ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/462/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
представники учасників справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020
у складі колегії суддів: Істоміної О. А. - головуючої, Барабашової С. В., Пелипенко Н. М.
у справі за позовом Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості
до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України
про стягнення 85 708,75 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог і підстав позову
1. 13.03.2020 Полтавський обласний центр зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (далі також - Головне управління ДФС у Полтавській області) про стягнення 85 708,75 грн заборгованості.
2. В обґрунтування цих вимог позивач посилався на приписи статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та невиконання відповідачем обов`язку відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг, наданих ОСОБА_1, як безробітному, у зв`язку з поновленням останнього за рішенням суду на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Полтавській області з 02.11.2018.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. Наказом Державної фіскальної служби України № 2113-о від 01.11.2018 припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату державних службовців відповідно до пункту 1 частин першої, четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
4. 06.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з особистою заявою про надання статусу безробітного.
5. 06.11.2018 на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість", згідно з наказом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 08.11.2018 № НТ181108 ОСОБА_1 було надано статус безробітного.
6. За заявою ОСОБА_1 від 06.11.2018 відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 22 та частини першої статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та згідно з наказом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 13.11.2018 № НТ181113 йому було призначено виплату допомоги по безробіттю з 13.11.2018.
7. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області третя особа: начальник Головного управління ДФС у Полтавській області Садовий Сергій Володимирович про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 додатку 3 "Список працівників Головного управління ДФС у Полтавській області для попередження про наступне вивільнення у зв`язку скорочення чисельності і штату працівників з одночасним пропонуванням іншої роботи" до наказу Головного управління ДФС у Полтавській області № 2039 від 13.08.2018 "Про введення в дію змін до організаційної структури і штатного розпису". Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 2113-0 від 01.11.2018 "Про звільнення ОСОБА_1 " Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Полтавській області з 02.11.2018. Стягнуто з Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2018 по 15.07.2019 у розмірі 132 649 (сто тридцять дві тисячі шістсот сорок дев`ять) гривень 48 копійок з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
8. Наказом Державної фіскальної служби від 06.11.2019 № 1771-0 на виконання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Полтавській області з 02.11.2018.
9. Наказом Головного управління ДФС у Полтавській області № 253-0 від 07.11.2019 "Про оголошення наказу ДФС України від 06.11.2019 № 1771-0" оголошено наказ ДФС України від 06.11.2019 № 1771-0 "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ".
10. За період перебування ОСОБА_1 на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 13.11.2018 по 05.11.2019 йому була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 85 708,75 грн, що підтверджується довідкою від 04.03.2020 за № 176, відповідними відомостями виплат за видами забезпечення і платіжними дорученнями за спірний період.
11. Наказом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 11.11.2019 № 71 було прийнято рішення про відшкодування Державною фіскальною службою України коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 та разом з листом про відшкодування коштів 12.11.2019 за вих. № 16/46/2464-19 цей наказ адресовано Державній фіскальній службі України.
12. 26.11.2019 Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості отримала відповідь Державної фіскальної служби України із зазначенням, що кошти виплачені Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 як допомога по безробіттю у сумі 85 708,75 грн не можуть бути відшкодовані Службою, оскільки відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18 відповідачем є Головне управління ДФС у Полтавській області (копія рішення - додається). Також в даному листі зазначалося, що ОСОБА_1 є співробітником Головного управління ДФС у Полтавській області, яке має затверджений кошторис.
13. 12.12.2019 Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості видано наказ № 76 про внесення змін до наказу № 71 від 11.11.2019, а саме про відшкодування Головним управлінням ДФС у Полтавській області, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 85 708,75 грн на користь Полтавського обласного центру зайнятості.
14. Цей наказ разом з листом повідомленням про відшкодування коштів від 18.12.2019 вих. № 16/46/2720-19 Головне управління ДФС у Полтавській області отримало 19.18.2019.
15. 14.01.2020 Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості отримала відповідь Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.01.2020 вих. № 13/10/16-31-05-50. У цьому листі повідомлялося, що на даний час Головне управління ДФС у Полтавській області, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", перебуває на стадії реорганізації шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Полтавській області. Також у вказаному листі зазначалося, що кошторис на 2020 рік на утримання Головного управління станом на 09.01.2020 не затверджений, тому можливість відшкодувати кошти в сумі 85 708,75 грн, виплачені центром зайнятості ОСОБА_1, як допомога по безробіттю, на даний час відсутня.
16. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.
17. Державною податковою службою України 12.07.2019 видано наказ № 14 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС", яким затверджено Положення про Головне управління ДПС у Полтавській області.
18. Згідно з пунктом 1 цього Положення, Головне управління ДПС у Полтавській області є територіальним органом Державної податкової служби України, який їй підпорядковується. Головне управління ДПС у Полтавській області є контролюючим органом (органом доходів і зборів).
19. Головне управління у Полтавській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Полтавській області.
20. Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості направила листа про відшкодування коштів Головному управлінню ДПС у Полтавській області 22.01.2020 вих. № 16/46/192-20.
21. 10.02.2020 надійшла відповідь від Головного управління ДПС у Полтавській області у якій зазначалося, що вимога про відшкодування коштів у сумі 85 708,75 грн є передчасною у зв`язку з тим, що Головне управління ДФС у Полтавській області перебуває в стані припинення і на даний час запис про припинення вказаного органу державної влади до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений, а тому перехід прав і обов`язків від Головного управління ДФС у Полтавській області до Головного управління ДПС у Полтавській області станом на даний час ще не завершено.
22. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до цього реєстру 05.08.2019 було внесено запис про перебування юридичної особи Головного управління ДФС у Полтавській області в стані припинення.
23. Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості 17.02.2020 вих. № 16/46/167-20 направила заяву про визнання кредиторських вимог голові комісії з припинення Головного управління ДФС у Полтавській області, які підлягають включенню до передавального акту в процедурі припинення юридичної особи Головного управління ДФС у Полтавській області, що складаються з суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 в розмірі у розмірі 85 708,75 грн.
24. 24.02.2020 до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості надійшла відповідь від Головного управління ДФС України у Полтавській області про відмову у задоволенні кредиторських вимог у зв`язку з тим, що кошторисом на 2020 рік Головного управління ДФС України у Полтавській області видатки на відшкодування Центру зайнятості допомоги по безробіттю виплаченої ОСОБА_1 у сумі 85 708,75 грн не передбачені.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
25. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.05.2020 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Головного управління ДФС України у Полтавській області на користь Полтавського обласного центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 85 708,75 грн, а також судовий збір 2 102,00 грн.
26. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі виходив з того, що статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі також - Фонд) стягнути з відповідача та обов`язок відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області, як роботодавця, відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18.
27. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2020 у справі № 917/462/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
28. Погодившись з наданою судом першої інстанції оцінкою фактичних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про втрату позивачем права на відшкодування виплаченого забезпечення та вартості послуг, наданих ОСОБА_1, як безробітному, через те, що заява про визнання кредиторських вимог Полтавського обласного центру зайнятості на спірну суму відшкодування, що підлягають включенню до передавального акту в процедурі припинення відповідача, була направлена позивачем голові ліквідаційної комісії Головного управління ДФС у Полтавській області лише 17.02.2020, тобто з пропущенням двомісячного строку, до 06.10.2019, вставленого відповідно до частини п`ятої статті 105 ЦК України рішенням комісії з припинення юридичної особи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
29. 29.12.2020 Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 917/462/20, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2020.
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
30. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
31. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
32. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
33. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 917/462/20 за касаційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.02.2021.
34. Ця ухвала надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
35. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
36. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
37. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
38. Враховуючи наведене касаційний суд зауважує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на апеляційну скаргу.
39. Станом на момент розгляду апеляційної скарги учасники справи надіслали до Верховного Суду заяви (відзиви, відповідь на відзив, пояснення) щодо суті спору та підстав касаційного оскарження. Заяв (клопотань, пояснень) щодо неможливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав не надходило.
40. Судове засідання призначене на 18.03.2021 за клопотаннями сторін проводилось в режимі відеоконференції, однак з технічних причин встановити зв`язок з визначеним судом (Октябрський районний суд міста Полтави) не вдалось.
41. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
42. Участь представників сторін у призначеному на 18.03.2021 судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, до того ж представники учасників справи заяв про відкладення судового розгляду не подавали.
43. З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги приписи пункту 3 частини другої статті 202 ГПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників сторін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
44. У касаційній скарзі, відповідях на відзиви, поясненнях і додаткових поясненнях Полтавський обласний центр зайнятості посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- висновок апеляційного суду про втрату позивачем права на відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному через пропущення строку для заявлення кредиторських вимог, встановленого рішенням комісії з припинення юридичної особи - відповідача, суперечить положенням статей 104-107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та правовим позиціям Верховного Суду щодо порядку і наслідків припинення юридичної особи шляхом реорганізації;
- апеляційний суд не врахував, що відповідач перебуває в процедурі реорганізації, а не ліквідації, при цьому зобов`язання відповідача перед Полтавським обласним центром зайнятості виникло після спливу встановленого ліквідаційною комісією строку для пред`явлення кредиторських вимог, тому вказаний строк не може бути застосований до спірних вимог позивача;
- обраний позивачем спосіб захисту відповідає критеріям належності та прямо передбачений статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а зобов`язання відповідача відшкодувати виплачене забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному не припинилося після прийняття рішення про його реорганізацію.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(Головне управління ДФС у Полтавській області)
45. У відзиві на касаційну скаргу та поясненнях Головне управління ДФС у Полтавській області просить касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін, зазначаючи, зокрема таке:
- позивач звернувся до суду більше ніж у визначений частиною третьою статті 112 ЦК України тридцятиденний строк з моменту отримання відмови ліквідаційної комісії у задоволенні його кредиторських вимог та з пропущенням строку встановленого відповідним рішенням ліквідаційної комісії для заявлення таких вимог, а відтак втратив право на їх відшкодування;
- апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач мав заявити свої кредиторські вимоги протягом двох місяців з моменту внесення відомостей про припинення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте своєчасно цього не зробив;
- позивачем заявлено позов до неналежного відповідача та обрано невірний спосіб захисту порушеного права, позаяк належним способом захисту кредитора у такому випадку є вимога про зобов`язання ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника невизнані вимоги, а не про стягнення грошових коштів.
(Державна фіскальна служба України)
46. У відзиві на касаційну скаргу Державна фіскальна служба України просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на правильність наданої апеляційним судом оцінки спірним правовідносинам та висновку стосовно втрати позивачем права на відшкодування заявлених витрат внаслідок пропущення визначеного ліквідаційною комісією відповідача строку для заявлення кредиторами вимог.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
47. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
49. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
50. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
51. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття постанови про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, заявлених до юридичної особи, що реорганізується шляхом приєднання, з підстав спливу визначеного комісією з реорганізації боржника строку для заявлення кредиторами своїх вимог.
52. Суд касаційної інстанції виходить з того, що згідно з абзацом сьомим частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі також - Закон № 1533-III) Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
53. Із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (абзац другий частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III).
54. Таким чином, відповідно до статей 34, 35 Закону № 1533-III Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов`язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 902/291/17).
55. Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1533-III функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
56. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 № 945 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин та звернення із позовом), завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття покладено на Державну службу зайнятості (далі - Служба).
57. За змістом пунктів 1-3 розділу ІІІ цього Положення Державний центр зайнятості, який є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби, виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості, забезпечуючи, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення", а також стягнення відповідно до закону коштів Фонду, виплачених особам, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачених на надання соціальних послуг безробітним.
58. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності" роботодавець - це юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
59. Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (частина перша статті 4 Закону).
60. Таким чином, ключовою ознакою роботодавця в правовідносинах, що виникають у зв`язку із загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у т. ч. на випадок безробіття, зокрема для цілей відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в порядку статей 34, 35 Закону № 1533-III, є самостійне ведення таким суб`єктом розрахунків із застрахованими особами (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 927/171/17).
61. Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 2113-0 від 01.11.2018 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Полтавській області з 02.11.2018. Стягнуто з Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2018 по 15.07.2019 в розмірі 132 649,48 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
62. Наказом ДФС України № 1771-0 від 06.11.2019 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Полтавській області з 02.11.2018.
63. Відповідно до пункту 17 Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, затвердженого наказом ДФС України від 01.02.2019 № 80, Головне управління ДФС у Полтавській області є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та банках.
64. На час розгляду даної справи судами попередніх інстанції встановлено, що Головне управління ДФС у Полтавській області, як юридична особа не припинене, хоча і перебуває у стані припинення, про що 05.08.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
65. Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
66. Відтак, виходячи з положень статей 91, 92, 96 та 104 ЦК України юридична особа, що реорганізується через приєднання, відповідає за своїми майновими зобов`язаннями самостійно до моменту припинення і переходу майна, прав і обов`язків до правонаступників в результаті реорганізації шляхом приєднання.
67. Отже, зазначеним підтверджується, що саме Головне управління ДФС у Полтавській області є роботодавцем стосовно ОСОБА_1 для цілей частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III та належним відповідачем за заявленими позивачем вимогами, позаяк ОСОБА_1 призначався, звільнявся та поновлювався на посаді, яка перебувала у складі Головного Управління ДФС у Полтавській області, а тому саме на цей орган покладено обов`язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв`язку з поновленням останнього на роботі за рішенням суду.
68. Тому колегія суддів касаційної інстанції не приймає покликання відповідача на заміну відповідача - Головного Управління ДФС у Полтавській області на правонаступника - Головне Управління ДПС у Полтавській області у адміністративних справах № 440/6931/20 та № 2а-177/12/2670, позаяк такі висновки адміністративного суду стосуються не тотожних за змістом і часом виникнення спірних правовідносин та не є преюдиційними обставинами в розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України
69. Враховуючи наведене Верховний Суд констатує, що обидві судові інстанції у даній справі виходили з одних тих самих фактичних обставин отримання безробітним ОСОБА_1 з коштів Фонду у період з 13.1.2018 по 05.11.2019 забезпечення і соціальних послуг до видання наказу про поновлення його на посаді за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18 та дійшли правильних висновків про підставність нарахування заявлених Полтавським обласним центром зайнятості до відповідача вимог на суму 85 708,75 грн, як відшкодування зазначених витрат, що не спростовано відповідачем.
70. Водночас оцінюючи мотиви відмови апеляційним судом у задоволенні цих вимог позивача через пропущення строку для їх заявлення суд касаційної інстанції враховує таке.
71. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
72. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства - з рішення суду та/або безпосередньо з актів цивільного законодавства. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (частина друга статті 4 ЦК України)
73. Приписами статті 599 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
74. Як зазначалося раніше, в силу приписів статей 34, 35 Закону № 1533-III на відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Полтавській області покладено обов`язок відшкодувати Полтавському обласному центру зайнятості суму виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг, наданих ОСОБА_1, як безробітному, у зв`язку з поновленням останнього на посаді наказом Державної фіскальної служби від 06.11.2019 № 1771-0, виданим на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18.
75. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1533-III реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
76. Пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, передбачено, що підставою для припинення центром зайнятості реєстрації безробітного у зв`язку з поновленням на його роботі за рішенням суду є фактичне виконання цього рішення, а саме наказ роботодавця про поновлення на роботі, з яким обов`язково ознайомлюється особа, яку поновлюють.
77. Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що набуття Фондом права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон № 1533-III пов`язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, отже моментом виникнення цих права/обов`язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи.
78. Таким чином, право позивача стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному ОСОБА_1 у період перебування на обліку з 13.1.2018 по 05.11.2019, та обов`язок відповідача відшкодувати відповідну суму у зв`язку поновленням ОСОБА_1 на посаді виникли з 19.12.2019 - дати набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 за результатами його апеляційного перегляду.
79. Суди попередніх інстанцій правильно врахували, що Головне управління ДФС у Полтавській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи перебуває на стадії реорганізації шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Полтавській області.
80. Згідно з пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.
81. У Положенні про Головне управління ДПС у Полтавській області, затвердженому наказом Державної податкової служби України 12.07.2019, визначено, що Головне управління ДПС у Полтавській області є територіальним органом Державної податкової служби України, який їй підпорядковується, та є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Полтавській області.
82. У зв`язку з наведеним рішенням комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.08.2019 було встановлено двомісячний строк для заявлення кредиторами цього органу своїх вимог, який сплинув 06.10.2019, тобто до набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 440/4500/18 про поновлення на роботі ОСОБА_1 та до направлення 17.02.2020 позивачем заяви про визнання кредиторських вимог на адресу комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Полтавській області.
83. Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив саме з пропущення позивачем вставленого за рішенням комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Полтавській області строку для заявлення кредиторами своїх вимог (до 06.10.2019), фактично надавши цьому строку присічного значення для спірного зобов`язання через помилкове ототожнення процедур ліквідації та реорганізації юридичної особи, проте з такими висновками колегія суддів касаційної інстанції погодитися не може.
84. Так, частиною першою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
85. Суд звертається до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі № 6-65цс12, за якою, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України). Така позиція є усталеною та неодноразово викладалася Верховним Судом зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 920/608/17, від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17.
86. До того ж, стаття 107 ЦК України, що регламентує порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, не містить приписів за якими наслідком неподання до комісії з припинення (реорганізації) юридичної особи у двомісячний строк кредиторських вимог є їх погашення.
87. Таким чином, недотримання визначеного відповідно до частини п`ятої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації, не є підставою для припинення її зобов`язань.
88. Як встановлено судами попередніх інстанцій на час розгляду даної справи запис про припинення Головного управління ДФС у Полтавській області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, отже відповідач є правоздатною і дієздатною юридичною особою, зобов`язання якої не припинилися та не перейшли до правонаступника внаслідок прийняття рішення про її реорганізацію, позаяк перебування юридичної особи у стані припинення з урахуванням приписів статей 509-601, 604-609 ЦК України не є підставою для припинення зобов`язання.
89. Отже, такі обставини, як виникнення зобов`язання відповідача відшкодувати суми виплаченого з коштів Фонду забезпечення та вартості соціальних послуг безробітному після спливу визначеного комісією з реорганізації Головного управління ДФС у Полтавській області строку для заявлення кредиторами своїх вимог, так само і заявлення відповідних вимог Полтавського обласного центру зайнятості після спливу вказаного строку чи відмова у включенні вимог позивача до передавального акта не погасили зобов`язання Головного управління ДФС у Полтавській області та не можуть бути підставою для звільнення його від встановленого частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" обов`язку відшкодувати здійснені позивачем виплати.
90. Таким чином, Полтавський обласний центр зайнятості може вимагати, як виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг, наданих ОСОБА_1, як безробітному, так і включення комісією з реорганізації Головного управління ДФС у Полтавській області таких вимог до передавального акту.
91. Верховний Суд відхиляє твердження відповідача стосовно обрання позивачем неналежного способу захисту свого права з огляду на таке.
92. Згідно частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
93. Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
94. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України. Аналогічні положення містить стаття 20 ГК України.
95. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
96. Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
97. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) суд касаційної інстанції зауважує, що ефективний спосіб захисту прав в кінцевому результаті повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
98. У постанові від 24.11.2020 у справі № 904/2471/19 Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що вирішуючи спір, суд у кожній конкретній справі має надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб поновлення порушеного права (інтересу) позивача.
99. Згідно статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
100. Абзацом сьомим частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
101. Зазначене вище кореспондується з положеннями частини четвертої статті 35 цього Закону стосовно відповідальності роботодавця, зокрема утримання з останнього суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (абзац другий).
102. Відтак, враховуючи наведене та виходячи зі змісту спірних правовідносин у даній справі Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що обраний позивачем спосіб захисту безпосередньо встановлений спеціальним законом, відповідає змісту порушеного права (інтересу) та є ефективним, адже забезпечить можливість повного відновлення таких прав (інтересів) позивача (отримання відповідного відшкодування).
103. Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
104. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа "Хамідов проти Росії").
105. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів)".
106. Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
107. Натомість, апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та відмовивши в позові через пропущення позивачем встановленого рішенням комісії з реорганізації відповідача строку для заявлення кредиторами своїх вимог, безпідставно застосував до спірних правовідносин наслідки, передбачені частинами третьою, четвертою статті 112 ЦК України, що регламентують задоволення вимог кредиторів виключно у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, тобто іншої процедури припинення такої особи.
108. З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, як нерелевантні, посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.05.2018 у справі № 911/810/17, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 та від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, позаяк вони стосуються наслідків застосування до вимог кредиторів статті 112 ЦК України у процедурі ліквідації платоспроможної юридичної особи, отже сформовані за неподібних правовідносин та щодо норми права, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.
109. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права вирішив спір - задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
110. Переглядаючи справу в апеляційному порядку господарський суд апеляційної інстанції надав невірну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов необґрунтованих висновків, наслідком чого стало скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.
111. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
112. Однак, ухвалене у справі судове рішення апеляційного господарського суду про відмову у позові не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки такий висновок суду апеляційної інстанції зроблений без належної і повної юридичної оцінки спірних правовідносин.
113. Натомість висновки суду першої інстанції про задоволення позову є таким, що ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи та правильній правовій оцінці спірних правовідносин, отже рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2020, підлягає залишенню в силі як таке, що відповідає визначеним статтею 236 ГПК України критеріям.
114. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Полтавського обласного центру зайнятості про стягнення з Головного управління ДФС у Полтавській області відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг безробітному, наданих ОСОБА_1, тоді як оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.