ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №380/145/20
адміністративне провадження №К/9901/20144/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/145/20
за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Попка Я.С., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (01.08.2019) компенсації за неотримане речове майно;
1.2. стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 26 вересня 2019 року компенсації за неотримане речове майно в сумі 34407,52 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15 липня 2019 року № 312-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII та наказом начальника військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) від 01 серпня 2019 року № 146-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Вказує на те, що під час проходження військової служби та звільнення в запас він перебував на грошовому забезпеченні у Львівському прикордонному загоні (військова частина 2144), що підтверджується довідкою Львівського прикордонного загону №68/19 від 01 серпня 2019 року про вартість речового майна, що належать до видачі. Наголошує, що 27 вересня 2019 року на його розрахунковий рахунок Львівський прикордонний загін перерахував заборгованість компенсації за неотримане речове мано при звільненні в сумі 32530,53 грн.
2.1. За таких обставин, позивач вважає, що за період з 02 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку (27 вересня 2019 року) відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
2.2. Крім цього, на думку позивача, відповідач зобов`язаний провести виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини (01.08.2019) компенсації за неотримане речове майно.
3.2. Стягнуто з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 26 вересня 2019 року компенсації за неотримане речове майно у сумі 34407 грн 52 коп із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (01 серпня 2019 року), з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. З огляду на викладене, затримка Львівським прикордонним загоном виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, тому вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 (в день виключення із списків частини (01 серпня 2019 року) компенсації за неотримане речове майно підлягає задоволенню.
4.1. Крім того, оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Тому, на думку суду першої інстанції, вимога позивача про стягнення з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні невиплату при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 26 вересня 2019 року компенсації за неотримане речове майно у сумі 34407,52 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44, підлягає задоволенню
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) подав апеляційну скаргу.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 380/145/20 скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної виходив з того, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. З огляду на це, суд апеляційної інстанції зауважує, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 27 вересня 2019 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 26 грудня 2019 року, тобто з пропущенням місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
7.1. Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважив на не наведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року.
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустився помилки, стверджуючи, що дані правовідносини про стягнення середнього заробітку за таку затримку не відноситься до категорії трудового спору, а є лише правовідносинами щодо звільнення з військової служби і до яких застосовується місячний термін звернення до суду. Скаржник зауважив, що він не оскаржує наказ про звільнення з військової служби у запас, або про виключення його зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, а звернувся до суду відповідно до статті 43 Конституції України про захист свого конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Невчасний розрахунок з працівником при звільненні є підставою відповідно до статті 117 КЗпП України про задоволення його трудових прав, а тому позивач звернувся до суду першої інстанцій у межах, визначених статтею 233 КЗпП України.
9.1. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми матеріального та процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 420/2934/19, від 13 березня 2019 року у справі № 813/1001/17 та від 28 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.001406, в основу яких покладено правовий висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин саме тримісячного строку звернення до суду відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України. Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції покликався на правові висновки Верховного Суду у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, відповідно до яких оскільки спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому при обчисленні строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення частини 5 статті 122 КАС України, як норми спеціального процесуального закону. З викладеного слідує, що Верховним Судом бути прийняті судові рішення, в яких по різному зроблені правові висновки про застосування норми статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
9.2. Тому на думку скаржника, Верховний Суд не сформував єдності судової практики щодо застосування норм права у спірних правовідносинах і такі факти не можуть залишатися поза увагою і відсутністю реагування Верховного Суду, оскільки такі рішення не відповідають принципу правової визначеності та верховенства права, а також такі рішення знижують рівень довіри суспільства до правосуддя. Крім того, скаржник зазначив, що застосування місячного строку звернення до суду у даному випадку буде містити ознаки дискримінації щодо військовослужбовців.
10. 01 березня 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, мотивовані тим, що надходження на картрахунок позивача коштів 27 вересня 2019 року із цільовим призначенням заробітна плата не містили інформацію про зарахування коштів як компенсація за речове майно, тому звернутися до суду позивач міг тільки із часу коли довідався, що виплачені кошти, їх конкретна сума та розрахунок є саме виплатою компенсацією за неотримане речове майно і така сума є остаточним розрахунком у зв`язку із звільненням. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вказані не дослідив фактичні обставини у справі щодо строків звернення до суду, прийшовши помилкового висновку, що перебіг строку звернення до суду розпочався 27 вересня 2019 року, у той час як початком строку звернення до суду слід вважати саме дату коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11. 11 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
12. Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року зупинено провадження у справі № 380/145/20 до набрання законної сили судовим рішенням судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/532/20.
15. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
16. 21 вересня 2020 року від Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує на те, що частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової служби. Оскільки військова служба є публічною службою, то суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин частину п`яту статті 122 КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Установлені судами фактичні обставини справи
17. Наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 15 липня 2019 року № 312-ОС "Про особовий склад" підполковника ОСОБА_1 (П-002385), заступника начальника центру - начальника відділу персоналу, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу. Підстава: контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України від 04 квітня 2017 року, рапорт ОСОБА_1 від 12 червня 2019 року, подання центру від 11 липня 2019 року № 30/1367.
18. Згідно витягу з наказу начальника військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01 серпня 2019 року № 146-ОС "По особовому складу" підполковника ОСОБА_1 (П-002385), заступника начальника центру - начальника відділу персоналу, звільненого з військової служби у запас наказом начальника Західного регіонального управління від 15 липня 2019 року № 312-ос за підпунктом "а" (у зв`язку із закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з 01 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 01 серпня 2019 року становить: календарна - 25 років 07 місяців 29 днів, пільгова - 02 роки 08 місяців 06 днів, всього - 28 років 04 місяці 05 днів.
19. Відповідно до довідки №68/19 від 01 серпня 2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1, компенсація за неотримане речове майно становить 33025,92 грн.
20. Згідно з витягу з наказу начальника Львівського прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 29 листопада 2019 року № 355-К "Про виплату грошової компенсації за речове майно" наказано головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу Львівського прикордонного загону провести виплату грошової компенсації військовослужбовцям звільненим у запас (відставку) за неотримане під час проходження служби речове майно на підставі довідки-розрахунку про вартість речового майна, підполковнику ОСОБА_1 у розмірі 33025,92 грн.
21. Відповідно до довідки Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 згідно довідки-розрахунку № 68/19 від 01 серпня 2019 року нарахована компенсація за неотримане належне речове майно на загальну суму 33025,92 грн була виплачена 26 вересня 2019 року в сумі 32530,53 грн (з урахуванням відрахувань військового збору в сумі 495,36 грн) шляхом перерахування на його пластикову картку (платіжне доручення №1708 від 26 вересня 2019 року).
22. Згідно з довідки Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 14 листопада 2019 року № CFV7PJ6JKUPLF4J1 27 вересня 2019 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 перераховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 32530,53 грн.
23. Отже, повний розрахунок з позивачем проведено лише 27 вересня 2019 року.
24. Позивач вважає, що непроведення та невиплата при звільненні компенсації за неотримане речове майно в день звільнення свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.