Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 201/18229/17
провадження № 61-12884св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати припиненим кредитний договір від 14 березня 2007 року № 5274765, з усіма додатковими угодами до нього; визнати припиненим договір іпотеки від 14 березня 2007 року № 5274948, з усіма додатковими угодами до нього; виключити з реєстру іпотек запис № 20724704 від 15 березня 2007 року про іпотеку та виключити з реєстру обтяжень запис № 20724682 від 14 березня 2007 року про заборону відчуження.
Зазначений позов обґрунтував тим, що 14 березня 2007 року між ним та Закритим акціонерним товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") було укладено кредитний договір № 5274765, згідно з яким банк надав йому кредит у розмірі 82 000 доларів США для придбання нерухомості (квартири), а позичальник в свою чергу зобов`язався використати кредитні кошти за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та у строки, обумовлені договором, з кінцевим строком повернення до 14 березня 2024 року.
14 березня 2007 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
14 березня 2007 року між ним та ЗАТ "ПУМБ" був також укладений договір іпотеки № 5274948, згідно з яким він з метою забезпечення повного виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2007 року № 5274765 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру.
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договорів, якими сторони погоджували видачу другого траншу кредитних коштів на погашення заборгованості за першим траншем кредиту та зміни щодо порядку та строків виконання зобов`язань.
У листопаді 2017 року йому стало відомо, що на підставі договору іпотеки № 5274948 було вчинено реєстраційну дію про державну реєстрацію за ПАТ "ПУМБ" права власності на належну йому квартиру, яка перебувала в іпотеці банку, внаслідок чого державним реєстратором було зроблено запис про право власності № 20724715 від 30 травня 2017 року, отже, відповідач скористався своїм правом на задоволення своїх вимог за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки та відповідна реєстрація права власності в позасудовому порядку є фактом припинення зобов`язань за договором іпотеки та за кредитним договором як належного його виконання за умовами договору іпотеки і в подальшому відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, тобто має місце припинення зобов`язання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано припиненим договір іпотеки від 14 березня 2007 року № 5274948, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "ПУМБ" з усіма додатковими до нього угодами.
Виключено з Державного реєстру іпотек запис № 20724704 від 15 березня 2007 року про державну реєстрацію іпотеки.
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 20724682 від 14 березня 2007 року про заборону відчуження.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Філії КП "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дніпропетровської області Ізюмовою Ю. А. на підставі договору іпотеки № 5274948 від 14 березня 2007 року, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, 01 червня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності шляхом набуття ПАТ "ПУМБ" права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 20724715.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б містили відомості щодо вартості набутого відповідачем нерухомого майна, а також відомості, чи були за рахунок предмета іпотеки задоволені в повному обсязі грошові вимоги кредитора, які існували на день звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто, чи відбулося погашення розміру всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням позичальником основного зобов`язання. У разі, якщо вартості набутого кредитором у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу у повному обсязі, кредитор за приписами статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку" не позбавляється права на стягнення суми залишку заборгованості, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", яке є правонаступником ПАТ "ПУМБ", подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було встановлено, що внаслідок набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відбулося припинення зобов`язання позивача, проведене належним чином. Позивачем не доведено, а судами не встановлено, що позивач звертався до іпотекодержателя з пропозицією укласти додаткову угоду про припинення чинності договору іпотеки внаслідок набуття права власності іпотекодержателем, а останній відмовив у цьому. Крім того, судами не було встановлено чи відбулося погашення заборгованості за кредитом внаслідок набуття права на предмет іпотеки та/або в якій частині.
Касаційна скарга не містить доводів щодо відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про припинення кредитного договору.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
11 вересня 2019 року справа № 201/18229/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", було укладено кредитний договір № 5274765, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 82 000 доларів США для придбання нерухомості (квартири), а позичальник в свою чергу зобов`язався використати кредитні кошти за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та у строки, обумовлені договором, з кінцевим строком повернення 14 березня 2024 року.
14 березня 2007 року між позивачем та ЗАТ "ПУМБ" був укладений договір іпотеки № 5274948, згідно з яким позивач з метою забезпечення повного виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2007 року № 5274765 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру.
10 серпня 2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 12287629 до кредитного договору № 5274765, згідно з якою сторони дійшли згоди про додаткове надання позичальнику відповідно до умов кредитного договору другого траншу кредиту в розмірі 33 945,20 доларів США для погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим траншем кредиту. Відповідною угодою також були погоджені умови розміру відсоткової ставки за користування другим траншем кредиту, строки повернення залишку заборгованості коштів за першим траншем.
З урахуванням умов укладеної Додаткової угоди до кредитного договору, 10 серпня 2011 року між позивачем та ПАТ "ПУМБ" було укладено Додаткові угоди до договору іпотеки від 14 березня 2007 року № 5274948.
Умови договору іпотеки від 14 березня 2007 року № 5274948 містять відповідне застереження в пункті 4.7, а саме підпункти 4.7.1. 4.7.2 28 договору іпотеки визначають, що у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Філії КП "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дніпропетровської області Ізюмовою Ю. А. на підставі договору іпотеки від 14 березня 2007 року № 5274948, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, 01 червня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності шляхом набуття ПАТ "ПУМБ" права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 20724715.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина п`ята статті 36 Закону України "Про іпотеку").
У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16 зроблено висновок, що Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
Враховуючи те, що 01 червня 2017 року за ПАТ "ПУМБ" здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме спірну квартиру, тому іпотека за договором іпотеки від 14 березня 2007 року № 5274948 припинилася у зв`язку із набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19) зазначила, що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18) зробила висновок, що суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
При поданні позову позивач вважав, що внаслідок задоволення банком своїх вимог за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки та державної реєстрації права власності в позасудовому порядку є фактом припинення зобов`язань за договором іпотеки.
Враховуючи те, що право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодержателем, який не заперечує факт припинення іпотеки внаслідок переходу до нього права власності на предмет іпотеки, тому відсутні правові підстави вважати порушеними права позивача в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з указаних мотивів.