Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 541/1308/19
провадження № 61-9430св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2020 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, приватний виконавець Скрипник В. Л., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що йому не було відомо про існування вказаного виконавчого напису, банк не повідомляв про підготовку документів для звернення до приватного нотаріуса та не надавав розрахунків існуючої заборгованості. Крім того, банк не повідомив нотаріуса про відсутність факту безспірної заборгованості.
ОСОБА_1 вказував на неправильність наданих кредитором розрахунків заборгованості в розмірі 31 580,00 доларів США по тілу кредиту та 35 481,07 доларів США по відсотках з огляду на рішення третейського суду від 22 жовтня 2010 року, яким стягнуто з нього та інших боржників солідарно на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість у розмірі
255 281,28 грн, яке перебуває на примусовому виконанні.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис від 17 травня 2017 року № 8849, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., про стягнення заборгованості у розмірі 67 061,07 доларів США зі ОСОБА_1, що виникла за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від
18 травня 2007 року № 727/250/61-Ф, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що виконавчий напис, що оскаржується ОСОБА_1, вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому він не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав, зазначених позивачем.
Крім того, позивачем не спростовано визначену у виконавчому написі заборгованість за вищевказаним кредитним договором, що вказувало би на відсутність її безспірності. Відсутні також відомості щодо звернень ОСОБА_1 до суду про визнання недійсним кредитного договору
від 18 травня 2007 року № 727/250/61-Ф в цілому або окремих його положень.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що безспірність заборгованості підтверджують документи, надані банком нотаріусу згідно зі встановленим переліком, при цьому нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. При цьому суд посилався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України
від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 17 травня 2017 року № 8849, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., про звернення стягнення на предмет іпотеки - квасильний цех, загальною площею 775,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у рахунок стягнення заборгованості в розмірі 67 061,07 доларів США, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ "Укрсоцбанк", та виникла за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 травня 2007 року № 727/250/61-Ф.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, що вже само по собі виключає факт подання стягувачем документів про безспірність заборгованості боржника за період, який виник за межами дії договору.
З огляду на зазначені обставини та помилковість нарахування стягувачем штрафних санкцій за межами дії кредитного договору (який припинився внаслідок звернення кредитора до суду в листопаді 2010 року), висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором є безпідставним.
Крім того, враховуючи те, що позичальником не виконувалися належним чином зобов`язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, наявність якої стала підставою для звернення в листопаді 2010 року до третейського суду з позовом про її стягнення, отже, трирічний строк для вчинення виконавчого напису необхідно обраховувати з виникненням у стягувача права вимоги до відповідача, тобто з 2010 року, а не з часу направлення кредитором позичальнику вимоги про усунення порушень в квітні 2017 року. Таким чином, на думку апеляційного суду, при вчиненні спірного виконавчого напису допущено також порушення положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" щодо строків його вчинення, оскільки з моменту виникнення права вимоги у стягувача минуло більше трьох років.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2020 року АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником
АТ "Укрсоцбанк",подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
У жовтні 2020 року справу № 541/1308/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення
АТ "Альфа-Банк" зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 774/62/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 30 червня
2020 року у справі № 638/18231/15-ц.
У вказаних постановах, зокрема, зроблено висновок про те, що звернення до некомпетентного суду не можна вважати належно вчиненою вимогою про дострокове повернення кредитної заборгованості згідно зі статтею 1050 ЦК України.
Вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 305/2082/14-ц).
Кредитор не може бути обмежений у виборі застосованого способу задоволення своїх вимог до боржника, в той час як контроль за недопустимістю подвійного стягнення заборгованості в межах своїх повноважень здійснює як державний (приватний) виконавець, так і суд у рамках судового контролю за виконанням судових рішень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі
№ 638/18231/15-ц).
Разом із тим, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законом.
Крім того, викладені у позові обставини не свідчать про відсутність безспірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, а тому, посилаючись на положення пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, ОСОБА_1 просить суд закрити касаційне провадження у справі, оскільки висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 травня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк")
(у подальшому змінено назву на ПАТ "Укрсоцбанк", після чого - на АТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 727/250/61-Ф, відповідно до якого останньому було надано кредит у розмірі 37 500,00 доларів США на строк до 15 травня 2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,85 % річних (а. с. 29-33, т. 1).
18 травня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір
№ 727/250/61-1. Предметом іпотеки є нежитлова будівля - квасильний цех, загальною площею 775,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцям на праві приватної власності (а. с. 63-68, т. 1).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 жовтня 2010 року у справі № 1927/09 стягнуто зі ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 травня
2007 року № 727/250/61-Ф у розмірі 255 281,28 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року у справі № 6-5720/11 заяву ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду задоволено. Постановлено видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 22 жовтня 2010 року у справі № 1927/09 про стягнення зі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь
ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 255 281,28 грн. Стягнути зі ОСОБА_1 витрати, пов`язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 1 076,09 грн (а. с. 34, т. 1).
26 грудня 2011 року на підставі вказаної ухвали Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист (а. с. 9, т. 1).
Згідно з листом Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 30 травня 2019 року № 10021 на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 48904052 з примусового виконання виконавчого листа № 6-5720/11, виданого 26 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 253 776,00 грн (а. с. 10, т. 1).
05 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу відкрито виконавче провадження № 48904052.
У межах виконавчого провадження вживалися заходи щодо погашення заборгованості, а саме: здійснювався опис та реалізація належного боржнику ОСОБА_1 нерухомого майна - Ѕ частки нежитлової будівлі загальною площею 775,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
27 вересня 2016 року майно знято з реалізації, оскільки електронні торги з реалізації вищевказаного арештованого майна не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.
30 грудня 2016 року державним виконавцем відділу закінчено виконавче провадження № 48904052 згідно з пунктом 3 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та надано стягувачу
ПАТ "Укрсоцбанк" строк для повторного пред`явлення виконавчого листа
№ 6-5720/11, виданого 26 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, до 30 грудня 2019 року.
Вказану постанову державного виконавця стягувач у передбаченому законом порядку не оскаржував.
10 квітня 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" направило на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень, в якій зазначено, що умови кредитного договору від 18 травня 2007 року № 727/250/61-Ф позичальником ОСОБА_1 не виконуються. Виконання зобов`язання за кредитним договором відповідно до правочинів, сторонами яких виступають банк та ОСОБА_1, забезпечено іпотекою та неустойкою. Станом на дату розрахунку 07 квітня 2017 року загальна сума заборгованості становить 84 041 доларів США, а саме: за кредитом
31 580,00 доларів США; по відсотках 35 481,07 доларів США; по пені за несвоєчасне повернення кредиту 6 427,06 доларів США; по пені за несвоєчасне повернення відсотків 10 552,87 доларів США.
Зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги, банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку", шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса (а. с. 69-70, т. 1).
17 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. О. за заявою представника
ПАТ "Укрсоцбанк" Матяш Є. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі № 8849, про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю (квасильний цех) загальною площею 775,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власниками предмету іпотеки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 73, т. 1).
Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 727/250/61-1, посвідченого 18 травня 2007 року нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д. В. за реєстровим № 2709, було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 травня 2007 року № 727/250/61-Ф. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 01 червня 2014 року до 07 квітня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом 31 580 доларів США; заборгованість по відсотках 35 481,07 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 67 061,07 доларів США.
20 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 58322333 з виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса видано акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме:
Ѕ частки нежитлової будівлі (квасильного цеху), загальною площею
775,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .