Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/43419/18-ц
провадження № 61-14123св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року у складі судді Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів за минулий час.
Позов мотивовано тим, що з 15 березня 2008 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.
ОСОБА_5 є ученицею 4 класу Крюківщинської загальноосвітньої школи, а ОСОБА_4 є ученицею 8 класу цієї ж школи. Всі витрати, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, несе вона. Також вона несе витрати на оренду житла.
ОСОБА_2 є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу дітям.
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно з індексацією розміру аліментів відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" до повноліття дітей, починаючи з 17 червня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно з подальшою індексацією до повноліття дітей, починаючи з 03 вересня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 та дочку ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі
10 000,00 грн, у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду міста Києва від
15 серпня 2019 року, особа, яка не брала участі у справі -
ОСОБА_3, оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів за минулий час.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції своїм рішенням не вирішував питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки питання стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітніх дітей не було предметом спірних правовідносин, а також оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про стягнення аліментів з неї, при цьому спір стосується обов`язку відповідача ОСОБА_2 як батька утримувати неповнолітніх дітей: дочку
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, що визначено статтею 180 СК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23 вересня 2020 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що рішенням суду першої інстанції порушено права заявника.
Доводи інших учасників справи
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року залишити без змін.
Додаткові аргументи заявника
16 грудня 2020 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить її касаційну скаргу задовольнити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.
11 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.