Постанова
Іменем України
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 283/1198/18
провадження № 51-5406км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Яновської О.Г., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Чагарного М.П.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060080000245, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця селища Мелентьєвське Коншоського р-ну
Архангельської області РФ,
мешканця АДРЕСА_1,
виправданого за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК та виправданий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведенням, що вказані злочини вчинено ним.
Цивільний позов ТОВ "Малинський спецкар`єр" про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 10 252,00 грн залишений без розгляду.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2020 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи у м. Малині Житомирської області, достовірно знаючи, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є малолітнім, у квітні 2017 року втягнув його у злочинну діяльність, пов`язану із викраденням чужого майна, та разом із ним вчинив крадіжки, у тому числі повторно, залізних болтів і залізних металевих підкладок із під`їзної залізничної колії ТОВ "Малинський спецкар`єр", завдавши товариству майнової шкоди у квітні 2017 року на загальну суму 1816 грн і 24 червня 2017 року на загальну суму 2226 грн.
Суд, оцінивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку про недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_1, та ухвалив виправдувальний вирок, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилися порушення, допущені судом першої інстанції, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі. Вказує, що місцевий суд не зазначив у вироку підстав для виправдання обвинуваченого та мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, не дав належної оцінки конкретним обставинам кримінального провадження, показанням малолітнього свідка ОСОБА_2, безпідставно визнав недопустимими доказами дані, що містяться в протоколі огляду місця події, та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження того, яке саме майно було викрадено, його вартість та час вчинення злочину, а також причетності ОСОБА_1 до крадіжок. Звертає увагу на те, що у вироку та ухвалі неправильно зазначено рік народження ОСОБА_1, а в ухвалі апеляційного суду не вказано прізвища прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в апеляційному порядку.Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перегляді судових рішень суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 373 КПК передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим. Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК, не підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому виправдав його у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Суд апеляційної інстанції визнав непереконливими доводи прокурора щодо незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах є обґрунтованими і вмотивовані належним чином, із чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке.
З обвинувального акта видно, що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він втягнув у злочинну діяльність малолітнього, разом з яким вчинив кілька крадіжок. Його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК.
Суд дослідив у судовому засіданні показання обвинуваченого, представника потерпілого та свідків, а також письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме: показання ОСОБА_1, який заперечив вчинення крадіжок із залізничного полотна, у тому числі разом із малолітнім ОСОБА_2 ; показання представника потерпілого - директора ТОВ "Малинський спецкар`єр" ОСОБА_3, який пояснив, що йому стало відомо, що кранівник бачив на залізничній колії силуети людей, та виявив розібраною залізничну колію, про що повідомив поліцію, однак йому не відомо, хто причетний до крадіжок з колії та коли саме вони були вчинені; показання малолітнього свідка ОСОБА_2 про те, що він разом з ОСОБА_1 в червні-липні 2017 року кілька разів ходили з візком до розібраної колії та забирали болти і підкладки; показання свідка ОСОБА_4 про те, що у період з 2017 року по 2018 рік не приймав металевих виробів від ОСОБА_1 або ОСОБА_2 ; витяги з ЄРДР про вчинення ОСОБА_1 спільно з малолітньою особою крадіжок з під`їзної залізничної колії ТОВ "Малинський спецкар`єр"; заяви т.в.о. директора ТОВ "Малинський спецкар`єр" ОСОБА_3 про крадіжки залізничних болтів і залізничних металевих підкладок від 11 червня 2017 року, 24 червня 2017 року, 03 липня 2017 року, 04 липня 2017 року та 28.07.2017 року; дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 20 квітня 2018 року за участю свідка ОСОБА_2 ; довідки т.в.о. директора ТОВ "Малинський спецкар`єр" ОСОБА_3 від 11 травня 2018 року, 25 червня 2017 року, 29 липня 2017 року, 05 липня 2017 року, 04 липня 2017 року про виявлення фактів нестачі залізничних болтів та металевих залізничних підкладок; довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про середню ринкову вартість залізничних болтів станом на період з 11 червня 2017 року по 28 липня 2017 року.
Давши оцінку в сукупності та взаємозв`язку цим доказам, суд дійшов висновку про те, що вони не вказують на ОСОБА_1 як на особу, яка причетна до вчинення крадіжок майна, належного ТОВ "Малинський спецкар`єр".
При цьому суд дав критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_2 про те, що він разом з ОСОБА_1 в червні-липні 2017 року декілька разів забирали болти та підкладки з розібраної колії, оскільки його показання містять розбіжності як щодо часу, так і щодо кількості викраденого, що позбавило суд можливості покластися на ці показання як на достовірне джерело даних щодо причетності ОСОБА_1 до крадіжок елементів залізничного полотна.
Крім того, суд визнав недопустимими дані, що містяться у протоколі огляду місця події, оскільки зміст цього документа суперечить вимогам ст. 237 КПК та свідчить про те, що слідчим до внесення відомостей у ЄРДР фактично був проведений слідчий експеримент з ОСОБА_2, процесуальний статус якого передчасно був визначений як свідка, при цьому слідчим не встановлено точного місця злочину, конкретного майна, яке було викрадено, та його кількості, а також належності ділянки залізничного полотна певному власнику.
Також суд визнав недопустимими дані, що містяться у довідках фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про вартість залізних болтів та підкладок, слідчим не було визначено їхніх якісних характеристик (опису), а крім того, відсутні дані про те, що даний ФОП є суб`єктом оцінювальної діяльності і походження наданих ним довідок у даному провадженні є невідомим. До того ж суд не залишив поза увагою того, що інвентаризація активів ТОВ "Малинський спецкар`єр" не проводилася, розмір шкоди не встановлювався.
Що стосується наданих стороною обвинувачення довідок т.в.о. директора ТОВ "Малинський спецкар`єр" ОСОБА_3 про те, що під час оглядів під`їзної залізничної колії в різний час були виявлені факти нестачі залізничних болтів та металевих залізничних підкладок, що стало підставою для звернення до органів поліції про вчинення їх крадіжок, то вони самі собою не доводять причетності ОСОБА_1 до злочину.
Таким чином, суд повно і всебічно дослідив докази у кримінальному провадженні, дав їм належну оцінку і дійшов правильного висновку, що цими доказами не підтверджено, яке саме майно було викрадено і коли, його вартість, а також не доведено, що це вчинив саме ОСОБА_1 .
Ураховуючи, що в судовому засіданні не було доведено вини обвинуваченого у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачувався, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність ухвалити щодо нього виправдувальний вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.
Суд апеляційної інстанції визнав це рішення таким, що відповідає вимогам закону. Із висновками судів нижчих ланок погоджується і касаційний суд, оскільки вони є обґрунтованими, а судові рішення достатньо мотивованими.
При розгляді кримінального провадження апеляційний суд зазначив в ухвалі суть доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів, детально мотивував прийняте рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо безпідставності виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК. Ухвала апеляційного суду повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Той факт, що у вироку та ухвалі апеляційного суду неправильно зазначено рік народження ОСОБА_1, а в ухвалі не вказано прізвища прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в апеляційному порядку, в цілому не впливає на законність та обґрунтованість ухвалених судових рішень щодо ОСОБА_1 та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке було б підставою для їх скасування, оскільки суд може виправити описки та помилки, допущені в судовому рішенні, відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК.
За наведених обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора судом касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд