Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 357/6241/20
провадження № 61-16961св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області,
третя особа - Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2020 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа - Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області, про зняття арешту з майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з відповідним позовом в обґрунтування якого позивачі зазначали, що 19 липня 2007 року старшим слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітаном поліції Олійник Н. Є. в рамках кримінальної справи № 02-2318 було винесено постанови про накладення арешту на все майно позивачів.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року у справі № 1-52/2008 засуджено ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 187, частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 289, частиною першою статті 286 КК України із конфіскацією Ѕ частки майна, що є його особистою власністю, ОСОБА_2 за частиною третьою статті 187, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, та ОСОБА_3 за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 187, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2011 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року змінено в частині призначення покарань та порядку стягнення судових витрат. В решті вирок залишено без змін.
Позивачі зазначили, що на даний час вирок суду виконано в повному обсязі, у Білоцерківському міському ВДВС Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні виконавчі провадження в яких би вони виступали боржниками. Разом з тим, питання про зняття арешту з належного їм на праві власності майна залишено невирішеним.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд:
- зняти арешт з майна ОСОБА_1, накладеного постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана поліції Олійника Н. Є. від 19 квітня 2007 року в рамках кримінальної справи № 02-2318 та провести державну реєстрацію припинення обтяження речового права, арешту майна ОСОБА_1 (запис № 4955137 від 15 травня 2007 року 14:47:01, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 );
- зняти арешт з майна ОСОБА_2, накладеного постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана поліції Олійника Н. Є. від 19 квітня 2007 року в рамках кримінальної справи № 02-2318 та провести державну реєстрацію припинення обтяження речового права, арешту майна ОСОБА_2 (запис № 4866148 від 25 квітня 2007 року 11:43:36, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_2 );
- зняти арешт з майна ОСОБА_3, накладеного постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана поліції Олійника Н. Є. від 19 квітня 2007 року в рамках кримінальної справи № 02-2318 та провести державну реєстрацію припинення обтяження речового права, арешту майна ОСОБА_3 (запис № 4865904 від 25 квітня 2007 року 11:31:08, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_3 ).
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року у справі № 1-52/2008 задоволено цивільний позов та вирішено питання щодо конфіскації майна підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, відомості про виконання вироку суду щодо відшкодування збитків потерпілим та конфіскації майна в матеріалах справи відсутні. Враховуючи, що арешт на майно позивачів було накладено за правилами кримінального судочинства, тому скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінально процесуальним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
У лютому 2021 року справу № 357/6241/20 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначають частину другу статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, відповідно до якого нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті.
Крім того, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Таку правову позицією викладено у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17.
Апеляційний суд помилково не врахував, що арешт майна, його конфіскація чи задоволення цивільного позову в рамках кримінального провадження жодним чином не змінюють предметну юрисдикцію спору (порядок вирішення питання про зняття арешту з майна) та не дають підстав для відступу від наведеної судом апеляційної інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області від 19 квітня 2007 року у кримінальній справі № 02-2318 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України, з метою забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна був накладений арешт на належне ОСОБА_1 майно ( а.с.23).
Постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області від 19 квітня 2007 року у кримінальній справі № 02-2318 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України, з метою забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна був накладений арешт на належне ОСОБА_1 майно ( а.с.21).
Постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області від 19 квітня 2007 року у кримінальній справі № 02-2318 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України, з метою забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна був накладений арешт на належне ОСОБА_3 майно (а.с.22)
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року у справі № 1-52/2008: ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27 - частиною третьою статті 187, частиною п`ятою статті 27 - частиною четвертою статті, частиною п`ятою статті 27 - частиною третьою статті 289, частиною першою статті 286 КК України і призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі із конфіскацією Ѕ частки майна, що є його особистою власністю; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 187, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України і призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 187, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 289 КК України і призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі, із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю ( а.с.24-62).
Також, вироком суду стягнуто із засуджених в солідарному порядку на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київської області 7 715,34 грн у відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз; з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області 1 095,25 грн у відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням судово-почеркознавчої експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 26 435 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 50 000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 76 435 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із засуджених в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 4 610 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 80 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із засуджених в солідарному порядку на користь ОСОБА_9 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 22 810 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Білоцерківської міської лікарні № 2 1 690,81 грн в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_11 .
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2011 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року змінено в частині призначення покарань та порядку стягнення судових витрат, зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_1 призначене покарання пом`якшено; ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю; ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю ( а.с.63-79).