Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 635/3813/20
провадження № 61-19411св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт", Акціонерне товариство "ОТП БАНК", про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_5, на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2020 року, постановлену суддею Шинкаруком Я. А., та постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М., у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт", Акціонерне товариство "ОТП БАНК", та просила здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме - визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності: по 1/2 частини гаража № НОМЕР_1, загальною площею 20,8 кв. м, розташованого в гаражному кооперативі "Ріон" у смт Кулиничі Харківського району Харківської області, за кожним; по 17/80 частин нежитлової будівлі виробничо-складського приміщення з підвалом та магазином-кафе літ. "А-1" загальною площею 848,20 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за кожним; по 17/80 частин земельної ділянки, кадастровий номер 6325158502:00:003:0015, загальною площею 0,3267 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за кожним; по 1/4 частини нежитлової будівлі оздоровчо-розважального комплексу, загальною площею 875,70 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, за кожним.
Крім того, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в розмірі 873 075 грн за половину від вартості 1/2 часини нежитлової будівлі літ. А-1, гаража, об`єкта нерухомості, загальною площею 1646,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт", зробленого ОСОБА_2 за рахунок майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Також у липні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відчуження усього вказаного вище майна.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження на майно ОСОБА_2, а саме: гараж № НОМЕР_1 загальною площею 20,8 кв. м, розташований в гаражному кооперативі "Ріон" у смт Кулиничі Харківського району, Харківської області; 85/200 частин нежитлової будівлі виробничо-складського приміщення з підвалом та магазину-кафе літ. "А-1", загальною площею 848,20 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 85/200 частин земельної ділянки, (кадастровий номер 6325158502:00:003:0015) загальною площею 0,3267 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину нежитлової будівлі оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 875,70 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала касаційну скаргу на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Зазначає, що суди повинні були дотримуватися принципу співмірності та накладати обмеження лише на частки, право власності на які може бути визнане за позивачем, а не на все майно, що належить відповідачу.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послалась на законність та обґрунтованість судових рішень та просила залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Заявляючи клопотання про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що має об`єктивні побоювання незаконного відчуження об`єктів спільної сумісної власності, зумовлені тим, що 20 березня 2020 року відповідач без її згоди вніс їхнє спільне сумісне майно до статутного капіталу новоствореної ним юридичної особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України).
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи касаційної скарги наведених висновків суду першої інстанцїі, з якими погодився й апеляційний суд, не спростовують, а ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду