ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5206/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Плотницька Н.Б.)
від 10.09.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Корсак В.А.; судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О)
від 24.02.2021
у справі № 910/5206/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк "Глобус"
про визнання правочину недійсним, стягнення 44 058 000, 00 грн, визнання відсутнім права та зобов`язання утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку,
за участю представників учасників справи:
позивача - Салко О.В.;
відповідача - Бондаренко В.А., Малярчук Ю.Б., Собко О.В.;
третьої особи - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" про:
- визнання одностороннього правочину Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", оформленого повідомленням від 11.02.2020 № 279, який стосується одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, недійсним;
- стягнення 44 058 000 грн 00 коп. авансу;
- визнання відсутнім права у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" щодо звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" з вимогою по банківській гарантії від 29.01.2019 № 11911/5 щодо виконання основного зобов`язання на суму 3 147 000 грн 00 коп.;
- зобов`язання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку.
1.2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з огляду на відсутність порушених з боку позивача зобов`язань за договором поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, односторонній правочин, оформлений повідомленням від 11.02.2020 № 279, який стосується одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, є недійсним в розумінні статей 215 та 611 Цивільного кодексу України. При цьому у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним сторонами договором поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19 в частині сплати авансового платежу, наслідком чого стала неможливість початку виконання позивачем своїх зобов`язань в частині поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 44 058 000 грн 00 коп. авансу; визнати відсутнім права у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" щодо звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" з вимогою по банківській гарантії від 29.01.2019 № 11911/5 щодо виконання основного зобов`язання на суму 3 147 000 грн 00 коп.; зобов`язати Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 позов задоволено частково. Суд визнав недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", оформлений повідомленням від 11.02.2020 № 279 про одностороннє розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19; та стягнув з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" 44 058 000, 00 грн авансу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 залишено без змін.
2.3. Рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог обґрунтоване тим, що оскільки Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" недобросовісно виконувало свої зобов`язання за договором в частині здійснення попередньої оплати у розмірі 44 058 000 грн 00 коп., наслідком чого стало прострочення поставки, та з огляду на те, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, наявні правові підстави для визнання одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", оформленого повідомленням віл 11.02.2020 № 279, який стосується одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, недійсним та стягнення суми попередньої оплати.
Заявлені позивачем вимоги про визнання відсутнім права у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" щодо звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" з вимогою по банківській гарантії від 29.01.2019 № 11911/5 щодо виконання основного зобов`язання на суму 3 147 000 грн 00 коп. та зобов`язання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку визнані судами необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не зазначено правове обґрунтування заявлених позовних вимог з посиланням на норми чинного законодавства України для можливості захисту його порушеного або невизнаного права відповідно до визначених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського суду України способів захисту, оскільки судовий розгляд здійснюється щодо конкретного предмету і підстави позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в їх задоволенні, в іншій частині - залишити без змін.
3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 (щодо застосування статей 693, 538 Цивільного кодексу України).
Крім того, скаржник посилається на те, що судами неправильно витлумачено норми матеріального права - статті 6, 174, 179-181, 193 Господарського кодексу України, статті 6, 204, 538, 627, 629, 693 Цивільного кодексу України та порушено норми процесуального права - статті 2, 7, 13, 236, 238 Господарського процесуального України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували преюдиційні висновки, викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі № 910/18478/19. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину є правильними, з огляду на недобросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Оскільки сплата авансового платежу є грошовим зобов`язанням, яке відповідач виконував неналежним чином, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про його примусове стягнення. Наведені скаржником у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду є нерелевантними до даних правовідносин оскільки стосуються стягнення грошових коштів по факту поставки без з`ясування факту виникнення обов`язку зі сплати авансового платежу.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" зазначає про те, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" виконало рішення суду в цій справі щодо стягнення суми авансу, а позивач по справі не уникає виконання своїх зобов`язань за договором. Наведене, на думку позивача, дає підстави вважати про примирення сторін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (постачальник за договором) та Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" (покупець за договором) 08.02.2019 уклали договір поставки № УГПГФ 562/07-19, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві каротажні геофізичні підіймачі (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях, яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору вказується у специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом).
Пунктом 3.2. договору визначено, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації/-ях до цього договору.
За умовами пунктів 4.1., 4.2., 4.3. договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 70 % загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником в розмірі 44 058 000 грн 00 коп.
Решта 30 % загальної вартості товару в розмірі 18 882 000 грн 00 коп. сплачується покупцем по факту поставки після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, зазначених в специфікації.
Постачальник протягом 10 банківських днів з дня одержання коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товару або проміжним звітом про використання коштів за призначенням, підписаним уповноваженим представником постачальника.
До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така сплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.
Пунктом 4.4. договору визначено основні вимоги до банківської гарантії повернення авансового платежу: банківська гарантія повернення авансового платежу видана банківською установою, в якій держава прямо чи опосередковано володіє часткою понад 75 % статутного капіталу банку, або комерційною банківською установою, яка має довгостроковий кредитний рейтинг за національною шалою не нижче "uaAAA" (у випадку відсутності рейтингу за національною шкалою у банків іноземних банківських груп рейтинг материнських іноземних банківських груп від однієї з рейтингових компаній Fitch, Moody`s, S&P не нижче підвищеного інвестиційного класу "А-", або вищий)) або іноземною банківською установою, яка має довгостроковий кредитний рейтинг від однієї з рейтингових компаній Fitch, Moody`s, S&P не нижче підвищеного інвестиційного класу "А-", або вищий); таку банківську установу не має бути включено до переліку юридичних осіб, щодо яких державними органами України, США або країн ЄС застосовано спеціальні економічні чи інші обмежувальні санкції, що містить наступні умови:
- сума банківської гарантії повернення авансового платежу повинна бути не менша суми авансу, що становить 44 058 000 грн 00 коп.;
- строк дії банківської гарантії повернення авансового платежу складається українською мовою (для резидентів) / англійською мовою (для нерезидентів);
- платіж за банківської гарантією повернення авансового платежу виконується за вимогою покупця без необхідності надання будь-яких додаткових документів;
- банківська гарантія повернення авансового платежу підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою (публікація МТП № 758) / ICC URDG758, rev.2010.*
Відповідно до пункту 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 10.1. договору).
Згідно з пунктом 10.2. договору забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів:
(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути не меншою 5 % від загальної вартості договору, або
(2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником** за договором, яка є додатком № 6 до договору, та її/його суми повинна бути не менша 5 % від загальної вартості (ціни) договору.
Відповідно до специфікації від 08.02.2019 № 1 (додаток № 1 до договору) загальна вартість товару становить 62 940 000 грн 00 коп.; строки поставки - не пізніше 180 календарних днів з моменту укладання договору; умови та строки оплати: 70 % попередньої оплати та 30 % через 30 календарних днів після отримання продукції.
Листом від 26.04.2019 № 26/04-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" звернулося до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", в якому зазначило про неотримання попередньої оплати від покупця, що призвело до перенесення черги отримання шасі на "MAN Truck & Bus Deutschland GmbH". У свою чергу MAN Truck & Bus Deutschland GmbH повідомило про необхідність технічних модифікацій та переобладнань у серійному ряді транспортних засобів та отримання сертифікатів, що також затримує поставку шасі для подальшого монтування та укомплектування каротажних підіймачів на GEO SYS GmbH до кінця вересня. Враховуючи зазначене, позивач просив збільшити термін поставки підіймачів до 320 календарних днів з моменту укладання договору, а також з пропозицією знизити розмір авансового платежу до 30 000 000 грн 00 коп.
Листом від 24.06.2019 № 24/06-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" знову звернулося до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" з проханням розглянути звернення щодо поліпшення умов договору шляхом скасування попередньої оплати на суму 44 058 000 грн 00 коп. та продовження терміну поставки до 31.03.2020.
У відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" від 24.06.2019 № 24/06-1, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" листом від 10.07.2019 № 1780 повідомило, що питання щодо зміни строків поставки буде розглядати на тендерному комітеті АТ "Укргазвидобування" при поданні листа, в якому будуть вказані обставини, що призвели до затримки постави, так і запропоновані поліпшення умов договору.
Листом від 22.07.2019 № 22/07-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" звернулося до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", в якому зазначило, що не отримало від покупця попередню оплату, внаслідок чого постачальник прийняв рішення відмовитись від передплати і здійснити закупівлю і поставку каротажних геофізичних підіймачів за власні кошти, що є поліпшенням умов договору. Також, вказаним листом позивач повідомив про виникнення технічних проблем під час виконання договору, а саме: порушення контрагентами постачальника своїх зобов`язань. За таких обставин, позивач просив скасувати попередню оплату в сумі 44 058 000 грн 00 коп. та продовжити термін поставки до 31.03.2020.
Листом від 01.08.2019 № 1970 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд", яким повідомило, що у зв`язку із ненаданням банківської гарантії повернення авансового платежу, попередня оплата не була проведена.
Листом від 12.08.2019 № 2034 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" звернулося до Акціонерного товариства комерційний банк "Глобус" із вимогою по банківській гарантії від 29.01.2019 № 11911/5, в якій повідомило про порушення принципалом зобов`язань за договором поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19 в частині поставки товару, з огляду на що вимагало сплатити суму у розмір 3 147 000 грн 00 коп.
Листом від 11.02.2020 № 279 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" з листом щодо розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, у зв`язку із невиконанням постачальником умов в частині постачання товару в обумовлений договором термін, ненадання банківської гарантії повернення авансового платежу та оригіналу рахунку для здійснення оплати за договором.
У відповідь на вказаний лист, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" зазначило про відсутність підстав для дострокового розірвання договору.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" про визнання одностороннього правочину недійсним, стягнення 44 058 000, 00 грн, визнання відсутнім права та зобов`язання утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку.
5.3. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено в задоволенні позовних вимог про:
- визнання відсутнім права у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" щодо звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" з вимогою по банківській гарантії від 29.01.2019 № 11911/5 щодо виконання основного зобов`язання на суму 3 147 000 грн 00 коп. та
-зобов`язання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку.
Рішення господарських судів в цій частині сторонами не оскаржується, а отже, судом касаційної інстанції не перевіряється правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо зазначених вимог.
5.4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про:
визнання одностороннього правочину Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", оформленого повідомленням віл 11.02.2020 № 279, який стосується одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, недійсним;
- стягнення 44 058 000 грн 00 коп. авансу.
5.5. Не погоджуючись з судовими рішеннями, зокрема, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 44 058 000 грн 00 коп. авансу, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" подало касаційну скаргу, в якій підставою касаційного оскарження визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 (щодо застосування статей 693, 538 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правові висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, дійшов висновку про подібність правовідносин у цій справі, що переглядається, та зазначених скаржником справах, зокрема за предметами та підставами позову, обставинами справи і матеріально-правовим регулюванням правовідносин (справи № 908/523/18, № 910/2849/18, № 903/154/19, № 922/1705/19).
Так, у цій справі, що переглядається, однією з позовних вимог є стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар, який має бути поставлений за договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, у справі № 908/523/18 предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення з покупця заборгованості, яка складає частину суми попередньої оплати, у зв`язку з готовністю товару до відвантаження продавцем. У справі № 910/2849/18 предметом спору за первісним позовом є матеріально-правова вимога про стягнення з покупця заборгованості, яка складає частину суми попередньої оплати. У справі № 903/154/19 предметом спору за первісним позовом є матеріально-правова вимога про стягнення з покупця заборгованості, яка складає частину суми попередньої оплати за товар, що має бути поставлений за договором поставки. У справі № 922/1705/19 предметом спору за первісним позовом є матеріально-правова вимога про стягнення з покупця попередньої оплати за договором поставки.
При цьому, колегія суддів враховує, що у справі № 903/333/17 предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення (повернення) суми попередньої оплати, сплаченої покупцем за договором поставки, у зв`язку з тим, що товар не був поставлений протягом погодженого сторонами строку, а у справі № 904/10083/15 предметом спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним контракту на підставі статті 234 Цивільного кодексу України, як фіктивного, оскільки боржником прийнято на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, в результаті чого в нього виникла необґрунтована кредиторська заборгованість; проте матеріально-правове регулювання правовідносин у зазначених справах, та справі, що переглядається, є подібним.
Верховний Суд, у згаданих вище справах, виклав таку правову позицію.
Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно із статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.
У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Тобто, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не звернули уваги на те, що відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Отже, господарські суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення суми попередньої оплати.
При цьому колегія суддів зазначає, що такі висновки Верховного Суду про застосування статей 693 та 538 Цивільного кодексу України мають загальний характер, а обставини цієї справи, встановлені судом апеляційної інстанції, про те, що у даному випадку правовідносини поставки пов`язані не тільки між постачальником та покупцем, а також відносинами постачальника з іншими контрагентами (GEO SYS GmbH Leipzig), які є безпосередньо виробниками цього обладнання і виробництво обладнання є тривалим процесом, про що відповідачу достеменно відомо, не можуть бути підставою для неврахування таких правових висновків. Так, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № УГПГФ 562/07-19 поставки від 08.02.2019, умови якого не передбачають залежність виконання постачальником своїх зобов`язань від виконання зобов`язань перед ним його контрагентами, наявності чи відсутності в нього коштів, наявності чи відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання.
Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм статті 693 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.
5.6. Також у касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" посилається на те, що судами неправильно витлумачено норми матеріального права, зокрема статті 204 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010: стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", оформленого повідомленням від 11.02.2020 № 279, який стосується одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення з огляду на недобросовісність виконання АТ "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" своїх зобов`язань за договором, наслідком чого стало прострочення поставки, та з огляду на те, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому суди попередніх інстанцій, керуючись частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, врахували, що господарськими судами у справі № 910/18478/19 встановлено, що дії Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі його філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" свідчать про недобросовісне виконання своїх зобов`язань за договором, наслідком чого стало прострочення поставки. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акфілд" вжило всіх залежних від нього дій для здійснення позивачу поставки необхідного останньому товару.
Разом з тим колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Без врахування викладеного, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не проаналізували за яких підстав та умов договором поставки передбачено право покупця одностороннього розірвання договору. Як наслідок, суди попередніх інстанцій не дали оцінки підставам, з урахуванням яких було вчинено Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" оспорюваний правочин щодо одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19. Також не дали оцінки аргументам відповідача, наведеним на обґрунтування правомірності вчинення оспорюваного правочину.
При цьому суди попередніх інстанцій ґрунтували своє рішення про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочину Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", оформленого повідомленням від 11.02.2020 № 279, який стосується одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19, на підставі висновків господарських судів, зроблених у справі № 910/18478/19 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" про стягнення 5 664 600 грн пені і 4 405 800 грн штрафу, нарахованих відповідачу у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки від 08.02.2019 №УГПГФ562/07-19.
Разом з тим господарські суди не взяли до уваги предмет та підставу позову у справі № 910/18478/19, не врахували тих обставин справи, які були встановлені судами у зазначеній справі, і які стали підставою для висновку про недобросовісне виконання Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" своїх зобов`язань за договором, зокрема щодо порушення свого обов`язку зі сплати авансу та відповідно наявності підстав для застосування до спірних правовідносин у справі № 910/18478/19 статей 693 та 538 Цивільного кодексу України.
Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили підстави наведеної позовної вимоги, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Акфілд", власне невідповідність оспорюваного правочину пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якого у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
При цьому колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено правову позицію, відповідно до якої аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Отже, з урахуванням наведеного, а також виходячи зі змісту статті 693 Цивільного кодексу України, з огляду на правову природу авансу, яка передбачає, що його перерахування передує поставці товару, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин статтю 538 Цивільного кодексу України, а отже, і в цій частині позовних вимог доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 693, 538 Цивільного кодексу України, викладених в постановах, на які посилається скаржник, знайшли своє підтвердження.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судам належить врахувати, що у процесі вирішення спору про визнання недійсним правочину сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.