ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/1426/20
адміністративне провадження № К/9901/35820/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (Чередниченко В.Є., Сафронова С.В., Іванов С.М.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Маркет" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
03 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Маркет" (далі по тексту - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі по тексту - відповідач 1) та Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач 2),в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області про застосування адміністративно - господарського штрафу №173183 від 27 грудня 2019 року, якою позивачу нараховано штраф у сумі 17000 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 листопада 2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів на 45 км автомобільної дороги 0-081030, був зупинений транспортний засіб, що належить на праві власності позивачу. За кермом був працівник підприємстава, який перевозив до с. Гірсовка Запорізької області бетону суміш у кількості 4 м куб. За результатами проведення зважування представником відповідача було встановлення перевищення габаритно - вагового контролю.
Постановою Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 27 грудня 2019 року №173183 до позивача, за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф у розмірі 17000 грн 00 коп. Відповідальність передбачена абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.
14 серпня 2020 року прокуратурою Запорізької області подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в інтересах Держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником пропущено встановлений законом тридцятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки копію оскаржуваного рішення Державною службою України з безпеки на транспорті отримано 01 червня 2020 року, а Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області 04 червня 2020 року.
Тому вважається, що з цієї дати копію рішення отримано і їх представником Запорізькою обласною прокуратурою, тому апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник в апеляційній скарзі посилаючись на те, що про прийняте рішення прокуратурі стало відомо 15 травня 2020 року за результатами опрацювання Єдиного державного реєстру судових рішень, не зазначив обставин з посиланнями на докази, які позбавили прокуратуру можливості вчинити процесуальні дії з оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі №280/5349/19 у встановлений законом тридцятиденний строк.
02 жовтня 2020 року скаржником подано до суду клопотанням про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що прокурор на теперішній час виступає представником інтересів держави, а не конкретного органу влади. Його представницька функція не може бути обмежена невиконанням цим органом влади своїх повноважень. Зазначав про те, що процесуальне представництво прокурором інтересів держави не повинно бути поставлено у залежність від відповідного органу влади, що позбавляє можливості скаржника реалізувати покладені на нього Конституцією України та Законом функції представництва Держави.
Вказував також на те, що прокурор не мав підстав одразу звернутися до суду з апеляційною скаргою, оскільки на рішення суду першої інстанції спочатку повинен був відреагувати відповідний орган влади Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск прокуратурою строку звернення з апеляційною скаргою.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Запорізької обласної прокуратури просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18 та від 07 жовтня 2019 року по справі №802/1599/18-а щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.
Також внаслідок неправильного застосування положень статтей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", а також незастосування приписів статтей 53, 54 КАС України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно прирівняв прокурора з представником органу влади та не визнав поважними причини пропуску саме ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від сторін до Верховного Суду не надходило.
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2020 року визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Загороднюка А.Г. та суддів: Єресько Л.О. та Калашнікової О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокуратури Запорізької області, поданої в інтересах Держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року.
Зазначена ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження є предметом касаційного перегляду.
Позиція Верховного Суду
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18 та від 27 лютого 2020 року у справі №826/9915/18.
Тут слід також ураховувати положення статті 44 КАС України, яка передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.
Отже, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Запорізька обласна прокуратура не приймала участі у розгляді справи судом першої інстанції, про прийняте судове рішення їй стало відомо 15 травня 2020 року за результатами опрацювання Єдиного державного реєстру судових рішень.
22 травня 2020 року прокуратурою скеровано лист до управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з метою з`ясування дати отримання оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги.
Листами державного органу від 03 червня 2020 року та 28 липня 2020 року проінформовано прокуратуру, що спірне рішення отримано 01 червня 2020 року, а на питання щодо подання апеляційної скарги - державним органом здійснюються всі можливі заходи щодо отримання бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
31 липня 2020 року Запорізькою обласною прокуратурою подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Як свідчать матеріали справи, 13 серпня 2020 року Запорізькою обласною прокуратурою ознайомлено з матеріалами справи та з`ясовано відсутність подання відповідачами апеляційних скарг та наявності неналежного захисту державних інтересів у спірних правовідносинах.
Отже, з`ясувавши всі обставини подачі апеляційних скарг та виконавши всі необхідні процесуальні дії, 14 серпня 2020 року Запорізькою обласною прокуратурою подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Відповідно до частини п`ятої статті 54 КАС України органи та особи, визначені у статті 53 цього Кодексу, які не брали участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами, вступу в розгляд справи за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в адміністративному суді та робити їх копії.
Прокурор користується таким самим правом з метою вирішення питання про вступ у справу за позовом (заявою) іншої особи.
Отже, 13 серпня 2020 року ознайомившись з матеріалами справи та оскаржуваним судовим рішенням, прокуратура вже 14 серпня 2020 року, тобто у найменший технічно можливий строк та без зайвих зволікань, беручи до уваги неможливість відповідача реалізувати своє право на оскарження судового рішення, скористалася процесуальним правом на звернення з апеляційною скаргою.
Колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях органу прокуратури вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього процесуальних прав і обов`язків.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, не взяв до уваги той факт, що ініціатором апеляційного провадження був не відповідач, а прокурор та не врахував, що обставини, наведені особою, яка подала апеляційну скаргу на обґрунтування причин пропуску строку дійсно свідчать про те, що вона намагалась вчинити усіх залежних від неї процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд вважає, що в даному конкретному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.
Тому, висновки апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження є помилковими.