ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2021 року
м.Київ
справа №0440/6809/18
провадження №К/9901/22227/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року (суддя Кадникова Г.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді Іванов С.М., Панченко О.М.)
у справі №0440/6809/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсій по заробітній платі з урахуванням довідки від 18 квітня 2017 року № 18.01-03/П-33, виданої Трудовим сектором Адміністрації міста Горлівка;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату від 18 квітня 2017 року №18.01-03/П-33, виданої Трудовим сектором Адміністрації міста Горлівка з 13 травня 2017 року.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, у задоволенні позові відмовлено.
3. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу з 13 травня 2017 року призначена пенсія.
6. 26 липня 2018 року позивач звернувся з заявою до відповідача щодо неврахування наданих позивачем довідок про заробітну плату за пільговий період з січня 1987 року по грудень 1991 року.
7. Листом від 09 серпня 2018 року №П12042-18 відповідач відмовив позивачу у застосуванні до розрахунку довідки від 18 квітня 2017 року №18.01-03/П-33, виданої трудовим сектором Адміністрації міста Горлівка, посилаючись на те, що "оскільки установа, якою видано та засвідчено довідку, знаходиться на тимчасово неконтрольованій території України, бланки та печатки яких видано та якими засвідчено документи, видані такою установою не мають законної сили".
8. Незгода ОСОБА_1 з такою відмовою стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що довідка від 18 квітня 2017 року №18.01-03/П-33, видана трудовим сектором Адміністрації міста Горлівка, та завірена печаткою Донецької народної республіки, тобто ця довідка видана органом, що не утворений відповідно до Конституції та законів України як наслідок враховуючи ч.ч. 1 та 3 ст. 9 вищезазначеного Закону такий документ є недійсним і не створює правових наслідків.
10. Суди попередніх інстанцій відзначили, що право позивача на перерахунок пенсії цими діями відповідача не порушено. Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що позивачем не було надано суду доказів ліквідації або припинення свого існування ВАТ "Микитівський ртутний комбінат", на якому працював позивач в обґрунтування видачі йому довідки про заробітну плату (дохід) іншою установою, тому надання довідки позивачу іншою установою замість підприємства на якому працював позивач та не прийняття її відповідачем, не є тим винятковим випадком визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій, оскільки позивач не позбавлений права отримати таку довідку на підприємстві де він працював.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
11. Заявник касаційної скарги посилається на практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, практику ЄСПЛ (зокрема, у справах "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", "Пічкур проти України", "Лоізіду проти Туреччини"), на намібійські винятки, визначені у практиці Міжнародного суду ООН та зазначає, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки від 18 квітня 2017 року №18.01-03/П-33, виданої трудовим сектором Адміністрації міста Горлівка, є неправомірними.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про необґрунтованість касаційної скарги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
14. Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
15. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
16. Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
17. Спірним правовим питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу, виходячи з заробітної плати зазначеної у довідці від 18 квітня 2017 року №18.01-03/П-33, виданої трудовим сектором Адміністрації міста Горлівка, та завірена печаткою Донецької народної республіки.
18. Місто Горлівка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
19. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
20. Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
21. На підставі ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
22. Згідно з ст. 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
23. Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
24. Положеннями ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
25. Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
26. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
27. При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
28. Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
29. Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України ВАТ "Микитівський ртутний комбінат" було створено та зареєстровано у м.Горлівка Донецької області. При цьому на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою для перерахунку пенсій по заробітній платі з урахуванням довідки від 18 квітня 2017 року № 18.01-03/П-33, вже відбулася державна реєстрація припинення ВАТ "Микитівський ртутний комбінат".
30. Судова колегія вважає, що відсутність у позивача можливості надати відповідну довідку внаслідок знаходження архіву на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії, а тому посилання відповідача на ті обставини, що спірна довідка була підписана посадовими особами так званої "ДНР", є безпідставними.
31. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що неврахування довідки від 18 квітня 2017 року № 18.01-03/П-33 є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
32. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 360/1628/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 235/2773/17 та від 04 березня 2020 року у справі № 235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.
33. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що право позивача на перерахунок пенсії діями відповідача не порушено, у зв`язку з чим помилково відмовили у задоволенні позову.
34. За правилом ч.ч. 1, 2 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
35. У зв`язку з вищевикладеним, судові рішення підлягають скасуванню, а касаційна скарга -задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд