ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 204/2241/17(2-а/204/128/17)
адміністративне провадження № К/9901/44227/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2017 (суддя Самсонова В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (колегія у складі суддів Панченко О.М., Головко О.В., Суховарова А.В.)
у справі № 204/2241/17 (2-а/204/128/17)
за позовом ОСОБА_1
до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 18.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо визначення його стажу роботи на посаді судді та розміру щомісячного довічного грошового утримання протиправними;
- зобов`язати відповідача починаючи з 19.01.2017 призначити та виплатити йому, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи зі стажу роботи на посаді судді повних 25 років, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
2. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2017, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 позов задоволено.
3. 11.09.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 05.04.1993 по 23.09.2013 працював суддею Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, а з 24.09.2013 по 16.12.2016 - суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.
7. 08.12.2016 Вищою радою юстиції було ухвалено рішення за № 3097/0/15-16 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку", відповідно до якого позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
8. Наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 №278/к позивача відраховано зі штату суду з 16.12.2016 у зв`язку з поданням заяви про відставку.
9. 19.12.2016 позивач звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі з документами, які підтверджують його стаж судді. Зокрема, додав розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно якого стаж роботи позивача станом на 16.12.2016 становить 25 років 05 місяців 11 днів; подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04.1-03/723 від 19.12.2016, а також довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
10. На звернення позивача відповідач листом від 06.03.2017 №К-30/01/09 повідомив позивача, що 19.12.2016 його переведено на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (далі грошове утримання) відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Грошове утримання призначено у розмірі 86% від заробітної плати, яка зазначена у довідці від 16.12.2016 № 7-512-с, виданій Апеляційним судом Дніпропетровської області, у розмірі 27244,80 грн. (31680,00грн.*86%).
11. На думку відповідача, при призначенні грошового утримання до стажу судді зараховано періоди роботи з 05.04.1993 по 23.09.2013 на посаді судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська та з 24.09.2013 по 16.12.2016 на посаді судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, що становить 23 роки 8 місяців 13 днів. Таким чином, за наявності 23 років стажу роботи на посаді судді розрахунок щомісячного грошового утримання провадиться у розмірі 86% від суми заробітку. Тобто, стаж проходження позивачем військової служби, календарний строк якого складає 2 роки 2 місяці 16 днів, відповідачем зараховано не було.
12. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що його стаж, необхідний для призначення довічного грошового утримання судді у відставці більший аніж 25 років, що дає йому право як на відставку так і на довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
14. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що стаж проходження позивачем військової служби, календарний строк якої складає 2 роки 2 місяці 16 днів слід зарахувати до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Касаційна скарга мотивована правомірністю здійснення позивачу розрахунку щомісячного грошового утримання у розмірі 86% за наявності 23 років стажу роботи на посаді судді.
17. Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ тимчасово по 31.12.2017, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
18. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
20. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
"<…> Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"; далі - Закон № 2453-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене вище, Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".
22. Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.
23. У справі, що розглядається, суди встановили, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби з 13.05.1973 по 29.07.1975 (2 роки 2 місяці 16 днів). Тобто, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає понад 25 років.
24. Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
25. Разом з тим, слід зазначити, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VI, яким, зокрема, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, а саме, п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень доповнено абз. 3, відповідно до якого тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
26. У свою чергу Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII, який набрав чинності 05.01.2017, п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції та в ній відсутнє таке обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
27. Таким чином, з 01.01.2017 по 04.01.2017 були чинними обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого не міг перевищувати 10740 грн.
28. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28.02.2019 у справі № 686/6637/17, від 28.11.2019 у справі №316/720/17(2-а/316/114/17) та від 21.05.2020 у справі № 171/298/17 (2-а/171/34/17).
29. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зобов`язав відповідача, починаючи з 19.01.2017 призначити та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Отже, з 19.01.2017 вже були відсутні обмеження щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
30. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оскаржуваних рішень і погоджується з їхніми висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
31. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -