Постанова
іменем України
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 161/19195/19
провадження № 51-5340км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Єременка М. В.,
захисника Солодухи В. А. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 4 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010000782, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості немає,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, а також, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, вчинене повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі винного внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не спростував доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про безпідставне застосування місцевим судом вимог ст. 69 КК при призначенні покарання ОСОБА_1 та вимог ст. 75 КК при звільненні засудженого від його відбування з випробуванням. Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК суд зобов`язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання, у тому числі з застосуванням ст. 69 КК, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу винного, котрий раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав винуватість та розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, працює та позитивно характеризується за місцем роботи, урахував стан здоров`я засудженого, а саме те, що він є інвалідом третьої групи, зважив на висновки досудової доповіді, а також, що ОСОБА_1 розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення та співпрацював із органом досудового розслідування. Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що його обтяжує - вчинення злочину особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних засобів.
Врахувавши наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК та без конфіскації майна.
Ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.
Разом з тим, рішення про застосування ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не мотивоване, оскільки у вироку не зазначено які конкретно дані про особу ОСОБА_1 та інші обставини справи, окрім тих, які були враховані при призначенні покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК, суд врахував, дійшовши висновку про можливість виправлення останнього без відбування покарання.
Одночасно ці доводи сторони обвинувачення залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, хоча прокурор наголошував в апеляційній скарзі на тому, що рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК є не мотивованим.
Окрім того, апеляційний суд не спростував твердження прокурора про те, що звільнення засудженого від відбування покарання не сприятиме його виправленню та попередженню вчиненню нових злочинів, оскільки судом не враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, котрий вчинив умисний злочин з корисливих мотивів, що пов`язані з незаконним обігом психотропних речовин, а також обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового, в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого через застосування положень ст. 69 КК та неправильним застосуванням ст. 75 КК, суд апеляційної інстанції не дав переконливих відповідей на всі її доводи та залишив вирок без зміни.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів, рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та звільнення від його відбування належним чином не обґрунтував.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити дані про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та застосування положень ст. 75 КК, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та обставин, які пом`якшують покарання, застосування положень ст. 75 КК щодо ОСОБА_1 слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд