ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5656/20
адміністративне провадження № К/9901/36129/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (судді Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Святецький В.В) у справі № 380/5656/20 за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення (24 вересня 2018 року) компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за період з 2013 року по 24 вересня 2018 року;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за період з 2013 року по 24 вересня 2018 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини відповідач протиправно не провів розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позов задоволено повністю.
Приймаючи означене судове рішення, суд виходив з того, що непроведення належних розрахунків з позивачем у частині нарахування та виплати останньому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки є протиправною бездіяльністю відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки її підписано особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують повноваження заступника начальника Західного регіонального управління з матеріального та технічного забезпечення щодо підписання апеляційної скарги від імені відповідача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог вказано, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є головою комісії з припинення або ліквідатором військової частини 1494, у зв`язку з чим в апеляційного суду були відсутні законні підстави для повернення апеляційної скарги.
Ухвалою від 11 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою від 29 березня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Фактичною обставиною, що зумовила постановлення оскаржуваного судового рішення, стало ненадання доказів на підтвердження повноважень заступника начальника Західного регіонального управління з матеріального та технічного забезпечення на підписання апеляційної скарги від імені відповідача.
Так, з матеріалів справи видно, що апеляційну скаргу від імені Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) підписано Головою комісії - заступником начальника Західного регіонального управління з матеріального та технічного забезпечення Ростиславом Байталюком.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Частиною першою статті 55 КАС України обумовлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За змістом частини третьої статті 55 КАС України юридична особа, незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
В силу положень статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналіз наведених положень КАС України, по-перше, дає підстави для висновку, що дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи; по-друге, що правом підпису апеляційної скарги поданої юридичною особою, суб`єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження.
Одночасно, згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є головою комісії з припинення та може вчиняти дії від військової частини 1494, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає законних підстав погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки керівник юридичної особи має право реалізовувати процесуальні права сторони без подання документів, що засвідчують його повноваження.
Колегія суддів також звертає увагу, що вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності голови комісії з припинення діяльності ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. При цьому згідно з частиною четвертої цієї статті, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її (юридичну особу) у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Ураховуючи зазначене, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.
Аналогічні висновки з питання представництва інтересів юридичних осіб публічного права в адміністративному процесі, в тому числі й тих, що перебувають у процесі припинення вже були висловлені Верховним Судом, зокрема у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 0940/2231/18 та у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 826/16935/18.
Наведені обставини не були враховані судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості погодитись із таким застосуванням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції на обґрунтування позиції про відсутність у особи, яка підписала апеляційну скаргу, повноважень на представництво, не вжив заходів, спрямованих на встановлення факту наявності чи відсутності у вказаної особи відповідного обсягу повноважень, у зв`язку із чим створив перешкоди для доступу особи до апеляційного перегляду справи.
За правилами частин першої та четвертої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд констатує, що покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи щодо неправильного застосування судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.
У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.