1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/592/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Збарих С.М.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Коновалов М.А. (адвокат),

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (судді: Коломис В.В. (головуючий), Дужич С.П., Миханюк М.В)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2020 (суддя Музика М.В.)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Хліб України"

про: 1) скасування записів про державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м;

2) визнання права державної власності держави Україна в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м, що розташовані по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (майновий комплекс Волочиського комбінату хлібопродуктів),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Заступник прокурора Хмельницької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (далі - Комбінат, Відповідач) з вимогою (у редакції заяви про зміну предмету позову):

- скасувати записи про державну реєстрацію права власності Комбінату на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м., що розташовані по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, а саме а саме: комплекс будівель елеватору 9229,1 кв.м. літерою "А" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946622768209; номер запису про право власності: 33864846); залізнодорожний приймальник загальною площею 630,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1942566268209; номер запису про право власності: 33783031); господарське приміщення загальною площею 513,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942455668209; номер запису про право власності: 33780770); приміщення вагової з навісами загальною площею 203, 2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942361668209; номер запису про право власності: 33778695); приміщення вбиральні загальною площею 15,4 кв.м. літера "Х" на плані (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942316668209; номер запису про право власності: 33777792); технічне приміщення зерносушарки ДСП-32 загальною площею 70 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942302968209; номер запису про право власності: 33777518); приміщення насосної загальною площею 5,1 кв.м. літера "Е" на плані (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942280668209; номер запису про право власності: 33777095); приміщення насосної загальною площею 13,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942256368209; номер запису про право власності: 33776613); технічне приміщення зерносушарки "П" загальною площею 35,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942226768209; номер запису про право власності 33776073); приміщення паливної зерносушарки "О-2" загальною площею 42,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942171068209; номер запису про право власності: 33775014); приміщення пожежного депо з гаражем загальною площею 180,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942015068209; номер запису про право власності: 33772209); приміщення складу готової продукції "Л-2" загальною площею 1415 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941967968209; номер запису про право власності: 33771370); приміщення автоприйомнику з підвалом та переходом загальною площею 242,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941918168209; номер запису про право власності: 33770548); технічне приміщення зерносушарки ДСП-32, літера Р площею 69,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941714668209; номер запису про право власності: 33766524); приміщення насосної загальною площею 5,2 кв.м. на плані літера "Б2-1" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941682068209; номер запису про право власності: 33765779); крупоцех загальною площею 1847,5 кв.м. на плані літера "К-4" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1718777868209; номер запису про право власності: 29394808); приміщення трансформаторної загальною площею 73,4 кв.м. позначено на плані літерою "І" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1067685668209; номер запису про право власності: 17131637); приміщення цеху по переробці олійних культур позначено на плані літерами "Г", "г" загальною площею 2726,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951521168209; номер запису про право власності: 15033069); приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м. позначено на плані літерою Ч-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951477768209; номер запису про право власності: 15032248); приміщення ГРП загальною площею 12,9 кв.м. позначено на плані літерою "Ц" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951353868209; номер запису про право власності: 15030046); приміщення комбікормового заводу загальною площею 856,9 кв.м. на плані літерою "Д-4" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951353868209; номер запису про право власності: 15030046); приміщення адмінбудівлі-контори загальною площею 78,5 кв.м., позначено на плані літерою "З" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1067771168209; номер запису про право власності: 17133277); приміщення трансформаторної загальною площею 39,7 кв.м., позначено на плані літерою "Ж" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1067655468209; номер запису про право власності: 17131194);

- визнати право державної власності за державою Україна в особі Міністерства на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне майно було зареєстровано за Відповідачем на праві приватної власності, однак дійсним його власником є держава Україна в особі Міністерства, а Відповідач є лише його користувачем.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №924/592/20, відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на можливе закріплення майна за дочірніми підприємствами ДАК "Хліб України" як на праві повного господарського відання, так і на праві власності у випадку формування статутних (складених) капіталів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України" в момент їх заснування шляхом внесення до них нерухомого майна, розташованого за адресами місцезнаходження дочірніх підприємств ДАК "Хліб України" (рішення правління ДАК "Хліб України" від 16.04.2016), дійшли висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних реєстраційних записів.

2.3. Також суди дійшли висновку про не доведеність необхідності визнання права державної власності на спірні об`єкти за державою Україна в особі Міністерства, оскільки правовий режим спірного майна, зокрема, його перебування у державній власності, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється її учасниками.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №911/1030/16 та постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 20.11.2018 у справі №922/6102/15, від 08.05.2018 у справі №925/826/16, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16 та від 05.07.2018 у справі №915/826/16.

3.3. Прокурор зазначає, що на момент звернення до суду з даним позовом, спірне майно було зареєстровано за Відповідачем на праві приватної власності, однак під час розгляду справи в місцевому суді, змінено правовий режим майна на державну форму власності. На переконання скаржника, такі дії свідчать про те, що в будь-який час Відповідач має змогу змінити форму власності з державної на приватну.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти її задоволення та зазначає, що постанови, на які покликається скаржник, є нерелевантними для цієї справи.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Предметом дослідження у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Першотравневій, 1 у м. Христинівка Черкаської області за державною України в особі Міністерства.

4.3. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.4. Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

4.5. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.6. Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

4.7. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію щодо застосування норм частини третьої статті 86, частин другої - четвертої статті 145 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданого до статутного фонду державного підприємства.

4.8. Так, за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності державного майна; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта приватного права без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18).

4.9. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Постановою Кабінету Міністрів України №1000 від 22.08.1996 було утворено Державну акціонерну компанію "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України").

4.10. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 №1375 було затверджено Статут ДАК "Хліб України".

4.11. Відповідно до пункту 8 вищевказаного Статуту майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.

4.12. У свою чергу, згідно із статутом Відповідача, затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001 (нова редакція), його засновником (власником) є ДАК "Хліб України".

4.13. Пунктом 4.3. Статуту Відповідача визначено, що майно компанії передається у користування.

4.14. Поряд з цим, як свідчать матеріали справи та це було встановлено судами попередніх інстанцій, спірне майно було зареєстровано за Відповідачем на праві приватної власності, однак під час розгляду справи в місцевому суді до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено виправлення в частині зміни форми власності на державну.

4.15. За висновками судів попередніх інстанцій факт перебування спірного майна у державній власності не оспорюється учасниками справи, що у свою чергу виключає необхідність визнання права державної власності на спірні об`єкти за державою Україна.

4.16. Водночас судами не було враховано, що статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації. Зокрема за змістом цієї статті державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання (пункт 1 частини першої статті 4), а також речові права, похідні від права власності в т.ч. право господарського відання (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 4) (у редакції, чинній на момент здійснення реєстраційних дій).

4.17. При цьому відповідно до Вимог до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3276/5 передбачено, що рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.18. Зазначене рішення повинно містити, в тому числі, відомості про суб`єкта (суб`єктів) речового права, обтяження такого права (крім випадків, коли в одній особі поєднано особу заявника та відповідного суб`єкта); речове право, обтяження такого права; об`єкт нерухомого майна, у тому числі його реєстраційний та/або кадастровий номер; підставу прийняття відповідного рішення з обов`язковим посиланням на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до нього.

4.19. Реєстраційні дії здійснюються на підставі та з дотриманням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

4.20. Водночас поза увагою судів залишилось те, що за даними державного реєстру власником спірного майна залишився Відповідач, якому спірне майно у власність не передавалось.

4.21. Судова колегія зазначає, що суть реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до реєстру, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

4.22. Таким чином, реєстрація права на нерухоме майно без належного юридичного титулу за особою відмінною від особи, яка є власником цього майна за правовстановлюючими документами, не зважаючи на зазначення державної форми власності, вочевидь є порушенням прав останнього та може впливати на обсяг його правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.

4.23. При цьому, ані місцевий суд, ані апеляційна інстанція, не перевірили обсяг переданих Відповідачу прав на спірне майно та в подальшому зареєстрованих ним і, як наслідок, не надали оцінку правомірності здійсненої державної реєстрації крізь призму загальновизнаного принципу приватного права ʼʼnemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам", на який неодноразово посилався Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04.06.2020 у справі №910/1755/19 та 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100).

4.24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

4.25. За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.26. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

4.27. Додатково при розгляді справ про визнання права власності суди також повинні звернути увагу на суб`єктний склад сторін, а також питання пов`язані з ефективністю обраного позивачем способу захисту з огляду на зміни у законодавстві, які були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у тому числі до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.28. Водночас, наведені правові позиції судами попередніх інстанцій враховані не були, що, як наслідок, призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

4.29. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України знайшла своє підтвердження, що є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, оскільки вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.


................
Перейти до повного тексту