ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/7445/15
адміністративне провадження № К/9901/28215/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016 (суддя Літвінова А.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (Головуючий суддя Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)
у справі № 826/7445/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж"
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" (далі - позивач, ТОВ "Енергоінвестмонтаж") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2015 № 0000382204.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Сервісна Система" обґрунтована сумнівністю господарських операцій контрагента позивача по ланцюгу постачання з ТОВ "Трейдбор" та ПП "Пром-Тех-Снаб".
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.12.2014 по 31.12.2014, на підставі направлення від 25.12.2014 № 103/26-52-22-03 та наказу від 25.12.2014 № 258, посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енергоінвестмонтаж" з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сервісна Система" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 14.01.2015 № 515/26-52-22-04-13/33298282 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за серпень 2014 року в сумі 181 667,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 № 0000382204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 227 083,75 грн, з яких 181 667,00 грн. за основним платежем та 45 416,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Сервісна Система" були укладені договори № 0326-01 від 26.03.2014, № 0812-01 від 12.08.2014, № 0819-01 від 19.08.2014.
За умовами цих договорів ТОВ "Сервісна Система" зобов`язалось виконати роботи по улаштуванню переходів, прокладанню футлярів через проїжджу частину, прокладанню кабельних ліній, а позивач - прийняти та оплатити їх.
Розрахунки ТОВ "Енергоінвестмонтаж" здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості робіт ПДВ включило до податкового кредиту.
На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, ліцензії контрагента на право провадження діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури та Свідоцтва про його реєстрацію в якості платника ПДВ, штатного розпису ТОВ "Сервісна Система", банківських виписок, які свідчать, що зобов`язання за договорами між позивачем та ТОВ "Сервісна Система" виконувались сторонами у повному обсязі.
Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2015 №151/26-52-22-04-13/33298282, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна Система".
Вказані висновки ґрунтуються на актах державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.12.2014 №1760/26-59-22-08/38124130 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдбор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.12.2014 №1847/26-59-22-08/38007002 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Пром-тех-снаб" з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.
Тобто висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни зроблені за результатами аналізу господарських взаємовідносин контрагента позивача з ТОВ "Трейдбор" та ПП "Пром-Тех-Снаб" без дослідження безпосередньо господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Сервісна Система".
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сум за господарською операцією, яка фактично відбулася, оскільки закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов`язань.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд