ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 808/299/17
адміністративне провадження № К/9901/49720/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 березня 2018 року, у складі колегії суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., Ясенова Т.І., у справі №808/299/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 20.01.2017 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0008811702 від 12.03.2015 про нарахування податку на доходи в сумі 16983 грн 73коп.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008811702 від 12 березня 2015 року.
Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області витрати, у вигляді судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року було скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та прийнято нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Згідно з відомостями з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи (7ДР), ОСОБА_1 в 2013 році отримав дохід від АТ "УкрСиббанк" в сумі 80472 грн 84 коп. за ознакою " 126 - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо". Банк письмово підтвердив відображення в податковому розрахунку доходу за формою 1-ДФ у вигляді анулювання кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику повідомлення про таке анулювання.
ОСОБА_1 з 13.06.2006 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На адресу ОСОБА_1 ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя 13.11.2014 направлений запит про надання пояснень та їх документальне підтвердження з приводу отриманого доходу від АТ "УкрСиббанк" в сумі 80472 грн 84 коп. за ознакою " 126 - додаткове благо" та документів, пов`язаних з отриманням доходу. Згідно поштового повідомлення, запит не отриманий за закінченням терміну зберігання.
Наказом начальника ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя №23 від 06.01.2015 призначена документальна невиїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 за 2013 рік тривалістю 5 робочих днів з 16.01.2015. Наказ направлений на адресу позивача та згідно поштового повідомлення не отриманий за закінченням терміну зберігання.
Згідно з актом №245/08-27-17-02-20-2930803116 від 28.01.2015 документальної невиїзної позапланової перевірки ОСОБА_1 за 2013 рік, проведеної ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя, відомості з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи свідчать, що позивач в 2013 році отримав дохід від АТ "УкрСиббанк" в сумі 80472 грн 84 коп. за ознакою " 126 - дохід, отриманий як додаткове благо". Податкову декларацію за 2013 рік не подано, податок на дохід самостійно не розрахований і не сплачений. Позивач зобов`язаний сплатити податок на дохід за ставкою відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України в розмірі 13450 грн 98 коп.
Акт перевірки направлений на адресу ОСОБА_1 28.01.2015 та згідно поштового повідомлення не отриманий у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.
ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0008811702 від 12.03.2015 про нарахування податку на доходи основний платіж 13450 грн 98 коп., штрафні санкції 3532 грн 75 коп., всього 16983 грн 73 коп.
Між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладений договір №11297687000 від 13.02.2008 про надання споживчого кредиту в сумі 230 000 грн до 13.02.2015 з помісячним погашенням згідно з графіком. За користування кредитними коштами протягом перших 30 днів встановлена ставка 13, 9 процентів з подальшим переглядом процентної ставки. За порушення термінів погашення зобов`язань передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
25 лютого 2013 року ОСОБА_1 подав до банку заяву з проханням розглянути питання погашення заборгованості за договором №11297687000 від 13.02.2008 шляхом участі в акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу. В заяві зазначено, що сума основного боргу складає 165 988 грн 57 коп., процентів 63734 грн 30 коп., пені 13842 грн 09 коп.
26 лютого 2013 року позивачу банком надано повідомлення про кредитну заборгованість 229 815 грн 40 коп. за договором №11297687000 від 13.02.2008 та про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості 68944 грн 62 коп. У повідомленні також вказано, що відповідно до підпункту "д" пункту 164.2.17 статті 164 Податкового Кодексу України, анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо та про необхідність самостійно сплатити податок і відобразити його в річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
Між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладений договір №11368416000 від 01.08.2008 про надання споживчого кредиту в сумі 5000$ до 03.08.2015 з помісячним погашенням згідно з графіком. За користування кредитними коштами протягом перших 30 днів установлена ставка 15 процентів з подальшим переглядом процентної ставки. За порушення термінів погашення зобов`язань передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
28 січня 2013 року ОСОБА_1 подав до банку заяву з проханням розглянути питання погашення заборгованості за договором №11368416000 від 01.08.2008 шляхом участі в акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу. В заяві зазначено, що сума основного боргу складає 3392,96$, процентів 1414, 69 $, пені 2331, 80$.
28 січня 2013 року позивачу банком надано повідомлення про кредитну заборгованість 4807, 65 $ (38427 грн 55 коп.) за договором №11368416000 від 01.08.2008 та про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості 1442,29 $ (11528 грн 22 коп.). У повідомленні також вказано, що відповідно до підпункту "д" пункту 164.2.17 статті 164 Податкового Кодексу України, анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо та про необхідність самостійно сплатити податок і відобразити його в річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
Згідно з відповідями АТ "УкрСиббанк" від 19.05.2017 та від 29.05.2017 на судові запити:
- за кредитним договором №11297687000 від 13.02.2008 борг анульовано 26.02.2013 на суму 68944 грн 62 коп., з яких 66643 грн 41 коп. борг за кредитом, 2301 грн 21 коп. борг за відсотками;
- за кредитним договором №11368416000 від 01.08.2008 борг анульовано 28.01.2013 на суму 1442, 29$, з яких 1386, 97$ борг за кредитом, 55, 32$ борг за відсотками.
Позивач не погодився із спірним рішенням податкового органу та оскаржив його до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що ним повернуто банку за кредитними договорами коштів більше ніж сума кредиту, а тому анулювання кредиторської заборгованості не є додатковим благом. Указував, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно з абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
За правилами абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. З аналізу зазначених норм права вбачається, що обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) повідомлення платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
У свою чергу, в силу підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 статті і пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.
Суд зазначає, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами (пенею) за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.
Ураховуючи наведене, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року (справа №818/1102/16) та від 14 лютого 2019 року (справа №813/330/16), від 17 лютого 2021 року (справа № 826/16995/15, адміністративне провадження № К/9901/46303/18), від 13.03.2018 (адміністративне провадження №К/9901/21170/18, справа №826/6380/15).
На підставі наведеного Суд уважає, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно з абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Суд звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не було досліджено, які суми з прощеного (анульованого) боргу є тілом кредиту, які відсотками, а які штрафними санкціями, не було надано належної правової оцінки листам АТ "УкрСиббанк" (т. 1 арк. с. 97, 98).
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Натомість, на переконання судової колегії, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в порядку частини 2 статті 77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів про те, чи дійсно в даному випадку відбулось спрощення (анулювання) боргу позивачу саме за тілом кредиту.
Указані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що надання оцінки таким доводам позивача та наявним у справі доказам є необхідним та першечерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.
За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,