Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 299/3230/19
провадження № 61-19107св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщар Михайла Васильовича, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_3, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Мацунич М. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), посилаючись на те, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_2 уклав із банком кредитний договір, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у розмірі 100 тис. грн з кінцевим терміном повернення до 07 квітня 2023 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що 03 червня 2019 року ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право власності на предмет іпотеки в позасудовий спосіб шляхом реєстрації права власності на своє ім`я, проведеної державним реєстратором Велятинської сільської ради Горщар М. В.
Посилаючись на те, що договору про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_1 не укладала, порядок реєстрації права власності як спосіб позасудового задоволення вимог іпотекодержателя був порушений, позивачка просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень про реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк" та скасувати запис про цю реєстрацію у державних реєстрах, поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про цю квартиру, які передували скасованим записам.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47167277 від 03 червня 2019 року державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В., яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк". Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис від 29 травня 2019 року № 31828409 про реєстрацію за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на зазначену квартиру. Поновлено відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкти нерухомого майна - вказану вище квартиру, що передували скасованим записам.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у договорі іпотеки сторони не передбачили можливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності, а окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя вони не укладали.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року рішення Виноградівського районного суду від 14 квітня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що у договорі іпотеки міститься застереження щодо можливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності, тому цей договір і є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_3, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, у якій представник заявника просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, установлені судами
10 квітня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 100 тис. грн з кінцевим строком повернення до 07 квітня 2023 року. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
03 червня 2019 року державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за іпотекодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк".
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 12 травня 2006 року) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пункту 4.5 договору іпотеки, відповідно до якого іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів:
- на підставі рішення суду;
- на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";
- шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку";
- шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 12 травня 2006 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції на час прийняття рішення про державну реєстрацію), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, до державного реєстратора має звернутись належна особа-іпотекодержатель, та надати документи, які підтверджують:
- наявність в договорі іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (або окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя);
- направлення та вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень;
- сплин 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень;
- у разі переходу прав на нерухоме майно - документ, що підтверджує перехід.
Ураховуючи, що у договорі іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом можливості набуття ним права власності на предмет іпотеки, а державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації права власності на квартиру діяв у межах своїх повноважень, колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи законність такого рішення державного реєстратора, правильно визначився із законодавством, що підлягає застосуванню, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання цього рішення реєстратора незаконним.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження №14-486цс18), є безпідставними, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини. Зокрема, у справі № 199/1276/17 суди встановили, що у договорі іпотеки відсутнє застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності, разом з тим у справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що у договорі іпотеки міститься відповідне застереження, яке дозволяє іпотекодержателю зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки останнє ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду