Постанова
іменем України
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 732/559/20
провадження № 51 - 585 км 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Синявського О.М.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городні, Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
1. За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
2. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК.
3. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Вирішено питання щодо речових доказів.
4. Вироком Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання.
5. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
6. Виключено з мотивувальної частини вироку Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2020 року посилання на обставину, що пом`якшує покарання, - критичне ставлення до вчиненого діяння. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання. Ухвалено рішення про повернення речового доказу його власнику - ОСОБА_3 .
7. Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 09 березня 2020 року, близько 22 годин 00 хвилин, перебуваючи в будинку ОСОБА_3, розташованому в АДРЕСА_2, під час конфлікту на ґрунті неприязних відносин умисно завдав одного удару металевою кочергою по голові ОСОБА_2, унаслідок чого потерпілий одержав відкриту черепно-мозкову травму, перелом лобної кістки, забій головного мозку, які згідно з висновком експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити вирок суду апеляційної інстанціїщодо нього через суворість призначеного покарання та застосувати ст. 75 КК. Стверджує, що призначене покарання за своїм видом не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного. Зокрема, апеляційним судом не в повній мірі враховано ту обставину, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутні обставини, які обтяжують покарання. Не взято до уваги, що він сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував моральну шкоду потерпілому в сумі 3000 грн. Потерпілий не вимагав для ОСОБА_1 суворого покарання. Також не враховано судом того, що потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, перший завдав ударів засудженому. Вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначаючи винному покарання, яке належить відбувати реально, суд не зазначив у своєму рішенні докладних мотивів необхідності застосування більш суворого покарання.
Позиції учасників судового провадження
9. У суді касаційної інстанції засуджений та захисник Синявський О. М. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити; прокурор заперечила обґрунтованість касаційних вимог.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів дійшла таких висновків.
11. Відповідно до вимог ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
12. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК у касаційній скарзі засудженим не оспорюються.
13. Водночас, доводи скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання за вироком апеляційного суду є такими, що заслуговують на увагу.
14. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, яке слід відбувати реально, виходив з того, що засуджений вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, завдав ОСОБА_2 удар металевою кочергою по голові, внаслідок чого потерпілий отримав відкриту черепно-мозкову травму, втратив роботу, потребує оперативного втручання. Суд взяв до уваги дані про особу винного, зокрема, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку в нарколога та психіатра, цивільний позов потерпілого хоч визнав, проте грошових коштів не відшкодував.
15. Колегією суддів апеляційного суду враховано наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обставин, які його обтяжують, а також думку потерпілого з приводу призначення міри покарання винному, який просив призначити реальне покарання, але в меншому розмірі, ніж запропонував прокурор.
16. При цьому апеляційний суд зазначив, що місцевим судом безпідставно було визнано пом`якшуючою ОСОБА_1 покарання обставиною критичне ставлення до вчиненого діяння, оскільки, незважаючи на те, що він викликав карету швидкої допомоги, однак особисто ним не було відшкодовано жодних матеріальних збитків, завданих злочином, та не було вчинено дій, які б свідчили про його критичне ставлення.
17. На думку апеляційного суду, обставини, встановлені місцевим судом, на підставі яких суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, за своєю сутністю не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а їх наявність сама собою не тягне безумовного застосування ст. 75 КК.
18. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних дій винного, апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення нових злочинів й виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.
19. Разом з тим, Суд не може погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
20. Як убачається з кримінального провадження, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, визнав цивільний позов на користь потерпілого в сумі 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
21. Що стосується обставин, які пом`якшують покарання, то такими місцевим судом визнано активне сприяння розкриттю злочину та критичне ставлення до вчиненого діяння. Суд врахував відношення винного до вчиненого діяння та поведінку після вчиненого злочину.
22. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що суди хоч і послалися у своїх рішеннях на те, що ОСОБА_1 безпосередньо після вчиненого злочину викликав для потерпілого карету швидкої допомоги, водночас не врахували цієї обставини як такої, що відповідно до вимог пункту 2-1 ч. 1 ст. 66 КК пом`якшує покарання.
23. Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги засудженого про те, що потерпілий спровокував його на завдання ударів.
24. Так, як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 і потерпілий підтвердили ту обставину, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, першим завдав удару в обличчя ОСОБА_1, оскільки той виганяв його з помешкання ОСОБА_3, з котрою засуджений перебував в особистих взаємних відносинах.
25. Цей встановлений факт неправомірної поведінки потерпілого ОСОБА_2, котрий своїми діями спровокував у відповідь агресивні дії зі сторони ОСОБА_1, не взяв до уваги апеляційний суд при скасуванні вироку місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання.
26. Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження, виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
27. При цьому апеляційний суд достатньо не обґрунтував необхідності призначення ОСОБА_1 заходу примусу, який належить відбувати реально, а виключення з вироку обставини, яка пом`якшує покарання, - критичне ставлення до вчиненого діяння, не може бути достатньою підставою для обґрунтування того, що виправлення особи молодого віку, котра вперше притягається до кримінальної відповідальності, можливе лише в місцях позбавлення волі.
28. Також не відповідають вимогам кримінального закону посилання апеляційного суду на те, що для застосування положень ст. 75 КК необхідно встановлювати обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки диспозицією цієї статті такого обов`язку для суду не визначено.
29. Наведеного апеляційний суд повною мірою не врахував і таким чином допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ОСОБА_1 .
30. Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК невідповідність покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є підставою для зміни судового рішення.
31. Таким чином, виходячи з установлених фактичних обставин кримінального провадження, які впливають на вибір заходу примусу, а також з аналізу даних про особу ОСОБА_1 як у загально - соціальному стані, так і в аспекті його потенційної суспільної небезпеки, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосувати до засудженого положення ст. 75 КК та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
32. Ураховуючи викладене, а також зважаючи на доводи касаційної скарги засудженого, скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду - зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів