ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №415/6060/17, адміністративне провадження №К/9901/15825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р. (судді - Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сіваченко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протизаконними дії відповідача в частині не донарахування та не доплати їй щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду другої групи та зобов`язати відповідача зробити перерахунок та доплату їй щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду другої групи за 2017 рік у сумі 7 396 грн.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 13.12.2017р. позов задоволено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову повністю.
Позивач звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року за виключними обставинами.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 р. у справі № 415/6060/17 за виключними обставинами.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правового регулювання спірних правовідносин на час їх виникнення та розгляду в судах першої, апеляційної інстанції, отже, не доводить факту допущення судом помилки при розгляді справи.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі N 1-247/2018(3393/18) встановлено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд дійшов висновку, що станом на дату ухвалення постанови Першого апеляційного адміністративного суду, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не було визнано неконституційним та було чинним в редакції, застосованій судом апеляційної інстанції.
Крім того, суд дійшов висновку, що рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами та прийняти нове рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції скасував гарантоване право частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що суперечить рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. та №3-р/2020 від 27.02.2020р.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.