Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 552/2732/16-ц
провадження № 61-18796св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року під головуванням судді Кузіної Ж. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Чумак О. В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні № 51895541, заінтересована особа - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У серпні 2020 ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою, у якій просить визнати протиправними дії державних виконавців Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із включення доходу від продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 51895541, зобов`язавши їх виконати такий розрахунок без включення доходу від продажу частки об`єкту нерухомості.
В обґрунтування підстав скарги боржник посилається на те, що грошові кошти від продажу частки квартири не є доходом у розумінні статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки договір купівлі-продажу нерухомості не має відношення до його підприємницької діяльності, є разовою операцією, без збагачення за рахунок приросту майна. При цьому, кошти від реалізації об`єкта нерухомості отримані боржником не в повному обсязі, й у подальшому ним укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що дохід від продажу нерухомого майна підпадає під дію переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження. Тому дії державного виконавця, вчинені відповідно до закону, а підстави для задоволення скарги відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 де вказано, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів не є вичерпним, а дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження є неправильним.
Верховний Суд ухвалою від 28 жовтня 2020 року у справі № 758/10761/13-ц, вважаючи за необхідне відступити від вказаної правової позиції, передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з чим погоджується і заявник.
В касаційній скарзі наводить доводи про те, що дохід від відчуження нерухомого майна не підпадає під дію переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження.
Заявник додатково зазначає, що грошові кошти, набуті заявником від відчуження його частки нерухомого майна не є доходом в розумінні статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", в той же час повний розрахунок із ОСОБА_1 проведений не був, а тому доходу у обрахованому державним виконавцем розмірі він не набув.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У січні 2021 року старший державний виконавець Черненко І. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_1 в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Державний виконавець вважає, що дохід, отриманий від відчуження нерухомого майна входить до переліку видів доходу, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
У січні 2021 року заінтересована особа ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_1 в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
ОСОБА_2 зазначає, що посилання заявника на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 не заслуговують на увагу, адже фактичні обставини у справах різні.
Заінтересована особа зазначає, що фактично своїми діями заявник намагається приховати отримання ним доходу в розмірі 140 000 грн, адже починаючи з 2016 року він є боржником зі сплати аліментів і на дату продажу квартири ним був також, отже висновки судів попередніх інстанцій правильні. Вважає, що договір купівлі-продажу частки квартири належної заявнику є оплатним, а тому сума коштів отримана ОСОБА_1 на його виконання є доходом.
Відзив на касаційну скаргу, поданий ОСОБА_2, доводів про підстави для закриття касаційного провадження не містить.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Київського районного суду м. Полтави.
13 січня 2021 року цивільна справа № 552/2732/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться виконавче провадження ВП №51895541, відкрите постановою державного виконавця від 10 серпня 2016 року, з виконання виконавчого листа № 552/2732/16, виданого 07 липня 2016 року Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 травня 2016 року, до повноліття дитини.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року (справа № 552/5050/16-ц), визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину за кожним на квартиру АДРЕСА_1 .
10 лютого 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернулася в Київський ВДВС у м. Полтаві із заявою, у якій просить включити в перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, як прибуток за жовтень 2018 року, грошові кошти у сумі 392 000 грн, отримані боржником від продажу квартири, згідно договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем за № 63780, перерахунок здійснено у зв`язку із зверненням ОСОБА_2 із заявою про перерахунок аліментів з включенням доходу від продажу квартири боржником.
04 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Київського ВДВС у місті Полтаві з заявою про зарахування грошових коштів у розмірі 54 581, 18 грн в рахунок погашення заборгованості та проведення розрахунку заборгованості з врахуванням даної суми.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття "заробітку" та "доходу", передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.
ЦК України також ототожнює поняття "заробітку" та "доходу", зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).
Частиною першою статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.
Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.
Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) де вказав, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
У вказаній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду також дійшов висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 (провадження № 61-1685св20) про те, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.
Таким чином доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що дохід від відчуження нерухомого майна не підпадає під дію переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження є такими, що заслуговують на увагу.