ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 815/7179/16
адміністративне провадження № К/9901/41232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 (суддя Бойко О.Я.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (Головуючий суддя Шевчук О.А., Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.)
у справі № 815/7179/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБ-РЕЗЕРВ"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "СНАБ-РЕЗЕРВ" (далі - позивач, ТОВ "СНАБ-РЕЗЕРВ") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001681402.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що податкові накладні надані позивачем до перевірки оформлені з порушенням вимог законодавства. Нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Максима Консалдінг", ТОВ "Бенітекс ЛТД", ТОВ "КК Контракт", ТОВ "Калліфея" (ТОВ "Крім Тім 20") доводиться податковим органом отриманою податковою інформацією щодо контрагентів позивача.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.10.2016 по 20.10.2016 посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 10.10.2016 № 1140, направлення від 10.10.2016 № 000551/1337 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Снаб-резерв" з питання правильності та повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 27.10.2016 № 5453/15-53-14-02/37609282 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.178 14.1.181, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка належить до нарахування на загальну суму 478 817,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 10.11.2016 № 0001681402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 780 226 грн, в тому числі 478 817 грн - за основним платежем та 239 409 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "МАКСИМА КОНСАЛДІНГ", ТОВ "БЕНІТЕКС ЛТД", ТОВ "КК КОНТРАКТ", ТОВ "КАЛЛІФЕЯ" здійснено господарські операції, в підтвердження надано суду первинні документи.
Зокрема, позивач уклав агентський договір №1 від 01.12.2014 року з ТОВ "МАКСИМА КОНСАЛДІНГ" (а.с.99-104). Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "МАКСИМА КОНСАЛДІНГ" здійснювало пошук покупців продукції ТОВ "СНАБ-РЕЗЕРВ", сприяло укладанню договорів купівлі продажу відповідної продукції, проводило маркетингові дослідження.
У зв`язку з виконанням умов договору сторонами оформлений акт прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг №1 від 31.03.2015 року (а.с.188) та ТОВ "МАКСИМА КОНСАЛДІНГ" складено звіт про надання послуг від 31.03.2015 року за період 09.02.2015 - 24.02.2015 (а.с.189)
Позивач уклав агентський договір № 1 від 27.02.2015 року з ТОВ "БЕНІТЕКС ЛТД" (а.с.68-70). Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "БЕНІТЕКС ЛТД" здійснювало пошук покупців ТОВ "СНАБ-РЕЗЕРВ", сприяло укладанню договорів купівлі-продажу відповідної продукції, проводило маркетингові дослідження.
За результатами виконання умов договору, сторонами оформлені акти прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг №1 від 30.04.2015 року,№ 2 від 29.05.2015 року, №3 від 30.06.2015 року та ТОВ "БЕНІТЕКС ЛТД" складено звіти про надання послуг від 30.04.2015 року за період 25.03.2015 р. - 09.04.2015 р. від 29.05.2015 року за період 20.04.2015 р. - 22.04.2015 р., від 30.06.2015 р. за 06.05.2015р. (а.с.71,72,74,75,77,78).
ТОВ "СНАБ-РЕЗЕРВ" у відповідності до складених актів прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняло відповідні послуги та здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжних доручень № 1843 від 08.05.2015 на суму 60100,00 грн, № 1873 від 03.06.2015 на суму 100 000,00 грн, №1883 від 09.06.2015 на суму 38630,00 грн № 1911 від 01.07.2015 на суму 200 000,00 грн № 1920 від 06.07.2015 на суму 3675,00 грн, №1958 від 23.07.2015 року на суму 300 000,00 грн, №1994 від 10.08.2015 на суму 228 428,65 грн (а.с.201-207).
У зв`язку з здійсненням вказаної господарської операції постачальником виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30.04.2015, №58 від 29.05.2015, № 55 від 30.06.2015. На підставі отриманих від контрагента податкових накладних ТОВ "СНАБ-РЕЗЕРВ" включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 155138,94 грн, в тому числі за квітень 2015 року на суму 91050,81 грн., за травень 2015 року на суму 58 524,21 грн, за червень 2015 року на суму 5563,92 грн. (а.с.73,76,79).
Позивач уклав агентський договір №1 від 02.03.2015 з ТОВ "КК КОНТРАКТ". Згідно з умов договору ТОВ "КК КОНТРАКТ" здійснювало пошук покупців продукції, сприяло укладанню договорів купівлі-продажу відповідної продукції, проводило маркетингові дослідження (а.с.83-85).
За результатами виконання умов договору, сторонами оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг №1 від 29.05.2015, № 2 від 30.06.2015, № 3 від 01.07.2015, № 4 від 15.07.2015 та ТОВ "КК КОНТРАКТ" складено звіти про надання послуг від 29.05.2015 за період 09.04.2015 - 20.04.2015, від 30.06.2015 за період 22.04.2015 - 05.05.2015, від 01.07.2015 за період 05.05.2015 - 18.05.2015 від 15.07.2015 за період 13.05.2015 - 10.06.2015 (86,87,89-91,93,96,97).
Позивач у відповідності до складених актів прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг прийняло відповідні послуги, та здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжних доручень № 1884 від 09.06.2015 на суму 32 520,00 грн № 1919 від 06.07.2015 на суму 241 030,00 грн, № 1922 від 07.07.2015 на суму 32130,00 грн, № 1946 від 16.07.2015 року на суму 38 700,00 грн, № 2027 від 27.07.2015 на суму 200 000,00 грн, № 2054 від 03.09.2015 на суму 192260,75 грн, №2142 від 12.10.2015 на суму 150 000,00 грн, №2213 від 26.10.2015 на суму 200 000,00 грн, №2297 від 19.11.2015 на суму 225 804,72 грн (а.с.208-216).
У зв`язку з здійсненням вказаної господарської операції постачальником виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 23 від 29.05.2015, № 28 від 30.06.2015, №1 від 01.07.2015, № 14 від 15.07.2015. На підставі отриманих від контрагента податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 218 740,92 грн, в тому числі за травень 2015 року на суму 49 268,46 грн, за червень 2015 року на суму 62166,16 грн, за липень 107306,30 грн (а.с.88,92,95,98).
Також судами встановлено, що позивач з ТОВ "КАЛЛІФЕЯ" здійснив одну господарську операцію, а саме придбання баку водопостачання 80 л., що підтверджується рахунком №77/12 від 07.05.2015 року, видатковою накладною №0705/1 від 12.05.2016 року, податковою накладною № 6 від 07.05.2015 (а.с.80-82).
Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.
В акті перевірки податковий орган не заперечує про наявність у позивача первинних документів, однак вказує про оформлення податкових накладних з порушеннями порядку їх заповнення, встановленого пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. При цьому, вказуючи про порушення порядку заповнення податкових накладних, контролюючий орган цитує положення Податкового кодексу України та не вказує в чому полягає таке порушення. Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами здійснені без дослідження суті та змісту господарських операцій та ґрунтуються виключно на отриманій податковій інформації щодо контрагентів.
Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд