Постанова
Іменем України
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 496/2439/14
провадження № 61-2326св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року у складі судді Галич О. П.та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності, договорів дарування недійсними та скасування реєстрації права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 та після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області донькам померлої: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок, розташований в АДРЕСА_1, по Ѕ частці кожній. За договором дарування від 16 квітня 1992 року ОСОБА_11 подарувала йому Ѕ частину спірного будинку.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 1999 року було проведено поділ спадкового майна ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаним рішенням суду було визнано право власності в порядку спадкування за законом за спадкоємцями ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 1/5 частині за кожним на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на Ѕ частину майна ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9, виданого 23 серпня 1985 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою; визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 05 липня 1991 року на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на спадкове майно ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано право власності ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на 3/5 частки домоволодіння АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що після ухвалення вказаного судового рішення, згідно з договорами дарування від 06 жовтня 1999 року та 01 жовтня 2007 року ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 в особі представника ОСОБА_15 подарували свої частки у праві власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2012 року було скасовано рішення Біляївського районного суду від 01 липня 1999 року і відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_14 до нього, ОСОБА_16 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та розподіл спадкового майна.
Позивач вважає, що на момент укладення вищеназваних договорів дарування право власності дарувальників на предмет договору дарування частини зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами, визначалось рішенням суду від 01 липня 1999 року, яке в подальшому було скасовано. Тому дарувальники за вищеназваними договорами дарування не були законними власниками предмета договору дарування часток житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, та відпали підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на 4/5 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, які були встановлені рішенням суду 01 липня 1999 року.
З урахуванням викладених обставин просив суд визнати дійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 16 квітня 1992 року між ОСОБА_11 в якості дарувальника та ним в якості обдарованого; визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним з моменту укладення договір дарування 2/5 частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 06 жовтня 1999 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в якості дарувальників та ОСОБА_2 в якості обдарованого; визнати недійсним з моменту укладення договір дарування 1/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_15, діючою на підставі довіреності від імені ОСОБА_10 в якості дарувальниці, та ОСОБА_2 в якості обдарованого; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/5 частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену на підставі договору дарування 1/5 частки житлового будинку від 01 жовтня 2007 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/5 частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 1999 року по цивільній справі № 2-34/1999; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 2/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену на підставі договору дарування 2/5 часток житлового будинку від 06 жовтня 1999 року.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності, договорів дарування недійсними та скасування реєстрації права власності задоволено.
Визнано дійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 16 квітня 1992 року ОСОБА_11 (в якості дарувальника) та ОСОБА_1 (в якості обдарованого).
Визнано ОСОБА_1 власником Ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування 2/5 житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 06 жовтня 1999 року ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в якості дарувальників та ОСОБА_2 в якості обдарованого, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Фещенко А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-2101, зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 серпня 2008 року.
Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування 1/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 01 жовтня 2007 року ОСОБА_15, діючою на підставі довіреності від імені ОСОБА_10 в якості дарувальниці та ОСОБА_2 в якості обдарованого, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Зезик В. А. та зареєстровано в реєстрі за № 2-5761, зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04 жовтня 2007 року.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/5 частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену на підставі договору дарування 1/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 01 жовтня 2007 року ОСОБА_15, діючою на підставі довіреності від імені ОСОБА_10 в якості дарувальниці та ОСОБА_2 в якості обдарованого, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Зезик В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-5761, зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04 жовтня 2007 року.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/5 частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 1999 року по цивільній справі № 2-34/1999.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 2/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, здійснену на підставі договору дарування 2/5 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 06 жовтня 1999 року ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в якості дарувальників та ОСОБА_2 в якості обдарованого, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Фещенко А. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2101, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 серпня 2008 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно та із того, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2012 року було скасовано рішення Біляївського районного суду від 01 липня 1999 року та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_14 до ОСОБА_1, ОСОБА_16 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та розподіл спадкового майна. Суд зазначив, що при таких обставинах відпали підстави для визнання ОСОБА_2 власником 4/5 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, які були встановлені рішенням суду першої інстанції від 01 липня 1999 року.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у вищезазначеній справі.
Заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення з ухваленням касаційним судом нового судового рішення у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
14 квітня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Л. І. на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, та залишити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
23 квітня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Л. І., в якому відповідач заперечив проти доводів представника позивача та підтримав вимоги касаційної скарги.
29 квітня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку від представника ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Л. І. надійшли заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_2, в яких представник позивача просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, та залишити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 березня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 та після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області донькам померлої: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок, розташований в АДРЕСА_1, по Ѕ частці кожній.
За договором дарування від 16 квітня 1992 року ОСОБА_11 подарувала належну їй Ѕ частину спірного будинку ОСОБА_1 .
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 1999 року спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 розділено між його спадкоємцями ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, визнавши за кожним з них право власності по 1/5 частки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом; визнано недійсним свідоцтво про право власності на 1/5 частку майна ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на ім`я ОСОБА_9, виданого 23 серпня 1985 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою; визнано право власності ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 по 1/5 частці за кожним; визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 05 липня 1991 року на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на спадок ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано право власності ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на 3/5 частки домоволодіння під АДРЕСА_1 .
Згідно з договорами дарування від 06 жовтня 1999 року та 01 жовтня 2007 року ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 в особі представника ОСОБА_15 подарували свої частки у праві власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2012 року скасовано рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 1999 року та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_14 до ОСОБА_1, ОСОБА_16 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та розподіл майна.