ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №620/3857/19
адміністративне провадження №К/9901/30462/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А 1815 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Бабенко К. А., судді: Єгорова Н. М., Степанюк А. Г.) у справі № 620/3857/19 за позовом Військової частини А 1815 до ОСОБА_1, третя особа - Військова частина А 1624, про стягнення майнової шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
17 грудня 2019 року Військова частина А 1815 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач), у якому просила стягнути завдану ним майнову шкоду у розмірі 21 551,85 грн.
На обґрунтування позову Військова частина А 1815 зазначила, що під час проходження військової служби відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності. На час звільнення, за шкоду, заподіяну державі в особі Військової частини А 1624 (яка виникла внаслідок переплат грошового забезпечення військовослужбовцям), з грошового забезпечення відповідача було утримано 11 533,00 грн. Сума невідшкодованої шкоди державі становить 21 551,85 грн. З огляду на це уважає, що має право на отримання у повному розмірі заподіяної особою майнової шкоди.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у задоволені позовних вимог Військової частини А 1815 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення № 243/95-ВР) визначені підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Військовою частиною А 1815, як суб`єктом владних повноважень, не здійснено визначених Положенням № 243/95-ВР конкретних дій, необхідних для стягнення з ОСОБА_1 заподіяної матеріальної шкоди.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги Військової частини А 1815 залишив без розгляду.
Приймаючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень протягом трьох місяців на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, у даній справі є 29 квітня 2019 року - день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а з даним позовом позивач звернувся 17 грудня 2019 року (згідно відбитку поштового штемпелю на конверті), тобто із порушенням встановленого КАС України строку. Отже, оскільки позивач звернувся з цим позовом поза межами строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
На зазначене рішення суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року та прийняти рішення про задоволення його позовних у повному обсязі.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у зв`язку із втратою деяких матеріалів (акт приймання-передачі заборгованості, матеріали службового розслідування, накази), на прохання позивача Військовою частиною А 1624 було повторно, 25 вересня 2019 року, надано документи, що є підставою для стягнення заборгованості з відшкодування завданих державі збитків. Саме тому, з 26 вересня 2019 року виникли реальні підстави для Військової частини А 1815, як суб`єкта владних повноважень, на звернення відповідно до частини другої статті 122 КАС України до адміністративного суду із позовом. У зв`язку з цим уважає, що тримісячний строк звернення до суду ним не пропущений. Скаржник вважає, що законодавчий та судовий органи державної влади не забезпечили належного механізму регулювання правовідносин звернення до суду за захистом прав стосовно відшкодування завданої шкоди колишніми військовослужбовцями, створивши правову колізію між Положенням № 243/95-ВР та нормами КАС України.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В .М. від 30 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статі 345 КАС України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 11 квітня 2015 року по 14 липня 2018 року проходив службу у Військовій частині А 1624.
Наказом Командира Військової частини А1815 "По стройовій частині" від 28 липня 2018 року № 189 відповідача зараховано до списків особового складу Військової частини А 1815 та на всі види забезпечення.
29 жовтня 2018 року Військова частина А 1815 отримала акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, за яким вона прийняла заборгованість з відшкодування відповідачем завданих державі збитків у сумі 33 104,85 грн.
До акту було додано: витяг з книги грошових стягнень та нарахувань військової частини А 1624; копії наказів командира Військової частини А 1624 (з основної діяльності) № 8 від 02 квітня 2018 року та № 43 від 24 травня 2018 року, які відповідно до вимог пункту 30 Положення № 243/95-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) стосувалася заподіяної колишнім помічником командира з фінансово-економічної роботи військової частини А 1624 майора ОСОБА_1 шкоди.
Зміст вказаного акту вказує на те, що тимчасово виконуючий обов`язки командира Військової частини А 1815 засвідчив прийняття суми заборгованості (своїм підписом та гербовою печаткою).
Наказом командира Військової частини А 1815 "По стройовій частині" від 15 березня 2019 № 64 відповідача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) з 15 березня 2019 року; виключено зі списків особового складу військової частини А 1815; знято з усіх видів забезпечення.
Як вбачається з довідки від 16 грудня 2019 року № 846, з грошового забезпечення відповідача утримано 11 553,00 грн. Залишок невідшкодованої державі шкоди становить 21 551,85 грн.
З метою досудового врегулювання спору Військовою частиною А 1815 направлена претензія за № 4013 від 14 грудня 2019 року на зареєстровану адресу проживання відповідача.
Станом на день звернення до суду відповіді Військова частина А 1815 не отримала.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема застосування положень статті 122 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
Предметом адміністративного позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 21 551,85 грн майнової шкоди.
Вказані обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відшкодуванням відповідачем матеріальної шкоди, спричиненої при виконанні ним службових обов`язків, пов`язаних з перебуванням на військовій службі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, 29 жовтня 2018 року Військова частина А 1815 отримала акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, за яким прийняла заборгованість у сумі 33 104,85 грн.
У силу частини четвертої статті 5 КАС України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви у межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини четвертої статті 5 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
За правилами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві.
При цьому, для застосування положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 КАС України.
Пунктами 29, 30 Положення № 243/95-ВР визначено, що командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. Якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, то утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті. Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому випадку провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. Підтвердження про прийняття суми заборгованості до стягнення підписується командиром (начальником), начальником фінансового органу (головним бухгалтером) військової частини і засвідчується гербовою печаткою.
29 жовтня 2018 року Військова частина А 1815, на підставі акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, прийняла заборгованість з відшкодування ОСОБА_1 завданих державі збитків. Указаний документ є тим рішенням у розумінні пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України що є підставою для стягнення грошових коштів з позивача.
Днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, у даній справі є 29 квітня 2019 року - день закінчення шестимісячного строку (з 29 жовтня 2018 року), встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 КАС України.
Водночас, із позовом до суду позивач звернувся 17 грудня 2019 року, тобто із пропущенням встановленого абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України строку на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів (дев`ять місяців).
Позивачем не наведено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
В аспекті наведеного вище Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правомірного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви Військової частини А 1815 на підставі частини третьої та четвертої статті 123 КАС України.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що реальними підставами для Військової частини А 1815 які дають право на звернення саме до адміністративного суду виникли з 26 вересня 2019 року коли вони повторно отримали рішення суб`єкта владних повноважень, що є підставою для стягнення з ОСОБА_1 коштів, оскільки з 29 жовтня 2018 року позивач був безпосередньо обізнаний про факт порушення його прав та об`єктивно мав можливість звернутись до Військової частини А 1624 для отримання (повторно) необхідних документів для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі.
Посилання скаржника на Положення № 243/95-ВР є безпідставним, оскільки на моменту звернення до суду для захисту прав із цим позовом Положення № 243/95-ВР втратило чинність (31 жовтня 2019 року).
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та виходячи з приписів пункту 8 частини першої статті 240, частини першої статті 319 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про скасування рішення суду першої інстанції, прийняте по суті позовних вимог, та залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Військової частини А 1815 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року - без змін.