн - тіло кредиту, 308 437,62 грн - проценти за кредитом станом на 28.03.2014).
Грошові вимоги АТ "Альфа-Банк" у розмірі 1.259.061,48 грн пені за кредитом, 473.562,49 грн процентів за кредитним договором №149-22/340 від 17.01.2008 за період з 28.03.2014 та 4.799.651,61 грн вимог за кредитним договором №1209-22/340 від 08.06.2007 - відхилено.
2.2. В частині визнаних вимог ухвала суду першої інстанції мотивована їх відповідністю чинному законодавству та рішенню Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі № 383/14.
2.3. В частині відмови у стягненні за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007, що складається із суми 1.504.142,72 грн заборгованості за тілом кредиту (еквівалентно 61.147,99 доларів США) та суми 2.322.592,24 грн заборгованості за процентами (еквівалентно 94.420,46 доларів США), ухвала мотивована тим, що заявником пропущено строк позовної давності, щодо застосування якої боржником зроблено відповідну заяву.
2.4. В частині відмови у сумі 42.815,24 грн пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту (еквівалентно 1.740,57 доларів США), у сумі 243.329,59 грн пені за несвоєчасне погашення процентів кредиту за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008 (еквівалентно 9.892,09 доларів США), у сумі 239.812,26 грн пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту (еквівалентно 9.749,10 доларів США) та 733.104,39 грн пені за несвоєчасне погашення процентів кредиту (еквівалентно 29.802,93 доларів США) згідно з кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 (загальна сума пені по обом договорам 1.259.061,48 грн), ухвала суду мотивована посиланням на абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України а процедур банкрутства (далі - КУзПБ), відповідно до якої до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
3. Встановлені судом першої інстанції обставини
3.1. Згідно з абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Таким чином, вимоги забезпеченого кредитора з пені за кредитом в загальному розмірі 1.259.061,48 грн не підлягають визнанню.
3.2. 28.03.2014 кредитор пред`явив до позичальника вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту за кредитним договором №149-22/340 від 17.01.2008, що залишалася несплаченою, таким чином скориставшись правом дострокового повернення кредиту передбаченим статтею 1050 ЦК України.
Заборгованість за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008 на той час складалась із заборгованості за тілом кредиту у сумі 24.684,90 доларів США; заборгованості за відсотками у сумі 12.538,93 доларів США (24.091,9 дол. США нараховано - 11.552,97 дол. США погашено).
3.3. З ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 755/15507/14-ц слідує, що Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків в складі третейського судді Ярошовця В. М. було прийнято рішення у справі № 383/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника про стягнення заборгованості, яким стягнено з боржника на користь кредитора 305.425,70 грн заборгованості за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008. Виконавчий лист наразі перебуває на виконанні Тисменицького ВДВС Південно-Західного управління юстиції Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
3.4. Відсотки, нараховані після реалізації кредитором свого права на дострокове повернення кредиту (28.03.2014), не зазначені в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №755/15507/14-ц та після зміни умов основного зобов`язання щодо строку дії договору шляхом направлення боржнику досудової вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості, в розмірі 19.251,76 доларів США є безпідставними і не підлягають визнанню.
Заборгованість з відсотків за кредитним договором №149-22/340 підлягає визнанню лише в частині, нарахованій до 28.03.2014 в розмірі 12.538,93 доларів США (308.437,62 грн).
3.5. 28.03.2014 Кредитор пред`явив до позичальника вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007, що залишалася несплаченою, таким чином скориставшись правом дострокового повернення кредиту передбаченим статтею 1050 ЦК України.
Заборгованість за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 на той час складалася із заборгованості за тілом кредиту у сумі 61.686,32 доларів США та заборгованості за відсотками у сумі 37.460,86 доларів США.
3.6. Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків в складі третейського судді Ярошовця В. М. було прийнято рішення у справі №384/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника про стягнення заборгованості, яким стягнено з Боржника на користь Кредитора 807.520,95 грн заборгованості за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007. Тобто відсотки, нараховані після реалізації Кредитором свого права на дострокове повернення кредиту (28.03.2014), не зазначені в рішенні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі №384/14, та після зміни умов основного зобов`язання щодо строку дії договору шляхом направлення боржнику досудової вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості, в розмірі 56.959,60 доларів США є безпідставними і не підлягають визнанню. Відтак правомірно нарахованими за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 слід вважати висотки лише в частині, нарахованій до 28.03.2014 в розмірі 37.460,86 доларів США (921.477,22 грн).
3.7. Боржником заявлено вимогу про застосування до вимог кредитора, які випливають з кредитного договору № 1209-22/340 віз 08.06.2007, строку позовної давності, мотивовану наступним:
- між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 1209-22/340 від 08.06.2007, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 70.000,00 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості 07.06.2021;
- у зв`язку з неспроможністю сплатити суму заборгованості, питання дострокового стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором було предметом судового розгляду. За наслідком розгляду позовної заяви ПАТ "Укрсоцбанк" рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі № 384/14 було стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" всю суму заборгованості за договором кредиту в сумі 807.520,95 грн та 8.475,20 грн, третейського збору. Зазначене рішення не оскаржувалося та набрало законної сили;
- ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 755/15516714-ц рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі № 384/14 було допущено до виконання.
- ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.08.2016 у справі № 755/15516/14-ц, яка ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання (дана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва 13.10.2016, а ухвалою 11.11.2016 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у прийнятті касаційної скарга ПАТ "Укрсоцбанк" на ці судові рішення).
3.8. Реалізувавши своє право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, кредитор не реалізував передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення суду та завершення процедури примусового стягнення суми боргу у строки та в порядку, визначеному законом, внаслідок чого кредитор втратив передбачені законом можливості стягнення суми боргу згідно із рішенням суду, яке вступило в законну силу. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Кредитор реалізував право на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором шляхом пред`явлення вимоги про дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором та захисту свого права в судовому порядку чим було змінено строк виконання зобов`язань за договором кредиту.
3.9. Враховуючи те, що кредитор пропустив строк пред`явлення виконавчого документу про стягнення всієї суми заборгованості за договором кредиту до виконання та у інший спосіб не реалізував право за захист своїх майнових прав щодо стягнення суми боргу за договором кредиту №1209-22/340 від 08.06.2007, на момент розгляду судом справи про банкрутство та на момент подачі кредитором заяви з майновими вимогами до боржника, передбачений законом строк давності за майновими вимогами по вищевказаному договору кредиту є таким, що сплинув (відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18).
На підставі викладеного, вимоги кредитора, які ґрунтуються па кредитному договорі № 1209-22/340 від 08.06.2007 в загальному розмірі 4.799.651,61 грн підлягають відхиленню в повному обсязі.
3.10. Щодо поданої 24.02.2020 АТ "Укрсоцбанк" заяви про заміну кредитора у справі правонаступником, суд встановив наступне.
21.11.2019 Рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" та АТ "Укрсоцбанк" було затверджено нову редакцію статуту АТ "Альфа-Банк", яка погоджена НБУ 26.11.2019.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1.2 розділу першого Статуту АТ "Альфа-Банк" є правонаступником всього майна прав та зобов`язань АТ "Укрсоцбанк".
03.12.2019 до ЄДР було внесено запис про припинення АТ "Укрсоцбанк", а правонаступником зазначено АТ "Альфа-Банк".
4. Короткий зміст суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 частково скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020, а саме:
- в частині визнання вимог АТ "Альфа-Банк" у розмірі 308.437,62 грн згідно з договором № 149-22/340 від 17.01.2008, що еквівалентно 12.538,93 грн доларів США з віднесенням усієї визнаної суми заборгованості у розмірі 915.646,66 грн до вимог третьої черги. У цій частині прийнято нове рішення про визнання вимог банку згідно з кредитним договором №149-22/340 від 17.01.2008 в частині заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у сумі 283.403,09 грн, яка підлягає внесенню до реєстру вимог кредиторів позачергово разом із рештою суми 607.209,04 грн, визнаних і залишених без змін вимог АТ "Альфа-Банк" згідно з ухвалою суду від 26.05.2020;
- в частині відхилення грошових вимог, які виникли внаслідок невиконання договору № 1209-22/340 від 08.06.2007. У цій частині прийнято нове рішення, яким визнано грошові вимоги у сумі 1.504.142,72 грн основного боргу, що еквівалентно станом на 28.01.2020 згідно офіційного курсу НБУ - 61.686,32 доларів США та суму 921.477,22 грн заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, що еквівалентно станом на 28.01.2020 - 37.460,86 доларів США.
Визнані вимоги у загальній сумі 2.425.619,94 грн підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів позачергово.
В решті частині ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 залишено без змін.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:
- оспорювана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині застосування строку позовної давності до суми основної заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом по договору № 1209-22/340 від 08.06.2007, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу із строком на пред`явлення виконавчого документу для виконання;
- у нормах статті 256, частини 1 статті 261, частини 3, 5 статті 267 ЦК України йде мова виключно про захист та реалізацію у визначений часовими рамками строк, матеріально-правової вимоги. Натомість строк пред`явлення до виконання судового рішення згідно із частиною 1 статті 433 ЦПК України, це строк строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який може бути поновлено. При цьому, належить врахувати, що забезпечений кредитор уже реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного цивільного права в межах строку позовної давності;
- у будь-яких національних джерелах процесуального та матеріального закону відсутні обставини, які вказують на неможливість виконання судового рішення іншими способами, а ніж у примусовому порядку, що врегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Такими іншими процесуальними способами можуть бути: добровільне виконання судового рішення; зміна способу та порядку виконання судового рішення; визнання вимог у справі про банкрутство, яке підтверджене судовим рішенням і т. д.;
- зважаючи на те, що вимоги АТ "Альфа-Банк" є забезпеченими, то навіть у разі неподання таким кредитором заяви з грошовими вимогами до суду взагалі, розпорядник майна в силу частини 8 статті 45 КУзПБ зобов`язаний згідно з даними обліку боржника та даних відповідного державного реєстру внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави;
- судом помилково усі визнані вимоги заставного кредитора АТ "Альфа-Банк" віднесено до третьої черги задоволення, які повинні бути задоволені позачергово;
- вимоги АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008, в частині процентів за користування кредитом повинні відповідати розміру у іноземній валюті, встановленому рішенням третейського суду у сумі 11 521,20 доларів США, а не 12 538,93 доларів США, як встановлено оспорюваною ухвалою суду першої інстанції. Таким чином, розмір процентів за користування кредитними коштами станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство складає суму 283.403,09 грн, що еквівалентна сумі 11.521,2 долари США станом на 28.01.2020 згідно офіційного курсу НБУ.
5. Короткий зміст касаційної скарги
5.1. 21.12.2020 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі №909/1347/19, ухвалити нове рішення, яким визнати вимоги АТ "Альфа-банк" до боржника ОСОБА_1 у розмірі 4.204,00 грн з віднесенням до першої черги погашення та у розмірі 180.357,88 грн з віднесенням до третьої черги погашення.
6. Узагальнені доводи касаційної скарги
6.1. Судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права в частині визначення обсягу грошових вимог кредитора АТ "Альфа-банк" до боржника ОСОБА_1 .
6.2. Суд апеляційної інстанції не врахував наслідки спливу строку позовної давності за грошовими вимогами по кредитному договору №1209-22/340 від 08.06.2007 та наявність рішень Третейського суду при асоціації українських банків по обох кредитних договорах, укладених зі скаржником, які й визначили безспірну суму заборгованості на момент пред`явлення вимоги.
6.3. Заборгованість за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 становить 807.520,95 грн, за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008 - 180.357,88 грн, а враховуючи наслідки спливу позовної давності, загальний обсяг заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Альфа-банк" становить 180.357,88 грн.
7. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги
7.1. АТ "Альфа-Банк" у відзиві на касаційну скаргу просив суд залишити рішення судів попередніх інстанцій в частині визнаних вимог банку без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, мотивуючи наступним:
- в матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення строку кредитування (строку дії кредитних договорів), оскільки відсутня вимога кредитора відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України;
- звернення до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості не може вважатися (ототожнюватися) з вимогою про дострокове погашення заборгованості;
- рішення третейських судів не мають преюдиційного значення у даній справі та не змінюють валюту зобов`язання за кредитними договорами;
- до вимог кредитора в процедурі банкрутства фізичної особи позовна давність не може бути застосована, оскільки в даному випадку діють спеціальні положення про строки пред`явлення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, а не положення ЦК України щодо позовної давності.
8. Касаційне провадження
8.1. Ухвалою Верховного суду від 27.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2021 о 15:30; витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області, Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №909/1347/19.
8.2. 15.02.2021 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване неможливістю прибуття у судове засідання у зв`язку з перебуванням у відрядженні.
8.3. В судове засідання 16.02.2021 представники учасників справи не з`явилися.
8.4. З урахуванням поданого скаржником клопотання та відсутністю матеріалів справи № 909/1347/20 на дату судового засідання, ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 розгляд справи було відкладено на 02.03.2021 о 16:15.
8.5. В судове засідання 02.03.2021 представники учасників справи не з`явилися, про причини нез`явлення суд не повідомили, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 02.03.2021 розгляд справи було відкладено на 23.03.2021 о 15:00.
8.6. 18.03.2021 до Верховного Суду від АТ "Альфа-Банк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
8.7. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 клопотання АТ "Альфа-Банк" задоволено та вирішено провести судове засідання 23.03.2021 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
8.8. В судовому засіданні 23.03.2021 представник скаржника підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити.
8.9. Представник АТ "Альфа-Банк" заперечував проти касаційної скарги з наведених у відзиві підстав, просив суд в задоволенні касаційної скарги відмовити.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду в межах доводів касаційної скарги.
9.2. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Альфа-Банк" звернулося до місцевого господарського суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника фізичної особи ОСОБА_1, які ґрунтуються на кредитних договорах № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008.
9.3. Заборгованість за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 складається з: 1.504.142,72 грн (61.147,99 доларів США) боргу за тілом кредиту; 2.322.592,24 грн (94.420,46 доларів США) боргу по процентам; 239.812,26 грн (9.749,10 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення тіла кредиту); 733.104,39 грн (29.802,93 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення процентів кредиту).
9.4. Заборгованість за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008 складається з: 607.209,04 грн (24.684,90 доларів США) боргу за тілом кредиту; 782.000,11 грн (31.790,69 доларів США) боргу за процентами; 42.815,24 грн (1.740,57 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення тіла кредиту); 243.329,59 грн (9.892,09 доларів США) пені (за несвоєчасне погашення процентів кредиту).
9.5. Місцевий господарський суд визнав вимоги АТ "Альфа-Банк" лише в частині 4.204,00 грн судового збору за подачу заяви з грошовими вимогами та 915.646,66 грн вимог за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008, з яких 607.209,04 грн - тіло кредиту та 308 437,62 грн - проценти за кредитом станом). За висновком суду, обґрунтованими є сума боргу по тілу кредиту та нарахованим процентам за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008 станом на 28.03.2014, тобто на дату пред`явлення кредитором вимоги до позичальника про дострокове повернення всієї суми кредиту. Решту вимог за вказаним договором відхилено.
9.6. Вимоги, заявлені до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007, місцевий господарський суд відхилив повністю, врахувавши подану боржником заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
9.7. Крім того, місцевий господарський суд зазначив про те, що нарахована по обом кредитним договорам пеня не включається до розміру вимог забезпеченого кредитора відповідно до вимог абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ. Суд апеляційної інстанції погодився з вказаним висновком місцевого господарського суду.
9.8. Разом з цим, суд апеляційної інстанції частково скасував ухвалу місцевого господарського суду від 26.05.2020, зазначивши про помилкове ототожнення місцевим господарським судом строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу із строком на пред`явлення виконавчого документу для виконання, а також неврахування, що забезпечений кредитор уже реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного цивільного права в межах строку позовної давності.
9.9. За висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд визначив суму процентів за користування кредитом по договору № 149-22/340 від 17.01.2008, яка не відповідає розміру у іноземній валюті, встановленому рішенням третейського суду, а також помилково відніс всі визнані вимоги заставного кредитора АТ "Альфа-Банк" до третьої черги задоволення, які повинні бути задоволені позачергово. Також місцевий господарський суд не врахував, що оскільки вимоги АТ "Альфа-Банк" є забезпеченими, то навіть у разі неподання таким кредитором заяви з грошовими вимогами до суду взагалі, розпорядник майна в силу частини 8 статті 45 КУзПБ зобов`язаний внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави.
9.10. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що суди попередніх інстанцій невірно визначили обсяг грошових вимог АТ "Альфа-банк" до ОСОБА_1, оскільки рішеннями Третейського суду при асоціації українських банків від 28.03.2014 по обох кредитних договорах, укладених зі скаржником, визначено безспірну суму заборгованості. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував наслідки спливу строку позовної давності за грошовими вимогами по кредитному договору № 1209-22/340 від 08.06.2007 і часткове погашення боргу за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008, з урахуванням чого загальний обсяг заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Альфа-банк" становить 180.357,88 грн.
9.11. АТ "Альфа-Банк" у відзиві на касаційну скаргу заперечує як надіслання боржнику вимоги про дострокове повернення отриманих кредитних коштів, так і можливість застосування позовної давності до вимог кредитора в процедурі банкрутства фізичної особи.
9.12. Оцінюючи доводи скаржника та заперечення АТ "Альфа-Банк" щодо заявлених до боржника кредиторських вимог за кредитними договорами № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
9.13. В частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
9.14. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
9.15. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
9.16. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
9.17. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
9.18. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
9.20. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
9.21. Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
9.22. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
9.23. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
9.24. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин слідує наступне:
- між ОСОБА_1 (позичальник) та АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", було укладено кредитні договори № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008, виконання зобов`язань за якими було забезпечено шляхом укладення іпотечних договорів від 11.06.2007 та 17.01.2008;
- за умовами іпотечних договорів в іпотеку іпотекодержателю було передано: земельну ділянку площею 0,1007 га, з кадастровим номером 2625888301020010006, а також об`єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 92%, на даний час житловий будинок загальною площею 155,8 кв. м, які розташовані за адресою за адресою АДРЕСА_1 ;
- 28.03.2014 кредитор пред`явив до позичальника вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту за кредитними договорами № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008, що залишалася несплаченою, таким чином скориставшись правом дострокового повернення кредиту, передбаченим статтею 1050 ЦК України;
- рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі № 383/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 стягнуто з боржника на користь кредитора 305.425,70 грн заборгованості за кредитним договором № 149-22/340 від 17.01.2008, з яких 25.977,15 долари США заборгованості по кредиту та 11.521,20 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом. За вказаним рішенням видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні Тисменицького ВДВС Південно-Західного управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ);
- рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі № 384/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1209-22/340 від 08.06.2007 у загальній сумі 807.520,95 грн, з яких 61.686,32 долари США заборгованості по кредиту та 37.460,86 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом;
- ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 755/15516714-ц на виконання рішення третейського суду від 28.03.2014 у справі № 384/14 видано виконавчий лист. В подальшому ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.08.2016 у справі № 755/15516/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2016, відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.
9.25. Відносно висновків судів першої та апеляційної інстанцій про пред`явлення кредитором до позичальника вимог щодо дострокового повернення усієї суми кредиту за кредитними договорами № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008, колегія суддів зазначає наступне.
9.26. Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/18).
9.27. В матеріалах справи відсутня вимога банку про дострокове повернення усієї суми кредиту за кредитними договорами № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008, пред`явлена ОСОБА_1 28.03.2014. Суди попередніх інстанцій не встановили обставини щодо того, в який строк боржник мав виконати вимогу банку, тоді як саме з настанням терміну повернення коштів пов`язана втрата кредитором права здійснювати нарахування відсотків за процентною ставкою, узгодженою в кредитному договорі, після настання терміну повернення.
9.28. З наведеного у касаційній скарзі обґрунтування слідує, що ОСОБА_1 ототожнює дату пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредитних коштів з датою ухвалення рішень Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у справах № 383/14 та № 384/14.
9.29. З цього приводу колегія суддів зазначає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
9.30. Разом з тим з мотивувальної частини оскаржених рішень не вбачається, з огляду на які саме обставини судами визначено саме 28.03.2014 датою пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредитних коштів за укладеними з ОСОБА_1 договорами (тобто мало місце безпосереднє пред`явлення вимоги позичальнику чи подання позову до третейського суду) та в який строк боржник мав виконати вимогу банку.
9.31. Встановлення вказаної обставини є суттєвим для визначення розміру кредиторських вимог АТ "Альфа-Банк" до боржника, оскільки як зазначалося вище пред`явлення кредитором вимоги позичальнику про дострокове повернення коштів за кредитним договором має своїм наслідком зміну порядку, умов та строку дії кредитного договору.
9.32. Відносно доводів касаційної скарги про невірне визначення судами загального обсягу заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Альфа-Банк", суд касаційної інстанції зазначає наступне.
9.33. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Альфа-Банк" визначило розмір заборгованості за кредитними договорами № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008 у іноземній валюті (доларах США) по курсу НБУ станом на дату відкриття провадження у справі № 909/1347/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (28.01.2020).
9.34. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
9.35. Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
9.36. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
9.37. Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
9.38. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
9.39. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
9.40. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
9.41. Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
9.42. Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
9.43. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
9.44. Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
9.45. Відповідно до положення статті 23 Закону про банкрутство (чинного на дату виникнення правовідносини сторін) та частини другої статті 45 КУзПБ у разі, якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
9.46. Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 1209-22/340 від 08.06.2007 та № 149-22/340 від 17.01.2008 згідно з рішеннями Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 28.03.2014 у справах № 383/14 та № 384/14. При цьому апеляційний господарський суд вказав суми заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування кредитом за згаданими рішеннями третейського суду у доларах США.
9.47. Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що резолютивна частина рішень Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справах № 383/14 та № 384/14 містить чітке визначення заборгованості, яка підлягає стягненню, виключно у національній валюті - гривні, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті. Вказані рішення не оскаржувалися і є чинні, що сторонами не заперечується.
9.48. Таким чином, кредитор погодився із рішеннями третейського суду, якими визначено розмір невиконаного зобов`язання боржника та стягнуто заборгованість саме у національній валюті - гривні України.
9.49. Однак не дивлячись на те, що резолютивною частиною рішень третейського суду у справах № 383/14 та № 384/14 чітко визначено зобов`язання боржника перед кредитором, яке підлягає стягненню, виключно у національній валюті за курсом НБУ на час ухвалення рішення, суди попередніх інстанцій не вказали правові підстави, які надають можливість стягнення з боржника визнаної судом заборгованості з урахуванням курсової різниці, що виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США у період з дня прийняття рішень третейського суду до дня відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 .
9.50. У цьому питанні колегія суддів враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 16.10.2018 у справі № 902/1151/15, яка підтримана у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 922/46/20.
9.51. Частиною першою статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
9.52. Тобто, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог.
9.53. Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - здійснений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
9.54. Як вбачається з оскаржених судових рішень, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено такі надані боржником документи, як довідка Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 09.12.2019 № В-1486/12.11-29 та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59606815 від 19.04.2019 (копії вказаних документів додані до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство).
9.55. Скаржник посилається на згадану довідку від 09.12.2019 № В-1486/12.11-29 як на доказ того, що залишок заборгованості по кредитному договору № 149-22/340 від 17.01.2008, стягнутої рішенням третейського суду від 28.03.2014 у справі № 383/14, складає 180.357,88 грн. Однак у названій довідці сума заборгованості вказана по двом виконавчим провадженням № 5029777 та № 50297240 і суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання щодо актуальної суми залишку заборгованості по кредитному договору № 149-22/340 від 17.01.2008 та чи відображено у наданих АТ "Альфа-Банк" розрахунках часткове погашення боргу. Відповідні відомості у оскаржених судових рішеннях відсутні.
9.56. Також суди попередніх інстанцій не врахували наявну в матеріалах справи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59606815 від 19.04.2019, зі змісту якої слідує, що за заявою АТ "Укрсоцбанк" відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису № 24990 від 31.10.2017, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості по договору кредиту № 1209-22/340 від 08.06.2007 за період з 01.12.2015 по 12.09.2017 в загальній сумі 133.726,46 доларів США. Суди не встановили, чи входить до складу заборгованості за виконавчим написом нотаріуса сума боргу по кредитному договору № 1209-22/340 від 08.06.2007, стягнута за рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі № 384/14, чи відбулося стягнення цих коштів та в якому розмірі. З`ясування вказаних обставин впливає на встановлення правильності здійсненого банком розрахунку вимог до боржника та їх актуальність.
9.57. В силу імперативного припису частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9.58. Відносно доводів скаржника про не врахування судом апеляційної інстанції наслідків спливу строку позовної давності за грошовими вимогами по кредитному договору № 1209-22/340 від 08.06.2007, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
9.59. Застосовуючи строк позовної давності за заявою боржника, місцевий господарський суд виходив з того, що банк реалізував право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, звернувшись до третейського суду, але в той же час не реалізував передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішення суду та завершення процедури примусового стягнення суми боргу у строки та в порядку, визначеному законом, внаслідок чого банк (кредитор) втратив передбачені законом можливості стягнення суми боргу згідно з рішенням суду, яке вступило в законну силу і досі є чинним.
9.60. Суд апеляційної інстанції не погодився із застосуванням строку позовної давності, зазначивши зокрема про те, що місцевий господарський суд помилково ототожнив строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу із строком на пред`явлення виконавчого документу для виконання, а також не врахував того, що забезпечений кредитор уже реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного цивільного права в межах строку позовної давності.
9.61. Колегія суддів зазначає, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити захист належного їй цивільного майнового права.
9.62. Для визначення моменту виникнення права на позов, а відтак і початок відліку позовної давності, важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти.
9.63. Зі змісту оскарженої ухвали місцевого господарського суду вбачається, що судом не було встановлено та не зазначено безпосередньо перебіг строку позовної давності відносно вимог АТ "Альфа-Банк" по кредитному договору № 1209-22/340 від 08.06.2007, тобто коли розпочався відлік строку, чи було переривання строку та коли строк сплинув. Суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновок місцевого господарського суду, вказав про те, що банк реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного цивільного права в межах строку позовної давності, але також не встановив перебіг цього строку.
9.64. Відтак, з вказаного питання суди попередніх інстанцій не в повному обсязі з`ясували обставини справи та не дослідили питання щодо наявності чи відсутності у матеріалах справи необхідних доказів, у зв`язку з чим жоден з висновків судів по позовній давності не може вважатися обґрунтованим та правильним.
9.65. В силу обмежень, передбачених статтею 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановити наведені обставини.
9.66. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.67 Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що у підсумку не дає можливості дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення заявлених АТ "Альфа-Банк" кредиторських вимог.
9.68. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").
9.69. Суд касаційної інстанції вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин спору є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на даному етапі. Рішення судів, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.70. Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної скарги визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги.