ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 804/5110/17
адміністративне провадження № К/9901/31249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 у складі судді Коронева А. О. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у складі колегії суддів: Божко Л. А., Дурасової Ю. В, Лукманової О. М. у справі № 804/5110/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати:
- податкові повідомлення - рішення від 25.05.2017 № 0006541303 та № 0006551303;
- рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.05.2017 № 0006571303 про застосування штрафних санкцій в сумі 3680,26 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2017 № Ф-0006561303 в сумі 23 288,80 грн.
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 позовні вимоги задоволено.
2.1. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. На підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.02.2017 № 825 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
3.2. За результатами перевірки складено акт від 03.04.2017 № 3352/04-36-13-03.2214809598, яким встановлено:
- порушення підпунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в результаті чого визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 27 242,51 грн, у тому числі 2015 рік - 488,96 грн, за 2016 рік - 27 731,47 грн;
- порушення абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого підлягає донарахуванню ЄСВ на загальну суму 23 288,80 грн, у тому числі за 2015 рік - 15 313,80 грн, за рік 2016 - 7 975,00 грн;
- порушення підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, пункту 163.1 статті 163, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті визначено податкове зобов`язання з військового збору на загальну суму 2 365,63 грн тому числі: за 2015 рік - 54,68 грн, за 2016 рік- 2310,96 грн.
3.3. На підставі акта перевірки від 03.04.2017 № 3352/04-36-13-03.2214809598 з урахуванням відповіді на заперечення платника податків Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 № 0006541303 про визнання грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 058,26 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 273,61 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 № 0006551303 про визначення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 1 600,28 грн та застосування штрафна (фінансових) санкцій у сумі 400,07 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2017 № Ф-0006561303 в сумі 23 288,80 грн;
- рішення від 25.05.2017 № 0006571303 про застосування штрафних санкцій сумі 3680,26 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
3.4. Не погоджуючись із висновками акта перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями (рішеннями), платник податків направив скаргу до ДФС України.
3.5. Під час розгляду вказаної скарги виникла необхідність отримання додаткових документів, у зв`язку з чим 22.06.2017 продовжено строк її розгляду у частині оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача від 25.05.2017 № 0006541303, № 0006551303.
3.6. За результатми розгляду скарги, Державною фіскальною службою України 14.07.2017 прийнято рішення, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2017 № Ф-0006561303 в сумі 23 288,80 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.05.2017 № 0006571303 в сумі 3680,26 грн залишено без змін, а скаргу платника податків в цій частині - без задоволення.
3.7. Позивач звернувся до суду із указаним позовом оскільки вважає неправомірними прийняті відповідачем рішення та вимогу.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що прийняті відповідачем рішення та вимога суперечать положенням чинного законодавства. Зокрема, судами було встановлено обгрунтованість віднесення відповідачем до складу витрат сум сплаченого земельного податку в розмірі 3 645,07 грн за 2015 рік та 14924,30 грн за 2016 рік, як такі, що пов`язані з веденням господарської діяльності. Крім того, в частині підтвердження виконання договорів про надання послуг, судами зазначено, що на підставі платіжних доручень та видаткової накладної встановлено законність віднесення у 2016 році до складу витрат вартості придбаного спецодягу в сумі 13 025,84 грн, оскільки вартість придбаних товарів (послуг) прямо пов`язана з провадженням господарської діяльності позивача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, яку аргументовано неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Податковий орган зазначає про те, що судами було зроблено необгрунтовані висновки щодо документального підтвердження наданих за договорами між позивачем та контрагентами послуг, а також стосовно включення до витрат пов`язаних з господарською діяльністю придбання товарів (спецодягу) не пов`язаного з такою діяльністю. Також скаржник посилається на неправильність оцінки судами обставин сплати позивачем земельного податку.
6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є КВЕД 46.34 "Оптова торгівля напоями", КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт".
10. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ПК України).
11. Так, відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеним: пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
12. Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами-пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
13. Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів: товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати в оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1-177.4.3 пункту 177.4, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
14. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIІІ підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України був викладений у зазначеній редакції: до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця".
15. Положеннями підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
16. Варто також наголосити, що відповідно до статті 67 Конституції України сплата земельного податку є конституційним обов`язком платника податків, і така сплата безпосередньо пов`язана з веденням платником податків господарської діяльності.
17. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є власником 3/4 частини нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 941,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Казанцева, 56.
18. Указана обставина була підтверджена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.06.2013 № 4983004.
19. При цьому, судами було встановлено, що у вказаній будівлі розміщуються складські та офісне приміщення, у яких позивач здійснює господарську діяльність.
20. Крім того, згідно з експлікацією внутрішньої площі до плану нежитлової будівлі літ. А2 по вул. Казанцева, 56 в м. Нікополі, площа першого поверху дорівнює 630,8 кв.м.
21. Тобто, обгрутованим є висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність права власності на 3/4 частини вказаної будівлі, у платника податків зумовлює обов`язок позивача сплачувати земельний податок за 473,1 кв.м. земельної ділянки.
22. Водночас, матеріалами справи також підтверджено, що згідно з податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, у колонці 12 розділу І "Розрахунок суми земельного податку" платником податків задекларовано до сплати річну суму земельного податку в розмірі 3702,78 грн.
23. Протягом 2015 року платник сплатив до бюджету земельний податок в сумі 3645,07 грн, що було підтверджено платіжними дорученнями: № 1 від 14.01.2015 на суму 246,87 грн; № 40 від 11.02.2015 на суму 308,32 грн; № 68 від 10.03.2015 на суму 308,32 грн; № 104 від 07.04.2015 на суму 308,32 грн; № 145 від 12.05.2015 на суму 308,32 грн; № 178 від 08.06.201 на суму 308,32 грн; № 214 від 06.07.2015 на суму 308,32 грн; № 261 від 07.08.2015 на суму 308,32 грн; № 300 від 07.09.2015 на суму 308,32 грн; № 339 від 07.10.2015 на суму 308,32 грн; № 369 від 03.11.2015 на суму 308,32 грн; № 408 від 04.12.2015 на суму 315,00 грн, та включив вказану суму до колонки 7 "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" додатку Ф4 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою" до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
24. Крім того, відомостями з податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, поданої позивачем, у колонці 12 розділу І "Розрахунок суми земельного податку" підтвердежно сплату річну суму земельного податку в розмірі 15905,53 грн.
25. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2016 році земельний податок до бюджету був сплачений на підставі платіжних доручень: № 2 від 11.01.2016 на суму 350,00 грн; № 41 від 10.02.2016 на суму 1325,46 грн; № 76 від 04.03.2016 на суму 1325,46 грн; № 114 від 08.04.2016 на суму 1325,46 грн; № 148 від 10.05.2016 на суму 1236,46 грн; № 183 від 07.06.2016 на суму 1326,46 грн; № 245 від 13.07.2016 на суму 1327,00 грн; № 294 від 05.08.2016 на суму 1327,00 грн; № 331 від 02.09.2016 на суму 1400,00 грн; № 368 від 06.10.2016 на суму 1327,00 грн; № 405 від 09.11.2016 на суму 1327,00 грн; № 437 від 06.12.2015 на суму 1327,00 грн на загальну суму 14924,30 грн, яка була включена платником податків до колонки 7 "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" додатку Ф2 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осів військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою" до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
26. Ураховуючи зазначене, з огляду на положення пункту 177.4 статті 177 ПК України, Верховний Суд погоджується із висновком попередніх інстанцій щодо правильності внесення позивачем витрат сплаченого земельного податку до сум витрат за 2015, 2016 роки, та, як наслідок неправомірності тверджень податкового органу про завищення витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, на суму 15905,53 грн.
27. Щодо доводів касаційної скарги у частині відсутності документального підтвердження наданих послуг за договорами між позивачем та контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з умовами договору 29.11.2016 укладеного позивачем з ТОВ "Компанія "Катруся", ФОП ОСОБА_1 було придбано спецодяг.
29. Так, ТОВ "Компанія "Катруся" було сформовано ФОП ОСОБА_1 рахунок № 476 на оплату у розмірі 15631,00 грн, який було оплачено платником податків двома платежами: платіжним дорученням № 434 01.12.2016 в сумі 8000,00 грн та № 465 від 29.12.2016 в сумі 7631,00 грн.
30. Крім того, на підставі видаткової накладної № 686 від 30.12.2016 судами також було встановлено, що на адресу позивача було поставлено товар (спецодяг) вартістю 15631 грн, у тому числі:
костюм робочий М-43-10 з вишивкою в кількості 16 од. за ціною 340,00 грн./од. на суму 5440,00 грн;
костюм М-310-3 охоронця з нашивкою в кількості 3 од. за ціною 412 грн./од. на суму 1236,00 грн;
куртка утеплена М-224-12-1-А з вишивкою в кількості 16 од. за ціною 465 грн./од. на суму 7440,00 грн;
бушлат М-446-15 (стойка, капюшон) з нашивкою в кількості 3 од. за ціною 505 грн./од. на суму 1515,00 грн.
37. Так, відповідно до підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктами 177.4.1-177.4.3 пункту 177.4, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
38. Водночас, у підпункті 177.4.5 пункту 177.4 цієї ж статті Кодексу чітко визначений перелік витрат, які не включаються до складу витрат підприємця.
39. Такими витратами є витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем, а також витрати, не підтверджені документально.
40. При цьому, Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-ХІІ визначає, що охорона праці - це система правових, соціально економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини процесі трудової діяльності.
41. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових акти охорони праці та колективного договору.
42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача Фондом соціального страхування позивачу було внесено подання № 97/12 від 13.12.2012 про порушення законодавства про охорону праці та соціального страхування від нещасно випадку на виробництві, в пункті 13 якого ФОП ОСОБА_1 було вказано на незабезпечення обліку по видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, що призвело до порушення вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (НПАОП 0.00-4.01-08).
43. На переконання колегії суддів, з огляду на зазначене, а також з урахуванням положень підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, платник податків мав законні підстави для віднесення у 2016 році до складу витрат вартості придбаного спецодягу в сумі 13025,84 грн, оскільки вартість придбаних товарів (послуг) прямо пов`язана з провадженням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
44. Отже, Верховним Судом встановлено помилковість доводів скаржника про те, що придбання спецодягу не пов`язано з веденням господарської діяльності.
45. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а під первинним документом розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
46. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки платник податків надав всі первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 у межах договору від 01.06.2016 № 234-2016, у тому числі акти виконаних робіт від 15.06.2016, 06.07.2016, 07.09.2016.
48. Крім того, враховуючи приписи підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до складу інших витрат, включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
49. Відповідно пункту 1 розділу І договору № 234-2016 від 01.06.2016, предметом, договору є надання ФОП ОСОБА_2 послуг спрямованих на збільшення обсягу реалізації продукції, виробленої ФОП ОСОБА_1, тобто понесені витрати за укладеними договором безпосередньо пов`язане з веденням господарської діяльності платника податку.
50. Верховний Суд погоджуться із висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність порушень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПКУкраїни, а тому, як наслідок, відсутні підстави вважати порушення позивачем положень абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
51. З огляду на вищевикладене, колегією суддів не було встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або недотримання вимог процесуального права.
52. Доводи касаційної скарги не знайшли свого відображення під час касаційного перегляду.
53. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
54.Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержавнням норм матеріального і процесуального права.
55. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
56. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -