ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №160/2239/20
адміністративне провадження №К/9901/34075/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 (суддя Кальник В.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 (колегія у складі суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.)
у справі № 160/2239/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Управління державної казначейської служби України
про визнання протиправним та скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Управління державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019 відносно позивача, затверджене т.в.о. міністра оборони України 25.11.2019 (протокол №160) протиправним, скасувати вказане рішення;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення, яким призначити позивачу, одноразову грошову допомогу у розмірі 150 прожиткових мінімумів станом на час прийняття цього рішення;
- стягнути солідарно з відповідачів Міністерства оборони України та Управління Державної казначейської служби України на користь позивача 50 076 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, позов задоволено частково:
- рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019, затверджене т.в.о. міністра оборони України 25.11.2019 (протокол №160), визнано протиправним та скасовано;
- зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на час прийняття рішення;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. 11.12.2020 надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2020 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності - 20.06.1994, безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності - 02.06.2015.
6. Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 по справі №0440/5806/18, зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та подані документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності у відповідності з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
7. На виконання вказаної постанови Верховного суду від 31.10.2019, відповідачем було повторно розглянуто заяву та подані документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності у відповідності з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
8. Рішенням, оформленим протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019 №160, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення первинної інвалідності в 1994 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.
9. Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 20.06.1994 йому вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності, 02.06.2015 - безстроково ІІІ групу інвалідності. Зважаючи на те, що інвалідність настала внаслідок виконання обов`язків військової служби, позивач він право на виплату одноразової грошової допомоги, проте йому протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Також позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди.
11. Державна казначейська служба України заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що не може надати компетентних пояснень щодо спірних правовідносин, оскільки вони виникли з питань, що не відносяться до компетенції та повноважень відповідача. Також, зауважено, що не допускається стягнення моральної та матеріальної шкоди з Казначейства, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів, адже відшкодування коштів здійснюється з Державного бюджету через органи казначейства. Окрім цього, відповідач вважає, що розрахований позивачем розмір моральної шкоди безпідставно завищено.
12. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є законним та обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню.
Окрім цього, зауважує, що Комісією не досліджувався весь перелік документів, який визначено п. 11 порядку №975 від 25.12.2013, і який повинен був надаватись позивачем для виплати одноразової грошової допомоги, а позивач не надав на розгляд Комісії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва).
Також, зазначає, що позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення позивачу моральної шкоди.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що в разі, якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності відбулися після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовуються.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права зазначає про те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 740/5074/17, від 25.04.2019 у справі № 806/2192/18, від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18.
15. Крім того, скаржник зазначає, що Комісією не досліджувався весь перелік документів, який визначено п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 і який повинен був надаватися заявником (позивачем) для виплати одноразової грошової допомоги, а позивач не надав на розгляд Комісії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
16. Судами не перевірялись всі необхідні документи та їх наявність, тому зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу на час прийняття рішення є порушення Порядку. З урахуванням вищевикладеного, рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є законним та обґрунтованим.
17. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.