Постанова
Іменем України
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 726/916/20
провадження № 51-5124км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
в режимі відеоконференції
захисника Приймак Л.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Приймак Л.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020260030000224, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 серпня
2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки без конфіскації майна.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 червня
2020 року приблизно о 12:00, вступивши в попередню змову із засудженим ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, направлену на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи у лісосмузі біля річки Прут у м. Чернівці, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на відкрите заволодіння чужого майна, підійшли до потерпілого ОСОБА_3, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, шляхом нанесення ударів ногами по голові та тупим предметом в область потилиці, повалили останнього на землю, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я. В подальшому, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 перебуває на землі у безпорадному стані, нападники відкрито заволоділи грошовими коштами та майном потерпілого на загальну суму 2 288, 02 грн.
Після чого, з місця вчинення злочину втекли у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, окрім житла.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість і просить пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2
ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до двох років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисник посилається на те, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому ОСОБА_1 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи, даних про особу засудженого ОСОБА_1, зокрема його стан здоров`я та того, що останній має на утриманні матір похилого віку, що засуджений став на шлях виправлення у результаті чого перестав вживати алкогольні напої, що в сукупності давало суду підстави призначити ОСОБА_1 покарання із застосувати ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки без конфіскації майна.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника
не надходило.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Доводи касаційної скарги захисника щодо суворості покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Так, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому, та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду, зокрема в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та визначення останньому більш суворого покарання із застосувати ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією усього належного ОСОБА_1 на праві власності майна, окрім житла, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, стан його здоров`я, конкретні обставини вчинення злочину, характер, спосіб та наслідки скоєного.
Доводи в касаційній скарзі захисника про неврахування апеляційним судом
при скасуванні вироку районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання обставин, які його пом`якшують, позитивно характеризують особу засудженого, його стан здоров`я та його постзлочинну поведінку, обґрунтованими визнати не можна.
За змістом ч.1 ст. 69 КК України рішення про призначення більш м`якого покарання ніж передбачено законом суд може прийняти лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції врахував дані, які характеризують особу винного,усі обставини в сукупності, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зокрема: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, відшкодування завданої потерпілому шкоди, думку потерпілого щодо призначення ОСОБА_1 покарання, яке має бути меншим ніж встановлене санкцією статті інкримінованого йому кримінального правопорушення, наслідки скоєного.
Ці обставини обґрунтовано визнано судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого ОСОБА_1, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер, спосіб та наслідки скоєного, суд обґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, окрім житла, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, проте наближеного до мінімальних меж санкції зазначеної статті.
Такий висновок суду апеляційної інстанції належно вмотивований.
Таким чином, враховуючи, що в касаційній скарзі захисника відсутнє таке обґрунтування необхідності пом`якшення засудженому ОСОБА_1 покарання, яке б вказувало на істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням та вчиненим кримінальним правопорушенням, колегія суддів вважає, що призначене покарання, не порушує загальних засад його призначення, встановлених КК України та відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, та не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування. У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням
ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, окрім житла, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. ст. 50, 65, 69 КК України.
Доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині призначення ОСОБА_1 покарання норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд