ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №640/13937/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16816/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування постанови від 30 серпня 2016 року у справі про порушення митних правил №150/80700/16, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України), а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказував, що з метою особистого користування ввіз на територію України в митному режимі тимчасового ввезення до 1 року автомобіль ВМW 525, проте до закінчення часу вказаного режиму був вимушений тимчасово виїхати з України до Німеччини, у зв`язку з чим залишив автомобіль на зберігання ОСОБА_2, який привласнив останній, з приводу чого позивач звертався до правоохоронних органів, а також повідомив Харківську митницю ДФС про неможливість вивезення автомобіля; відтак, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, адже автомобіль вибув з користування позивача внаслідок непереборної сили - злочинних дій третьої особи, недобросовісність якої він передбачити не міг.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 11 січня 2017 року позов задоволено частково: скасовано постанову Харківської митниці ДФС від 30 серпня 2016 року у справі про порушення митних правил №150/80700/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність відповідачем тієї обставини, що ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а саме - використав транспортний засіб, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, а також вказав, що під час прийняття оскаржуваної постанови митним органом не були враховані відомості, повідомлені ОСОБА_1 в його заяві до Харківської митниці ДФС від 11 березня 2016 року, про неможливість завершення режиму тимчасового ввезення до 1 року у зв`язку із незаконним заволодінням його автомобілем ВМW 525, реєстраційний знак НОМЕР_1, іншою особою, не прийнято до уваги факт звернення ОСОБА_1 10 листопада 2015 року із заявою до Дзержинського відділу ГУНП в Харківській області про заволодіння його автомобілем шахрайським шляхом, не встановлено та не опитано ОСОБА_2, який згідно пояснень позивача незаконно заволодів його автомобілем та всупереч волі останнього розпорядився ним; разом з тим, суд відмовив в задоволенні позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки таке рішення приймається органом, який повноважний приймати рішення в справах про порушення митних правил, тобто Харківською митницею ДФС.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року постанову Київського районного суду м.Харкова від 11 січня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
При цьому, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність винесеної постанови про накладення на позивача штрафу за допущення порушення, передбаченого статтею 485 МК України, у зв`язку із недотриманням ним умов поміщення транспортного засобу до митного режиму тимчасового ввезення, згідно з яким автомобіль міг використовуватись лише особисто ОСОБА_1, внаслідок передачі такого засобу в оплатне користування третій особі.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи і мотиви, що наводились ним в позовній заяві, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду, яке він вважає обґрунтованим і законним, - без змін.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 15 квітня 2015 року громадянин України, резидент Німеччини ОСОБА_1 ввіз на митну територію України з метою особистого користування в режимі тимчасового ввезення до 1 року автомобіль ВМW 525, реєстраційний знак НОМЕР_1 .
11 березня 2016 року позивач подав до Митниці заяву про неможливість завершення режиму тимчасового ввезення у зв`язку із незаконним заволодінням його автомобілем ВМW 525, реєстраційний знак НОМЕР_1, іншою особою.
14 березня 2016 року посадовою особою Митниці щодо ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №150/80700/16, в якому вказано, що оскільки ОСОБА_1 на митній території України передав автомобіль ВМW 525, реєстраційний знак НОМЕР_1, іншій особі, то він порушив вимоги частини 4 статті 380 МК України щодо заборони використання транспортного засобу іншою собою, ніж тою, якою транспортний засіб ввезено на митну територію України, що, в свою чергу, є використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, а відтак в діях ОСОБА_1 вбачається порушення митних правил, передбачене статтею 485 МК України.
30 серпня 2016 року заступником начальника Митниці - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітіним Є.П. за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього штраф в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів в розмірі 550 769,34 грн.
При цьому, апеляційним судом встановлено, що позивач та його представник Небесний В.О. належним чином повідомлялись про розгляд справи про порушення митних правил й ОСОБА_1 вручався протокол про порушення митних правил №150/80700/16 від 14 березня 2016 року.
Не погоджуючись із ухваленою відповідачем постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Стаття 71 МК України передбачає, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Згідно зі статтею 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовано