ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2157/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм",
на додаткове рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Присяжнюк О.О.)
від 09.11.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пуль О.А., судді - Білоусова Я.О., Тарасова І.В.)
від 14.01.2021,
у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм",
про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2020 року СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Новакорм" про визнання недійсним договору поставки №01/0716-1 від 01.07.2016.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 позов СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" залишено без розгляду на підставі частини 4 ст. 202 та пункту 4 частини 1 ст. 226 ГПК України.
02.11.2020 ТОВ "Новакорм" подало до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, в якій просило стягнути з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" 61 399,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, заяву ТОВ "Новакорм" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" на користь ТОВ "Новакорм" 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, витраченим адвокатом часом.
У лютому 2021 року ТОВ "Новакорм" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу і прийняти нове рішення, яким стягнути з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" 61 399,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: ст. ст. 2, 12, 13, 123, 126, 129, 130 ГПК України, ст. ст. 627, 632 ЦК України, ст. ст. 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 922/1350/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19. Суди дійшли помилкового висновку щодо можливості зменшення суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу за власною ініціативою, без клопотання позивача.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та додаткове рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості оскаржуваних у справі судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У цій справі, що переглядається, відповідачем до відзиву на позовну заяву доданий попередній розрахунок суми його судових витрат, який складається з: написання відзиву на позовну заяву (очікувана вартість 25 615,00 грн); надання консультацій без вивчення документів (очікувана вартість 4 723,00 грн); надання консультацій з вивченням документів (очікувана вартість 9 446,00 грн); аналіз судової практики (очікувана вартість 9 446,00 грн); участь в одному судовому засіданні (очікувана вартість 4 723,00 грн). Разом 51 953,00 грн (а.с. 42, т. 1).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 позов СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" залишено без розгляду.
02.11.2020 відповідач подав до місцевого суду заяву, в якій просив господарський суд вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, а саме стягнути з позивача на користь відповідача 61 399,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: витяг з ЄДРПОУ щодо АО "ЛОУ УОЛВС" щодо повноважень адвоката Крайза О.І.; копію договору про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги про продовження дії договору до 30.06.2021; копію додаткової угоди №5 від 12.07.2020 до договору про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019 з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокатське об`єднання; копію акта прийому-здачі наданих послуг від 28.10.2020 на суму 61 399,00 грн; копію ордеру представника серії ХВ №000048; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1599 серія ХВ №000029.
На підставі вказаних документів господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.01.2019 між ТОВ "Новакорм" (клієнт) та АО "ЛОУ УОЛВС" укладено договір про надання правової допомоги №00620/НК, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Згідно з пунктом 2.1 договору адвокатське об`єднання надає такі послуги:
2.1.1. Перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів клієнта, візує їх, надає допомогу клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів.
2.1.2. Бере участь у підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємствами, та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів.
21.3. Представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судових органах, зокрема, в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
2.1.4. Учасники адвокатського об`єднання та/або адвокати, здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів клієнта (його співробітників) у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення в Україні.
2.1.5. Узагальнює та аналізує:
- практику розгляду судових та інших справ;
- спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляд претензій;
- практику укладення та виконання договорів;
- надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.
2.1.6. Надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності.
2.1.7. Інформує клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності.
2.1.8. Надає інші види правової допомоги.
Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг визначається відповідно до додатку 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуги дорівнює розміру однієї мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на "01" січня року, в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг.
Згідно з пунктом 4.4 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт наданих послуг, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується перелік наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість.
У пункті 4.5 договору передбачено, що сума, яка визначається на підставі пункту 4.1 договору, є гонораром адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги та поверненню не підлягає.
Відповідно до пункту 4.6 договору винагорода сплачується клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання або у будь-який інший незаборонений законодавством спосіб.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що надання адвокатським об`єднанням правової допомоги за договором здійснюється на підставі додаткових угод до договору, якими визначається обсяг послуг, що надаються та строк їх оплати.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 7.1 договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 договору та діє до 30.06.2020 включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Строк дії договору може бути подовжено за взаємною згодою сторін. Кожна зі сторін має право відмовитися від виконання договору письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до моменту припинення (пункт 7.2 договору).
25.06.2020 між ТОВ "Новакорм" та АО "ЛОУ УОЛВС" укладена додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 300620/НК від 02.01.2019, в якій сторони домовились внести зміни у пункт 7.2 договору та викласти його в такій редакції: "Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 договору та діє до 30.06.2021 включно, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін. Кожна сторона має право відмовитися від виконання договору письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до моменту припинення. Інші умови договору залишаються незмінними".
12.07.2020 між ТОВ "Новакорм" і АО "ЛОУ УОЛВС" укладено додаткову угоду №5 до договору про надання правової допомоги №300620/НК від 02.01.2019, відповідно до якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати такі послуги: написання відзиву ТОВ "Новакорм" на позовну заяву СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" у справі №922/2157/20 про визнання договору поставки недійсним, складання інших заяв по суті справи та процесуальних документів; надання усних консультацій без/з вивченням документів; аналіз судової практики; супровід справи (участь у судових засіданнях) у Господарському суді Харківської області тощо. Встановлено, що оплата наданих послуг (гонорару) здійснюється клієнтом протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту прийому-здачі наданих послуг.
Відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг від 28.10.2020 адвокатським об`єднанням надано ТОВ "Новакорм" послуги, а саме:
- написання відзиву на позовну заяву, виходячи з 5 годин витраченого часу, становить 23 615,00 грн;
- надання консультацій без вивчення документів у справі (витрачено 1 годину часу) становить 4 723,00 грн;
- надання консультацій з вивченням документів у справі (витрачено 2 години) становить 9 446,00 грн;
- аналіз судової практики у справі (витрачено 2 години) становить 9 446,00 грн;
- участь у двох судових засіданнях х урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (витрачено 3 години) становить 14 169,00 грн.
Задовольняючи частково заяву ТОВ "Новакорм" про розподіл судових витрат, Господарський суд Харківської області стягнув 21 000,00 грн, а не 61 399,00 грн як просив відповідач, з чим погодився і Східний апеляційний господарський суд.
Суди виходили з того, що спір у справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності та фактично є спором про визнання недійсним договору поставки, щодо якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Вказали, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 61 399,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього.
Проте, з постановлених у справі рішень вбачається, що господарські суди, посилаючись на право суду з власної ініціативи відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу, на підставі частини 5 статті 129 ГПК України, керувалися критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України.
У оскаржуваних рішенні та постанові не наведено підстав та обґрунтувань для відмови у розподілі на СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" понесених ТОВ "Новакорм" витрат на правничу допомогу, які визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.
За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Позивач клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України не заявляв.
Колегія суддів відзначає, що у разі неподання іншою стороною клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд при розподілі судових витрат не вправі використовувати критерії, визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Таким чином, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення заяви ТОВ "Новакорм" про розподіл судових витрат передчасними та такими, що були зроблені з порушенням ст. ст. 126 та 129 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що суди належним чином не дослідили підстави та обставини звернення ТОВ "Новакорм" до суду щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, не врахували відсутність клопотання СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з відповідним обґрунтуванням, фактично усунулись від оцінки наданих ТОВ "Новакорм" доказів понесенням ним витрат на професійну правничу допомогу та від перевірки переліку виконаних адвокатом робіт, розрахунку їх вартості.
Окремо необхідно зазначити, що Господарський суд Харківської області вирішив питання щодо витрат відповідача, ухваливши додаткове рішення від 09.11.2020.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Види судових рішень визначено у частині 1 статті 232 ГПК України. Судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина 2 статті 232 ГПК України).
У цій справі позов СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" залишено без розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 на підставі частини 4 ст. 202 та пункту 4 частини 1 ст. 226 ГПК України.
За таких обставин клопотання ТОВ "Новакорм" про розподіл судових витрат необхідно було вирішити шляхом постановлення ухвали, а не додатковим рішенням, оскільки рішення у справі по суті спору не приймалося.
Право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду закріплено у частині 5 ст. 130 ГПК України.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17).
Проте, суди попередніх інстанцій, зосередившись на питанні завищення відповідачем розміру витрат на правничу допомогу та неспівмірності зі складністю справи, не встановили, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи як необхідної передумови застосування частини 5 ст. 130 ГПК України та стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у разі залишення позову без розгляду.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За приписами пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи ТОВ "Новакорм", що судами не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 126 та 129 ГПК України у постановах від 04.06.2019 у справі № 922/1350/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19.
Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зокрема, належним чином дослідити вимоги ТОВ "Новакорм" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 61 399,00 грн та докази надання наведених послуг, перевірити дії позивача під час судового розгляду на предмет наявності ознак необґрунтованості в розумінні частини 5 ст. 130 ГПК України і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства прийняти рішення з належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення.
Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд