ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 240/5948/18
адміністративне провадження № К/9901/13678/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 (колегія у складі суддів Гонтарука В.М., Білої Л.М., Граб Л.С.)
у справі №240/5948/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 09.08.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 № 104;
- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 09 серпня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 жовтня 2018 року № 104;
- зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 09 серпня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. 13.05.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на зазначене судове рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито касаційне провадження.
6. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 240/5948/18.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.04.1983 по 15.01.1985 ОСОБА_1 проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, під час яких отримав поранення, контузію та захворювання.
8. 22.05.2013 під час первинного огляду Житомирською МСЕК-2 позивачу з 20.05.2013 встановлена третя група інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби та зазначено, що отримані позивачем поранення, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
9. 18.08.2017 під час повторного медичного огляду МСЕК позивачу встановлено з 09.08.2017 - ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
10. У зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.
11. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 оформлене протоколом № 104, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
12. Мотивуючи підстави для визнання відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідач зазначив, що остання призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Позивачу інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
13. Також відповідач, наголосив, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
14. Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що він як інвалід другої групи з 09.08.2017 набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.
16. Міністерство оборони України заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що позивач, як військовослужбовець строкової військової служби має право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключно за умови, що отримання інвалідності мало місце під час строкової військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Позивачу така інвалідність встановлена лише 22.05.2013, тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
17. Крім того, зазначив про те, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися не здійснюються.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в розумінні вимог частини шостої статті 16 Закону N 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) є військовослужбовцем строкової військової служби, право якого на отримання одноразової грошової допомоги обмежено настанням інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
19. Враховуючи, що первинне встановлення інвалідності позивачу (20.05.2013) мало місце в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону N 2011-XII та після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у позивача як військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
20. Крім того, за висновком суду першої інстанції, враховуючи, що позивачу первинне встановлення інвалідності (третя група) мало місце 20.05.2013, а другої групи інвалідності 18.08.2017, тобто в термін, що перевищує дворічний строк, позивач позбавлений можливості на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначаючи наступне:
- згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2018 (справа №750/5074/17), для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому право на виплати зазначеної допомоги у разі інвалідності, спливає після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби;
- у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися не здійснюється. Позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності 22.05.2013, а другу - 18.08.2017, отже понад дворічний термін;
- висновки суду апеляційної інстанції, про те, що заявником надано повний пакет документів згідно переліку, визначеного пунктом 11 Порядку № 975 не відповідають висновкам Верховного Суду висвітленим у справі № 822/220/18 (постанова від 10.04.2019). Так, як позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
- зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі є втручанням в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства;
- застосування норми Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (якою передбачено виплату одноразової грошової допомоги) до позивача спірне питання, яке судом не досліджувалося. Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з військової служби в 1985 році, тобто до проголошення незалежності та створення самостійної держави України. Відповідно, військову службу в Збройних Силах України він ніколи не проходив, військовослужбовцем Збройних Сил України чи інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України не був, і військову службу закінчив як військовослужбовець Збройних Сил колишнього Союзу РСР, а тому в силу ст. 3 Закону № 2011-ХІІ норми відповідного Закону на нього не поширюються.
23. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.