ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №640/11534/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Желєзного І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 (колегія у складі суддів Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.)
у справі № 640/11534/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просив зобов`язати відповідача поновити виплату, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), починаючи з 01.01.2016.
2. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.
3. 23.01.2017 позивач подав до суду заяву про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами.
4. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2017 скасовано постанову від 16.11.2016; позов задоволено.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 скасовано постанову Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2017, прийнято нову постанову; заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення залишено без задоволення.
6. ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 та залишити в силі постанову Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2017.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2017 відкрито касаційне провадження.
8. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано до Верховного Суду.
ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Підставою для перегляду за нововиявленими обставинами ухваленого у справі судового рішення ОСОБА_1 зазначив встановлення Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 неконституційності першого речення частини першої статті 54 Закон № 2262-XII зі змінами, на підставі якого йому було тимчасово припинено виплату пенсії.
10. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області просило залишити без розгляду заяву позивача з тих мотивів, що зазначена ним обставина не існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення постанови суду першої інстанції від 16.11.2016.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Скасовуючи ухвалене у справі судове рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 є нововиявленою обставиною у справі, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову з підстав поширення на нього обмежень у виплаті пенсії, визначених у статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами.
12. Ухвалюючи нову постанову про залишення без задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 стосується правовідносин, що виникли лише в період з 20.12.2016 до 31.12.2016. Предмет спору є невиплата позивачу пенсії за період з 21.01.2016 до 26.07.2016, тому визнання неконституційним положень статті 54 Закону № 2262-XII не є нововиявленою обставиною.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. ОСОБА_1 у касаційній скарзі виходить з того, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 про визнання неконституційними положень Закону № 2262-XII поширюється на правовідносини щодо невиплати пенсії особам, які продовжили працювати, за період з 01.01.2016 до 31.12.2016.
14. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області подало заперечення, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції з мотивів, що повторюють раніше подані відповідачем до суду першої інстанції заперечення на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
16. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України", Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
17. За підпунктом 11 пункту 1 Перехідних положень КАС заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з підстави встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, та з підстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подані та не розглянуті до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
19. Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
20. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
21. Зі змісту поданої позивачем до суду першої інстанції заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 у справі №640/11534/16-а вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
22. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглядав справу № 808/1628/18, обставини якої є подібними, та у постанові від 19.02.2021 зазначив:
<…> положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
<…> Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
<…> Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
<…> не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання".
23. Колегія суддів бере до уваги, що справу на розгляд об`єднаної палати було передано колегією суддів, до якої входить частина суддів колегії, що розглядає цю справу; що саме об`єднана палата вирішує питання застосування норми права у разі наміру відступити від висновків суду у складі інших колегій суддів; що Велика Палата Верховного Суду не вбачала виключної правової проблеми у застосуванні п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України (ухвала від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18).
24. Зважаючи на вищенаведене, Суд не знаходить підстав для не врахування правового висновку об`єднаної палати у справі, що розглядається.
25. У цій справі суд встановив, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 стосується правовідносин, що виникли лише в період з 20.12.2016 до 31.12.2016. Вирішуючи спір і відмовляючи у задоволенні позову за період з 26.01.2016 по 26.07.2016, суд правомірно виходив з того, УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, діяв у відповідності з вимогами статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (за той період часу, коли дія цієї норми не була визнана неконституційною).
26. Прийняття Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, не розповсюджується на правовідносини, які були предметом розгляду даної справи.
27. Крім того, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017, постанову Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 у справі № 640/11534/16-а відмовлено. Отже, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.
28. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №640/11534/16-а слід залишити без задоволення.
29. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі №640/11534/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.