ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 440/759/19
адміністративне провадження № К/9901/32111/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Желєзного І.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 440/759/19
за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Щербанівська сільрада) про визнання протиправними та скасування актів та рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Щербанівської сільради
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019, ухвалене у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Жигилія С.П., суддів Чалого І.С., Перцової Т.С.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 01.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням зміненого предмету позову, просила:
визнати протиправним та скасувати акт від 04.07.2018 №1 обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2006 га, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати акт від 04.07.2018 №2 щодо визначення та відшкодування збитків у сфері земельних відносин, що підлягають відшкодуванню Щербанівській сільраді;
визнати протиправним та скасувати рішення Щербанівської сільради від 13.09.2018 "Про скасування рішення 52 сесії 6 скликання Щербанівської сільської ради від 15.10.2015".
Позов обґрунтовано, зокрема тим, що оспорювані акти є недостовірними та не мають юридичної сили, оскільки складені комісією, яка була створена з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок № 284). До того ж, позивач зазначила, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, по`вязані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2019, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2019, закрито провадження у справі №440/759/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта від 04.07.2018 №2 щодо визначення та відшкодування збитків у сфері земельних відносин, що підлягають відшкодуванню Щербанівській сільсьраді.
3. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням 16.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував рішення Щербанівської сільради від 13.09.2018 "Про скасування рішення 52 сесії 6 скликання Щербанівської сільської ради від 15.10.2015 року";
в іншій частині позовних вимог - відмовив.
4. 15.11.2019 Щербанівська сільрада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 28.11.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 №633/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Желєзний І.В.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що 18.08.2006 рішенням Щербанівської сільради передано Закритому акціонерному товаристві (далі - ЗАТ) "ДК плюс" в оренду для комерційного використання (код 1.11), іншої комерційної діяльності (код 1.11.6) земельну ділянку площею 0.6507 га, яка розташована в АДРЕСА_2 .
18.04.2007 між Щербанівською сільрадою та ЗАТ "ДК плюс" укладений договір оренди землі загальною площею 0.6507, кадастровий №5324087705:05:002:0096.
22.06.2011 між ОСОБА_1 та ЗАТ "ДК плюс" укладений договір купівлі - продажу, за умовами якого ЗАТ "ДК плюс" передало у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність гараж, що знаходиться в АДРЕСА_3, загальною площею 607,0 кв.м.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 12.08.2011 №30950602 за ОСОБА_1 12.08.2011 зареєстровано право власності на нерухоме майно (гараж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
15.12.2011 Щербанівською сільрадою затверджені проекти землеустрою щодо створення чотирьох нових землекористувань на земельній ділянці загальною площею 0.6507 га: І-ше землекористування - площею 0,2006 га; ІІ-ге землекористування - площею 0.2343 га; ІІІ-тє землекористування - площею 0,0495 га; ІV-те землекористування - площею 0.1663 га. за рахунок земель, які перебували в оренді ЗАТ "ДК плюс" в межах с. Розсошенці на території Щербанівської сільради для комерційного використання (код згідно з КВ ЦПЗ 03.07).
Водночас рішенням відповідача від 15.12.2011 надано дозвіл власникам споруд, розташованих на даних земельних ділянках на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельних ділянок в натурі з подальшим посвідченням права користування земельними ділянками відповідно до законодавства.
Рішенням Щербанівської сільради від 22.05.2018 затверджено Порядок визначення та відшкодування Щербанівській сільраді збитків у сфері земельних відносин, з метою посилення контролю за додержанням земельного законодавства, за використанням земель, створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення розмірів збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без оформлених документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку відповідно до закону, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства.
Рішенням виконавчого комітету Щербанівської сільради від 31.05.2018 №41 на виконання норм Порядку від 22.05.2018 створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків у сфері земельних відносин.
04.07.2018 на підставі відомостей, наявних у виконавчому комітеті Щербанівської сільради, комісією встановлено та зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки № НОМЕР_1 загальну площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - 0,2006 га, форму власності - комунальну, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, факт відсутності документів, що посвідчують зареєстроване право власності або право користування земельною ділянкою.
В ході обстеження встановлено, що чотири землекористування, які виникли в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 0,6507 га, що перебувала в оренді ЗАТ "ДК плюс", огороджені високим бетонним парканом, покритим зверху колючим дротом. Вся господарська площадка разом із розміщеними на земельних ділянках закладами торгівлі обладнана охоронною сигналізацією. Увійти на територію можна лише через одні ворота, які замикаються на ключ.
Також матеріалами справи підтверджено, що рішенням Щербанівської сільради від 15.10.2015 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2006 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3, на території Щербанівської сільради.
В пункті 2 рішення зазначено про необхідність подання ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до сільської ради для розгляду та затвердження в установленому законом порядку.
Отримавши зазначений вище дозвіл позивач звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Регіон Експерт Проект", яке має кваліфікаційні сертифікати і відповідає вимогам до розробників документації із землеустрою, визначених статтею 26 Закону № 858-IV із заявою про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж означеної земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Оскільки на спірній земельній ділянці також знаходиться нерухоме майно ОСОБА_3 ТОВ "Регіон Експерт Проект" повідомило позивача про необхідність внесення змін до зонування території населеного пункту Розсошенці.
05.07.2016 Щербанівською сільрадою за клопотанням ОСОБА_3 від 04.07.2016 прийнято рішення про внесення змін до Плану зонування території населеного пункту.
На виконання даного рішення 28.11.2016 між Щербанівською сільрадою (замовник), Комунальним підприємством "Планування забудова територій Полтавського району та здійснення архбудконтролю" Полтавської районної ради (підрядчик) та ОСОБА_3 (платник) укладено Договір № 46 на виконання робіт з внесення змін до плану зонування території (зонінгу) південно-західної частини села Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області.
Рішенням Щербанівської сільради від 10.03.2017 затверджено проект "Внесення змін до плану зонування території (зонінгу) південно-західної частини села Розсошенці Полтавського району Полтавської області".
Згідно із актом комісії з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища Щербанівської сільради від 07.09.2018 №10, комісією рекомендовано Щербанівській сільраді скасувати рішення від 15.10.2015 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема, ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд.
Підставою для скасування вказаного рішення зазначено, що прийняття такого рішення є необхідним заходом щодо належної організації землеустрою на відповідній території, що надасть можливість в подальшому вирішити питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою третім особам щодо частини земельної ділянки, яка не знаходиться під нерухомим майном ОСОБА_1 та здійснювати контроль за раціональним використанням та охороною земель, оскільки з моменту видачі ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність минуло більше 6 місяців. На сьогоднішній день технічну документацію не виготовлено, на затвердження рішення ради не подано.
Рішенням від 13.10.2018 Щербанівська сільрада, розглянувши акт комісії з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища Щербанівської сільради, вирішила скасувати рішення Щербанівської сільради від 15.10.2015 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".
Не погоджуючись із рішенням від 13.09.2018 "Про скасування рішення 52 сесії 6 скликання Щербанівської сільської ради від 15.10.2015", ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення відповідача від 13.09.2018 не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має необмежений строк дії відповідно до закону, а саме, відповідно до положень частини другої статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV) та частини шістнадцятої статті 186 Земельного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій вказали на те, що оскільки ОСОБА_1 не є розробником документації із землеустрою, а виступає в якості замовника у спірних правовідносинах, вказана обставина виключає можливість застосування до позивача негативних наслідків у випадку порушення розробником вимог статті 28 Закону № 858-IV.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що скасування відповідачем свого попереднього рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність. При цьому Щербанівська сільрада вказує на те, орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
14. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
16. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
17. За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
18. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
19. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
20. Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
21. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
22. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
23. Частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
24. Аналіз наведених положень Закону № 280/97-ВР дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.
25. За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.
26. Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
27. Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення уповноваженого органу виконавчої влади приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
У випадку формування нової земельної ділянки надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблення якої здійснюється на підставі дозволу, зокрема, органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
28. У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивачем здійснюються заходи з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
29. Колегія суддів зазначає, що зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
30. За своєю природою рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації є актом індивідуальної дії, при цьому як встановлено судами і не заперечується сторонами, рішення відповідача від 15.10.2015 позивачем частково реалізовано шляхом замовлення та розроблення технічної документації, а також вчинено дії по внесенню змін до зонування території населеного пункту Розсошенці для отримання у власність бажаної земельної ділянки, що на думку колегії суддів виключає можливість скасовувати таке рішення.
31. При цьому колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог статті 28 Закону № 858-IV є безпідставними, оскільки вказаною нормою визначено права та обов`язки розробників документації із землеустрою, в тому числі, щодо виконання робіт із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором.
32. Разом з цим, ОСОБА_1 не є розробником документації із землеустрою, а навпаки, в даних правовідносинах виступає як її замовник, що виключає можливість застосування до позивача негативних наслідків у випадку порушення вимог статті 28 Закону.
33. Суд звертає увагу, що вказані положення Закону регламентують виключно правовідносини суб`єкта (замовника), який має намір отримати земельну ділянку у користування та розробника документації із землеустрою, і жодним чином не може бути підставою для скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
34. Також необґрунтованими є посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення прийняте ним у зв`язку з тим, що позивачем більше 6 місяців з моменту видачі дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою не подано на затвердження у визначений законодавством строк розроблений проект землеустрою, чим не виконало рішення Щербанівської сільсьради від 15.10.2015, оскільки на момент виникнення спірних відносин дія дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необмежена строком відповідно до закону, а саме, відповідно до положень частини другої статті 22 Закону № 858-IV та частини шістнадцятої статті 186 ЗК України.
35. За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.
36. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення відповідача від 13.09.2018 "Про скасування рішення 52 сесії 6 скликання Щербанівської сільської ради від 15.10.2015", не ґрунтується на вимогах законодавства, у зв`язку із чим правильно скасовано судом першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції.
37. Також правильним є висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта від 04.07.2018 №1 обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2006 га, з огляду на таке.
38. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України).
39. Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
40. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
41. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
42. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.
43. Отже, виходячи з викладеного, обов`язковою умовою надання правового захисту відповідній особі судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів саме цієї особи на момент її звернення до суду, а відтак судовому захисту підлягають порушені права свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.
44. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
45. Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.
46. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
47. Вирішуючи спір щодо встановлення незаконності акта суб`єкта владних повноважень слід з`ясувати юридичну природу цього акта управління, визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи.
48. Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
49. Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
50. З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
51. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
52. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
53. Як видно з акта обстеження земельної ділянки від 04.07.2018 №1 він є документом, яким зафіксовано виявлені факти порушення земельного законодавства, тобто у даному випадку, це документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення.
54. Таким чином, на думку колегії суддів оспорюваний акт не є рішенням відповідача, обов`язковим до виконання та таким, що зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тобто таким, що породжує юридичні обов`язки, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом його скасування не підлягає судовому захисту, у зв`язку із чим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
55. У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність постанови суду апеляційної інстанції.
56. Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд