Постанова
Іменем України
26 березня 2021 року
м. Київ
справа № 524/10257/15-ц
провадження № 61-8170св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним позовом, - Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Абрамова П. С., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що за час шлюбу сторони придбали кв. АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо користування вказаним майном.
Позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що за час шлюбу сторони придбали кв. АДРЕСА_1 переважно за рахунок коштів, наданих ОСОБА_2 Відкритим акціонерним товариством "Укртранснафта" (далі - ВАТ "Укртранснафта"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі - ПАТ "Укртранснафта") на підставі договору безвідсоткової позики. На забезпечення виконання цього договору між тими самими сторонами укладено договір іпотеки, предмет якого є спірна квартира. Після припинення шлюбних відносин у 2012 році ОСОБА_2 самостійно продовжує виплачувати кошти на повернення позики.
Позивач просив припинити право спільної сумісної власності на кв. АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 6/7 частин цієї квартири, загальною вартістю 431 848,00 грн, без проведення реального виділу частки; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину цієї квартири, загальною вартістю 71 975,00 грн, без проведення реального виділу частки.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справу розглядали суди неодноразово.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2016 року ці позови об`єднані в одне провадження.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 червня 2016 року позови задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину вказаної квартири. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 6/7 частин вказаної квартири. В інших частинах позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позови частково, суд першої інстанції керувався тим, що спірна квартира набута подружжям за час шлюбу за кошти, отримані ОСОБА_2 як позика, та частково за кошти ОСОБА_1 . З цих підстав суд першої інстанції припинив право спільної сумісної власності на спірну квартиру та визнав за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності відповідно на 1/7 частину та 6/7 частин цієї квартири.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши у справі нове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за час шлюбу за спільні кошти.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, оскільки 24 червня 2008 року між ВАТ "Укртранснафта" і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки строком дії до повного виконання зобов`язань іпотекодавця за договором позики від 29 грудня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку спірну квартиру. Право звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, настає в іпотекодержателя з 31 грудня 2027 року. Однак суд першої інстанції не залучив до участі у справі ПАТ "Укртранснафта" та не вжив передбачених законом заходів для правильного вирішення спору. Суд апеляційної інстанції не встановив, за рахунок коштів кого із подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, не з`ясував, яка частина коштів за кредитним договором виплачена під час перебування сторін у шлюбі, а яка - після припинення сімейних відносин і яка частина коштів залишилася не погашеною. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 надала згоду на отримання позики та укладення договору іпотеки спірної квартири.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2018 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину цієї квартири. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 6/7 частин цієї квартири. В іншій частині позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши первісний та зустрічний позови частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира набута за рахунок коштів, отриманих за договором про безвідсоткову позику від 27 грудня 2007 року. Після припинення сімейних відносин у січні 2012 року погашення боргу за вказаним договором здійснює ОСОБА_2
ОСОБА_1 належить 1/7 частина спірної квартири, що пропорційно її участі в процесі придбання квартири та виплаті позики й узгоджується з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 02 червня 2016 року № П-63.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цієї квартири. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цієї квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши первісний позов та частково зустрічний позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що квартира набута за час шлюбу, тому належить сторонам на праві спільної сумісної власності в рівних частках. Для правильного вирішення спору не має значення, за рахунок кого здійснюється погашення боргу за договором позики після фактичного припинення шлюбних відносин та яка частина боргу є не сплаченою. Жодна зі сторін не заявила вимоги про стягнення з іншої сторони частини коштів, унесених у рахунок виконання спільного зобов`язання з погашення заборгованості за позикою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року, просив оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, яким за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності на 6/7 та 1/7 частину спірної квартири, відповідно, проігнорував висновки Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі цього суду від 01 березня 2017 року за результатами перегляду цієї справи в касаційному порядку. Отже, суд апеляційної інстанції порушив статтю 360-7 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків, що оскільки жодна зі сторін не заявила вимоги про стягнення з іншої сторони частини коштів, унесених у рахунок виконання спільного зобов`язання з погашення заборгованості за позикою, частки подружжя у спільному майні є рівними.
Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що для правильного вирішення спору не має істотного правового значення питання про те, хто зі сторін та в якому обсязі здійснював погашення заборгованості після фактичного припинення шлюбних відносин та яка частка боргу залишилася не сплаченою.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема висновку судової будівельно-технічної експертизи, згідно з яким визначено розмір часток кожного із подружжя у спільному майні пропорційно розміру внесених коштів у придбання спірної квартири, висновки якої не оспорила та не спростувала жодна зі сторін спору.
Також суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки прийняв до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 за відсутності повної сплати судового збору та клопотання про відстрочення його сплати. Вказане свідчить про вибірковість правосуддя та завідоме надання одній зі сторін процесу переваги перед іншою. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
Аргументи інших учасників справи
У червні 2019 року від представника АТ "Укртранснафта" -адвоката Якименко Ю. В. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство повідомило про те, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з товариством з 1999 року. Згідно з Положенням про порядок надання цільових безвідсоткових позик працівникам ВАТ "Укртранснафта" 29 грудня 2007 року між товариством та ОСОБА_2 укладено договір безвідсоткової позики № 3062-8/034-00, згідно з яким він отримав позику в сумі 250 000,00 грн строком на 20 років для придбання житла. ОСОБА_1, яка на той час була дружиною ОСОБА_2, дала згоду на погашення вказаної позики зі сукупного доходу сім`ї. Відповідно до умов договору безвідсоткової позики ОСОБА_2 повертає отриману суму позики шляхом щомісячного утримання коштів із заробітної плати на розрахунковий рахунок товариства. Станом на 01 червня 2019 року розмір позики до погашення становить 63 745,44 грн. Товариство просило врахувати цей відзив при розгляді касаційної скарги.
Також у червні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.
Спірну квартиру сторони набули за час шлюбу, тому вона належить їм на праві спільної сумісної власності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 27 грудня 2003 року до 12 листопада 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Фактично шлюбні відносини припинилися з січня 2012 року.
31 жовтня 2007 року ОСОБА_2 подав начальнику КРНУ ПАТ "Укртранснафта" заяву про надання безвідсоткової позики для придбання житла.
09 грудня 2007 року ОСОБА_1 подала начальнику КРНУ ПАТ "Укртранснафта" заяву про надання згоди на погашення її чоловіком ОСОБА_2 цільової безстрокової позики на придбання житла із сукупного доходу сім`ї.
29 грудня 2007 року між ОСОБА_2 і ВАТ "Укртранснафта" укладено договір № 3062-8/034-00 про безвідсоткову позику, згідно з яким ОСОБА_2 отримав позику в сумі 250 000,00 грн на покращення житлових умов позичальника строком на 20 років.
Згідно з договором купівлі-продажу від 01 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А. Г. за реєстровим номером 5932, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 кв. АДРЕСА_1 за 251 369,00 грн.
Цей договір купівлі-продажу укладений ОСОБА_2 за попередньої нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_4 .
Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності 09 квітня 2008 року на підставі рішення реєстратора Комунального підприємства "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" від 09 квітня 2008 року, номер запису 56 в книзі 5.
На забезпечення виконання умов договору про безвідсоткову позику від 29 грудня 2007 року між ОСОБА_2 і ВАТ "Укртранснафта" 24 червня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 передав товариству зазначену квартиру.
Згідно з довідкою філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" від 25 січня 2016 року № 91-19/524 у період з квітня 2008 року до січня 2012 року погашено позики на суму 37 082,89 грн, підприємством за свій рахунок у пільговому порядку погашено 93 130,00 грн (у лютому 2009 року та у березні 2011 року) і сплачено ОСОБА_2 податок з доходів фізичних осіб у сумі 16 434,70 грн. Станом на 01 січня 2016 року заборгованість за договором позики становила 89 370,44 грн.
Відповідно до довідки філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" від 23 лютого 2016 року № 91-19/1254 сума заборгованості ОСОБА_2 за договором безвідсоткової позики від 29 грудня 2007 року № 3062-8/034-00 на 01 лютого 2016 року становила 88 745,44 грн.
Згідно з довідкою філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта"від 11 квітня 2016 року № 91-19/2437 ОСОБА_2 почав погашення позики в березні 2008 року шляхом утримання із заробітної плати. За період з 01 березня 2008 року до 31 березня 2016 року погашено позику в сумі 69 374,56 грн. За цей період згідно з Положення про порядок надання цільових безвідсоткових позик працівникам ВАТ "Укртранснафта" підприємство погасило (пільгове погашення) 93 130,00 грн. На суму пільгового погашення за рахунок підприємства ОСОБА_2 сплатив податок з доходів фізичних осіб в сумі 16 434,70 грн. З таблиці розрахунків, яка наведена у довідці, відомо, що із заробітної плати ОСОБА_2 на погашення заборгованості за позикою у період з лютого 2012 року до березня 2015 року відраховано 31 250,00 грн (по 625,00 грн щомісяця). Станом на 01 квітня 2016 року залишок довгострокової позики, що належить до погашення становить 87 495,44 грн.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з висновком судової будівельно - технічної експертизи від 02 червня 2016 року № П-63, проведеної експертом Кременчуцького відділення Полтавської ТПП ОСОБА_5, призначеної згідно з ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 травня 2016 року за клопотанням ОСОБА_2,ОСОБА_1 належить 1/7 ідеальна частка спірної квартири з урахуванням вартості квартир на день її придбання (251 369,00 грн) та фактично внесених ОСОБА_1 коштів на суму 35 682,73 грн у період часу з березня 2008 року (дати початку повернення позики) до січня 2012 року включно (дати припинення сімейно - шлюбних відносин). 1/7 частка є замалою для виділу в натурі влаштування окремого житлового приміщення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору у розмірі 14 722,72 грн до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.